Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.03.2019 року у справі №2140/1652/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 грудня 2020 року

Київ

справа №2140/1652/18

адміністративне провадження №К/9901/7153/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Усенко Є. А., Шишова О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу № 2140/1652/18 за позовом Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.

Севастополі, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, до Державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Петрушевської Ірини Валентинівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТОТ", про скасування реєстраційної дії про внесення змін до відомостей про юридичну особу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.

Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2018 року (суддя Морська Г. М. ) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року (головуючий суддя - Лук'янчук О.

В., судді: Бітов А. І., Ступакова І. Г. ),

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі за текстом - позивач, ГУ ДФС) звернулося до суду з позовом до Державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Петрушевської Ірини Валентинівни (далі за текстом - відповідач, Реєстратор), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТОТ" (далі за текстом - 3-я особа, ТОВ "АСТОТ"), в якому просило скасувати реєстраційну дію про внесення змін до відомостей про юридичну особу ТОВ "АСТОТ", що проведена державним реєстратором Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Петрушевською Іриною Валентинівною від 22 березня 2018 року № 10701070004066052, а саме зміна місцезнаходження, зміна керівника юридичної особи, зміна складу або інформації про засновників.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що внесені відповідачем відомості щодо зміни місцезнаходження, зміни керівника юридичної особи, зміни складу або інформації про засновників юридичної особи, є недостовірними та підлягають скасуванню, оскільки засновник та керівник ТОВ "АСТОТ" ОСОБА_1 виїхав за межі України у 2014 році та станом на 22 березня 2018 року не повертався; товариство за адресою реєстрації: АДРЕСА_1, не знаходиться.

Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 3 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року, в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) від 16 липня 2018 року за №1004212712 22 березня 2018 року щодо ТОВ "АСТОТ" відповідач вніс запис №10701070004066052 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах", внаслідок чого змінено місцезнаходження, керівника, склад або інформацію про засновників. ТОВ "Астот" змінило своє місцезнаходження з адреси: м. Київ, вул. І. Кудрі, 39, на адресу: Херсонська область, АДРЕСА_1, та змінено керівника з ОСОБА_2 на ОСОБА_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до листа Державної прикордонної служби України №52/348 від 5 квітня 2018 року громадянин ОСОБА_1 перетнув кордон України 3 серпня 2014 року у пункті пропуску - Успенка. Інформація щодо в'їзду громадянина ОСОБА_1 на територію України відсутня. Згідно з інформацією Херсонської філії "Національні інформаційні системи" громадянин ОСОБА_1 жодних довіреностей на представлення інтересів будь-кому на території України не надавав.

Під час проведення перевірки достовірності перебування ТОВ "АСТОТ" за адресою: АДРЕСА_1, позивач встановив, що за вказаною адресою знаходиться приватний будинок. Відповідно до листа Голопристанського відділення КП "Херсонське БТІ" Херсонської обласної ради від 2 липня 2018 року № 126 повідомлено, що зазначений житловий будинок зареєстрований за ОСОБА_3 згідно з свідоцтвом про право власності від 12 вересня 1983 року. Відповідно до наданих ОСОБА_3 пояснень, останній будь-яких договорів оренди з ТОВ "АСТОТ" не укладав, громадянин ОСОБА_1 йому не відомий.

Не погоджуючись із внесеними змінами про юридичну особу ГУ ДФС звернулось до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ані Податковим кодексом України (далі - ПК України), ані будь-яким іншим законом України, не наділено органи ДФС України повноваженнями на звернення до адміністративного суду із позовом про скасування реєстраційної дії щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, які не пов'язані зі змінами в установчих документах.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції та додатково вказав, що у цій справі відсутні підстави вважати, що відповідачем було внесено зміни до установчих документів юридичної особи, що свідчить про відсутність підстав для застосування приписів пункту 67.2 статті 67 ПК України.

Не погодившись з судовими рішеннями, ГУ ДФС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів та прийняти нове про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує, що ТОВ "АСТОТ" створене на підставі модельного статуту. Згідно із статтею 57 Господарського кодексу України (далі - ГК України) установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю, що діє на підставі модельного статуту, є рішення про його утворення, тому зміни складу або інформації про засновників, складу підписантів юридичної особи, її керівника та місцезнаходження фактично є змінами саме до установчих документів. Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та не надали належної правової оцінки питанню законності внесення відповідачем до ЄДР відомостей, що не відповідають дійсності та є недостовірними. Недостовірність останніх, за позицією скаржника, полягає в тому, що ТОВ "АСТОТ" фактично не знаходиться за адресою, зазначеною у ЄДР, а засновник та керівник ОСОБА_1 вибув за межі України ще у 2014 році та на територію України не повертався, жодних довіреностей на представництво не надавав, тому не мав можливості бути присутнім як при проведенні загальних зборів ТОВ "АСТОТ", так і при наданні доручень для представлення його інтересів при вчиненні реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу.

Верховний Суд ухвалою від 16 квітня 2019 року відкрив провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року.

Учасники справи правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.

Севастополі реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі. У зв'язку з цим на підставі статті 52 КАС України суд замінює відповідача Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, для якого усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (до 8 лютого 2020 року).

