Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.08.2018 року у справі №826/13376/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 грудня 2021 року

Київ

справа №826/13376/16

адміністративне провадження № К/9901/58103/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Бучик А. Ю.,

суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року (головуючий суддя Шрамко Ю. Т. ) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року (колегія суддів у складі: Ключковича В. Ю., Губської О. А., Літвіної Н. М. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), треті особи Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), які полягають у порушенні терміну (десяти робочих днів) для надання висновку №7547/0/12-4/27-16 від 19.07.2016 про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення садівництва у Голосіївському районі м. Києва;

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2018, залишеним без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) стосовно порушення строку надання висновку №7547/0/12-4/27-16 від 19.07.2016 про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення садівництва у Голосіївському районі м. Києва.

У задоволенні вимоги про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 4640,00 грн. відмовлено.

Не погодившись з указаними судовими рішеннями в частині відмови у задоволенні позову, позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в цій частині та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Касаційну скаргу, зокрема, обґрунтовано тим, що суди при вирішенні спору дійшли помилкових висновків щодо відсутності підстав для стягнення витрат на правову допомогу. Вказує, що для представництва в суді першої інстанції не було обов'язкової вимоги щодо наявності у представника посвідчення адвоката. В подальшому в суді апеляційної інстанції та касаційну скаргу підготовано адвокатом, а тому позивач просить стягнути витрати на правничу допомогу, які нею понесені за весь час розгляду справи.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Ухвалою Верховного Суду від 22.08.2018 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

У зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як установлено судами, ОСОБА_2 надавалася правнича допомога ОСОБА_1 у справі №826/13376/16, на підтвердження чого позивачем надано договір №31/07-1 від
31.07.2015 про надання правової допомоги, додаток №1 до договору №31/07-1 від
31.07.2016 - замовлення від 31.07.2016, акт виконаних робіт від 31.07.2016, диплом магістра від 30.09.2006 серії НОМЕР_1, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 серії В03 №274202 від 22.09.2008, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно ФОП ОСОБА_2, витяг з реєстру платників єдиного податку від 02.10.2014 №2938 та квитанцію про оплату 4640,00 грн. ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 згідно договору про правову допомогу №31/07-1 від 31.07.2017.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодилась колегія суддів апеляційного суду, відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, дійшов висновку, що ОСОБА_2 не є адвокатом, а допомога таким була надана як фахівцем у галузі права - фізичною особою - підприємцем, а тому підстави для задоволення вимог в цій частині відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 -5 статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями статті 139 КАС України, частиною першою, якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень статті 139 КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 1 Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (~law16~).

Відповідно до ~law17~ видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

~law18~ передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Із приписів статті 134 КАС України слідує, що витрати на професійну правничу допомогу пов'язуються із правничою допомогою саме адвоката. Це пов'язано, зокрема, із запровадженою судовою реформою та змінами до Конституції України.

Так, 30 вересня 2016 року набули чинності зміни до Конституції України в частині правосуддя і нова редакція Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно зі статтею 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Також у даній статті зазначено, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Водночас відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Згідно з частиною 2 статті 16 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються частиною 2 статті 16 КАС України та іншими законами.

Отже, до 1 січня 2019 року в судах першої інстанції особи могли користуватися правничою допомогою фахівців у галузі права, які не були адвокатами.

Верховний Суд зауважує, що оскільки до 1 січня 2019 року в судах першої інстанції особи могли користуватися правничою допомогою фахівців у галузі права, які не були адвокатами, то такі особи мають право і на відшкодування судових витрат на правничу допомогу надану такими фахівцями.

До таких висновків Верховний Суд дійшов у постанові від 28.10.2020 у справі № 826/904/18.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано: договір №31/07-1 від 31.07.2015 про надання правової допомоги, додаток №1 до договору №31/07-1 від 31.07.2016 - замовленням від 31.07.2016, акт виконаних робіт від 31.07.2016, диплом магістра від 30.09.2006 серії НОМЕР_1,свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 серії В03 №274202 від 22.09.2008, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно ФОП ОСОБА_2 від 17.09.2014, витяг з реєстру платників єдиного податку від 26.09.2014 та квитанцію про оплату 4640,00 грн. ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 згідно договору про правову допомогу №31/07-1 від 31.07.2017.

Згідно акту виконаних робіт на складення позовної заяви ОСОБА_2 витратив 8 годин, вартістю 580,00 грн., тобто сума послуг становить 4640,00 грн.

Зважаючи, що єдиною підставою для відмови у стягнення витрат на правничу допомогу, отриману в суді першої інстанції була відсутність посвідчення адвоката у Калька Д. О., колегія суддів звертає увагу, що ці послуги надані у 2016 році, тобто коли допускалось представництво не адвокатами.

Відтак витрати на правничу допомогу в сумі 4640,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Разом з тим, у судових засіданнях суду апеляційної інстанції 13.06.2018 та
04.07.2018 ОСОБА_2 представляв інтереси позивача на підставі договору про надання правової допомоги №05/06-1 від 05.06.2018, ордера на надання правової допомоги серії КВ №404709 як адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльністю КВ №6075 від 26.04.2018, видане Радою адвокатів міста Києва, посвідчення адвоката КВ №6075 видане 26.04.2018).

Витрати на правничу допомогу, отримані під час розгляду в суді апеляційної інстанції становлять 5600,00 грн., що підтверджується квитанцією від 13.04.2018 та актом виконаних робіт від 12.04.2018.

Відтак вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача компенсації витрат на правову допомогу у справі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення підлягають скасуванню в частині розподілу судових витрат з ухваленням нового про задоволення.

Відповідно до частин 1 статті 351 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

В обґрунтування понесених витрат на правову допомогу в суді касаційної інстанції надано: рахунок №1 від 20.07.2018, акт виконаних робіт від 20.07.2018, та копію квитанцію № 0.0.1090161037.1 про оплату ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 згідно договору про правову допомогу №05/06-1 від 05.06.2018 на суму 5600,00 грн.

Таким чином, на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути документально підтверджені судові витрати, пов'язані з розглядом справи у судах першої апеляційної та касаційної інстанцій, у загальному розмірі 11200 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року скасувати в частині відмови в задоволенні вимог про відшкодування судових витрат.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) витрат на правову допомогу у розмірі 4640,00 грн.

В решті судові рішення залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) витрати на правову допомогу в судах апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі 11200,00 грн.

Постанова суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді А. І. Рибачук

Л. В. Тацій