Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 року

м. Київ

справа №460/16272/21

адміністративне провадження № К/990/27406/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В. М.,

суддів: Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2022 (у складі колегії суддів: Шавеля Р.М. (суддя-доповідач), Запотічного І.І., Улицького В.З.) у справі №160/19572/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області (далі - відповідач) , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати відповідно до статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства з 25.05.2021 - в розмірі 40 процентів від прожиткового мінімуму;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу відповідно до статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства з 25.05.2021 - в розмірі 40 процентів від прожиткового мінімуму.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору.

На обґрунтування вказаного клопотання зазначив, що сплата судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2481 грн перевищує 5% розміру його річного доходу за попередній (2021) рік, тому просив суд апеляційної інстанції на підставі статті 8 Закону України «Про судовий збір» звільнити його від сплати судового збору.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2022 клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволено частково, зменшено ОСОБА_1 розмір судового збору, який належить сплатити за подання апеляційної скарги до 1 000,00 грн, а апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022 апелянту продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на 10 днів з дня вручення копії ухвали.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2022 апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвалою суду апеляційну скаргу позивача залишено без руху та у подальшому йому продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги, проте станом на момент постановлення ухвали про повернення апеляційної скарги такі недоліки скаржником не усунуто, а саме: не сплачено судовий збір.

Не погодившись з такою ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2022, а справу направити для продовження розгляду до цього ж суду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до допущення судом апеляційної інстанції порушень норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції відповідно до приписів частини 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» повинен був звільнити його від сплати судового збору, оскільки наявні підстави, встановлені пунктом 1 частини 1 статтею 8 Закону України «Про судовий збір».

Відповідачем, до закінчення встановленого судом строку відзиву на касаційну скаргу подано не було, що не перешкоджає її розгляду по суті.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

Приписами частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд виходить із такого.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України. Проте, таке право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов`язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї.

Статтею 296 КАС України встановлено вимоги до апеляційної скарги.

Приписами пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України визначено, що до апеляційної скарги додаються, зокрема, документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини 2 статті 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких, апеляційна скарга залишається без руху і скаржнику надається строк для усунення її недоліків до десяти днів з дня вручення ухвали.

За змістом пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач 05.07.2022 отримав ухвалу апеляційного суду про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі суду про залишення апеляційної скарги без руху від 14.04.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 7900732296480. Проте станом на момент постановлення ухвали про повернення апеляційної скарги, позивач не усунув недоліків апеляційної скарги, а саме: не надав документа про сплату судового збору у розмірі 1000 гривень.

Поверненню апеляційної скарги передувало вирішення судом апеляційної інстанції клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Так, звертаючись з апеляційною скаргою позивач просив суд звільнити його від сплати судового бору за подання апеляційної скарги відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», посилаючись на скрутне матеріальне становище. На підтвердження зазначеної обставини до апеляційної скарги додав копію відомостей від 16.03.2022 року з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за попередній рік. З вказаної відомості вбачається, що 5 % розміру річного доходу за попередній календарний рік складає 1 126, 5 гривень. На думку позивача, 2481 грн, які йому потрібно сплатити за подання апеляційної скарги на рішення суду, перевищує 5 % розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік.

Суд апеляційної інстанції вказане клопотання позивача задовольнив частково, зменшив позивачеві розмір судового збору, який належить сплатити за подання апеляційної скарги на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 у справі № 460/16272/21 до 1000 гривень, та залишив апеляційну скаргу без руху.

Частково задовольняючи клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору виходив з того, що за звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції судовий збір складає 1362 грн, оскільки ця сума перевищує 5 % розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік (1 126, 5 грн) з метою забезпечення права доступу скаржника до суду, вважав за доцільне зменшити розмір судового збору до 1000 гривень.

Позивач наполягає на застосуванні до спірних правовідносин частини 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір», оскільки наявні підстави, встановлені пунктом 1 частини 1 статтею 8 Закону України «Про судовий збір», а відтак вважає, що він повинен бути саме звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

За правилами статті 132 КАС, судовий збір належить до судових витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, які несуть сторони в судах усіх рівнів.

При цьому, процесуальна норма частини 2 статті 132 КАС є бланкетною та в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до Закону України "Про судовий збір".

Закон України "Про судовий збір" є спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати, а отже, саме правові приписи, закріплені в наведеному Законі, підлягають застосуванню під час вирішення питання щодо звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене Законом України "Про судовий збір" (стаття 2 цього Закону).

Стаття 8 Закону України «Про судовий збір» врегульовує питання щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Також положеннями частини 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов`язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.

До того ж стосовно сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення судових витрат, яких зазнає сторона.

Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом повноважень зменшити розмір судових витрат стосовно сплати судового збору, якого зазнає сторона. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.

У цій справі суд апеляційної інстанції скористався своїм повноваженням на вирішення питання звільняти або не звільняти заявника апеляційної скарги від сплати судового збору і дійшов висновку, що немає підстав для звільнення.

Натомість , врахувавши підстави встановлені пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», задля забезпечення права доступу скаржника до суду у відповідності до наданих йому повноважень приписами частини 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір», вважав за доцільне зменшити розмір судового збору до 1000 гривень, оскільки така сума не перевищує 5% розміру річного доходу позивача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суд який розв`язує питання про відкриття провадження (взяття до розгляду заяви, скарги), встановивши за результатами розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення розміру судових витрат, якого зазнає сторона, та дійшовши висновку про потребу реалізації такого свого повноваження, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього розміру. Визначення способу зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є прерогативою відповідного суду.

Також слід зазначити, що норми частини 1 та 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» вказав: «Суд ще раз нагадує, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Більше того, Суд вважає, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Таким чином, вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції».

Викладене спростовує доводи касаційної скарги щодо наявності у суду апеляційної інстанції обов`язку звільнити позивача від сплати судового збору.

Враховуючі викладені обставин, які склалися у цій справі, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги позивачеві у зв`язку із невиконанням ним вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в частині необхідності сплати судового збору у розмірі 1000 гривень.

За приписами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - залишенню без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2022 у справі №160/19572/21 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Судді В. М. Шарапа

А. А. Єзеров

С. М. Чиркін