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України (тут і далі - в редакції чинній до 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з підпунктом 20.1.37 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду з вимогами щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Пунктом 67.2 статті 67 ПК України передбачено, що контролюючі органи в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо: 1) припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 2) відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 3) скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

З аналізу наведеного слідує, що законодавець з метою забезпечення контролю за виконанням податкового обов'язку платниками податків наділив контролюючий орган повноваженнями із звернення до суду, зокрема з вимогами про припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців та про скасування державної реєстрації змін до установчих документів. При цьому звернення до суду з позовними вимогами відповідно до підпункту 3 пункту 67.2 статті 67 ПК України можливе щодо реєстрації змін саме до установчих документів.

Адміністративний позов ГУ ДФС обґрунтовано двома підставами:

- відсутність ТОВ "АСТОТ" за адресою реєстрації: АДРЕСА_1;

- засновник та керівник ТОВ "АСТОТ" ОСОБА_1 виїхав за межі України у 2014 році та станом на 22 березня 2018 року не повертався, що унеможливлювало внесення Реєстратором змін щодо керівника, складу або інформації про засновників.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що реєстраційна дія, вчинена відповідачем щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, а тому контролюючий орган не мав передбачених чинним податковим законодавством підстав для звернення до адміністративного суду в порядку передбаченому пунктом 67.2 статті 67 ПК України. Суд апеляційної інстанції також у своєму рішенні зазначив, що установчим документом ТОВ "АСТОТ" є модельний статут, а затвердження модельного статуту Кабінетом Міністрів України спричиняє виникнення у нього ознак нормативного акту, і відповідно, при роботі з модельним статутом товариство не може самостійно внести зміни до модельного статуту, оскільки зміни вносяться лише Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів погоджується з висновком судів в частині можливості подання контролюючим органом позову про скасування державної реєстрації змін місцезнаходження юридичної особи та її керівника. Так, Верховний Суд за наслідками аналізу наведених вище положень ПК України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі-Закон № 755-IV) неодноразово вказував (зокрема, в постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 806/671/15, від 19 лютого 2019 року у справі №802/77/17-а, від 5 березня 2019 року у справі №814/2634/19, від 24 березня 2020 року у справі №802/75/17-а, від 22 квітня 2020 року у справі №812/1300/15, від 2 липня 2020 року у справі №807/17/17), що ~law27~ презюмується достовірність зазначених в ЄДР відомостей про юридичну особу. При цьому належним способом податкового контролю у разі відсутності юридичної особи за місцезнаходженням відповідно до вимог статті 67 ПК України є саме звернення контролюючого органу з позовом до суду про припинення такої юридичної особи, а не скасування державної реєстрації змін до установчих документів щодо зміни місцезнаходження.

Разом з тим, поза увагою та належною оцінкою судів залишилось питання державної реєстрації змін щодо складу або інформації про засновників.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 87 ЦК України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що після його прийняття учасниками стає установчим документом.

Засновники (учасники) юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, можуть у встановленому законом порядку затвердити статут, який є установчим документом, та провадити діяльність на його підставі.

Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

Частинами 4 та 5 статті 56 ГК України передбачено, що суб'єкт господарювання може створюватися та діяти на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що після його прийняття учасниками стає установчим документом.

Якщо суб'єкт господарювання створюється та діє на підставі модельного статуту в рішенні про його створення, яке підписується усіма засновниками, зазначаються відомості про його найменування, мету і предмет господарської діяльності, а також інформація про провадження діяльності на основі модельного статуту.

Згідно з частиною 1 статті 57 ГК України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону (частина 5 статті 57 ГК України).

~law28~ висуває вимоги до оформлення документів, що подаються для державної реєстрації. У пункту 9 частини першої цієї статті передбачено, що установчий документ викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами, крім випадків заснування юридичної особи).

Справжність підписів на установчому документі нотаріально засвідчується, крім випадків, передбачених законом.

З аналізу наведених норм права слідує, що відомості щодо засновника юридичної особи є такими, що безпосередньо стосуються і установчих документів останньої з огляду на вимоги закону щодо підписання та затвердження таких документів саме учасниками (засновниками).

Таким чином, висновок судів про відмову в позові є передчасним, оскільки поза їх увагою залишилась та обставина, що реєстраційна дія стосувалась також і зміни складу засновників юридичної особи і цій обставині не була надана належна правова оцінка.

Враховуючи викладене, судам слід дослідити установчі документи ТОВ "АСТОТ" та перевірити, які саме зміни та на підставі яких документів були внесені Реєстратором, а також надати оцінку правомірності його дій. Крім того, з врахуванням можливого впливу рішення у даній справі на права ТОВ "Астот", судам слід визначитись, чи не існує підстав для залучення підприємства як співвідповідача у справі.

Вимоги частини 4 статті 9 КАС України зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Згідно із частиною четвертою зазначеної статті справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального та матеріального права, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, задовольнити частково.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року у справі №2140/1652/18 скасувати.

Справу №2140/1652/18 направити на новий розгляд до Херсонського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіМ. М. Гімон Є. А. Усенко О. О. Шишов