ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 640/14147/19

касаційне провадження № К/9901/7094/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Бевзенка В. М., Шарапи В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2019 (головуючий суддя: Шрамко Ю. Т. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020 (головуючий суддя: Аліменко В. О., Кучма А. Ю., Безименна Н. В. ) у справі №640/14147/19 за позовом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА СИРОВИНА" ЛТД про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі -НКЦПФР або позивач) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА СИРОВИНА" ЛТД (далі - ТОВ "УКРАЇНСЬКА СИРОВИНА" ЛТД або відповідач), в якому просила стягнути з відповідача на користь державного бюджету України заборгованість у розмірі 119 000 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2019 позовну заяву повернуто на підставі пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду без поважних на те причин. Суд першої інстанції констатував, що право на звернення з цим позовом до суду у позивача виникло 09.06.2017, оскільки несплата особою, яку притягнуто до відповідальності у добровільному порядку протягом 15 днів штрафу є юридичним фактом, з яким закон пов'язує право звернення суб'єкта владних повноважень з позовом до суду про примусове стягнення сум штрафу. Відхиляючи доводи позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції вказав на те, що оскарження емітентом постанов про накладення штрафу не є перешкодою для своєчасного звернення до суду з позовом про стягнення відповідних сум штрафу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020 змінено мотивувальну частину ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від
24.09.2019, в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду, проте вказав на те, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог (абз. 2 частини 2 статті 122 КАС України у чинній редакції). Тому, крайньою датою звернення позивача до суду є
11.09.2017, а не 11.12.2017, як помилково встановив суд першої інстанції.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Скаржник наполягає, що пропуск строку звернення до суду зумовлений наявністю на те об'єктивних причин, зокрема, факту оскарження емітентом в судовому порядку постанов про накладення штрафу на підставі яких заявлено цей позовом про стягнення, а також припиненням в результаті реорганізації суб'єкта (Центральний територіальний департамент НКЦПФР; далі - ЦТД НКЦПФР), який накладав санкції шляхом приєднання до НКЦПФР.

Також скаржник у касаційній скарзі просить суд врахувати висновки Верховного Суду викладені в постанові від 26.02.2019 у справі №826/14908/18.

Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Від відповідача на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить суд касаційної інстанції залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судами, перевірив правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Положеннями частини 4 статті 5 КАС України (у редакції, чинній на момент пред'явлення позову) передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Щоб адміністративний позов був прийнятий до провадження судом першої інстанції, позивачу необхідно дотримуватись порядку подання позовної заяви в межах реалізації права на звернення до суду та кореспондуючого права на повноважний суд з урахуванням положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 55 Конституції України, частини 4 статті 5 КАС України.

Крім того, пунктами 6, 7 частини 5 статті 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.

Отже, учасник справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на звернення з позовом до суду, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання своїх процесуальних обов'язків, вимог закону і суду, зокрема стосовно належного оформлення позовної заяви, в тому числі щодо своєчасного пред'явлення позову для чого особа, зацікавлена у її поданні, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом позову є стягнення з відповідача штрафу на загальну суму 119 000 грн., накладеного постановами уповноваженої особи Комісії - директора ЦТД Комісії Жупаненка В. М. від
17.05.2017 №603-ЦД-1-Е, №604-ЦД-1-Е, №605-ЦД-1-Е, №606-ЦД-1-Е, №607-ЦД-1-Е, №608-ЦД-1-Е та №609-ЦД-1-Е.

Відповідно до частин 2 , 3 статті 11 Закон України від 30.10.1996 №448/96-ВР "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про накладення штрафу може бути оскаржено в суді.

У разі несплати штрафу протягом 15 днів примусове стягнення штрафів здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Водночас, згідно з пунктами 2-5 розділу XVIII Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16.10.2012 №1470, штраф має бути сплачений юридичною особою не пізніше ніж через п'ятнадцять днів з дати отримання ним постанови.

Юридичні особи сплачують штрафи шляхом перерахування коштів до державного бюджету.

Документ, який підтверджує сплату штрафу, протягом п'яти робочих днів надсилається до уповноваженого підрозділу Комісії.

У разі несплати штрафу юридичною особою в строк, установлений пунктом 2 цього розділу, штраф стягується в судовому порядку.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що у разі несплати юридичною особою в добровільному порядку на протязі 15 днів штрафу, накладеного постановою, у Комісії виникає право звернення до суду з позовом про примусове стягнення цих коштів. Водночас, законодавець не визначає певних строків такого звернення, а відтак застосуванню підлягають загальні строки, визначені КАС України.

Суди попередніх інстанцій встановили, що постанови від 17.05.2017 №603-ЦД-1-Е, №604-ЦД-1-Е, №605-ЦД-1-Е, №606-ЦД-1-Е, №607-ЦД-1-Е, №608-ЦД-1-Е та №609-ЦД-1-Е надіслані відповідачу 22.05.2017 та отримані останнім 24.05.2017.

Згідно статті 11 Закону №448/96-ВР у разі несплати штрафу протягом 15 днів примусове стягнення штрафів здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Отже, право на звернення до суду з даним позовом виникло у позивача після спливу 15-ти денного строку на добровільну сплату, тобто - 09.06.2017.

З цим позовом до суду Комісія звернулася 26.07.2019.

Частиною 3 статті 3 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017; тут та надалі) передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Отже, чинним на момент звернення з цим позовом до суду законодавством передбачено право суб'єкта владних повноважень звернутися до адміністративного суду у тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, з якими закон пов'язує право на пред'явлення вимог.

Конституційний Суд України в Рішенні №1-рп/99 від 09.02.1999 у справі №1-7/99 зазначив, що дію в часі законів та інших нормативно-правових актів треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Верховний Суд наголошує, що за загальним правилом закон зворотної сили не має.

Це правило надає визначеності і стабільності суспільним відносинам. Це означає, що закони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Тому, враховуючи принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів, колегія суддів вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про те, що крайньою датою звернення з цим позовом до суду було 11.09.2017.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що цей позов подано після спливу тримісячного строку з дня виникнення підстав для його пред'явлення (несплата відповідачем у добровільному порядку штрафів, накладених постановами від
17.05.2017 №603-ЦД-1-Е, №604-ЦД-1-Е, №605-ЦД-1-Е, №606-ЦД-1-Е, №607-ЦД-1-Е, №608-ЦД-1-Е та №609-ЦД-1-Е).

Пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених Пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України.

Частинами 1 , 2 статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Ухвалою суду першої інстанції 05.08.2019 позовну заяву Комісії залишено без руху та надано їй десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду, зокрема, заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважності причин такого пропуску та доданням відповідних доказів на підтвердження зазначеного (з урахуванням висновків цієї ухвали).

На виконання вимог зазначеної ухвали, позивач надав суду заяву про поновлення строку звернення до суду мотивовану тим, що позивачу, як правонаступнику ЦТД НКЦПФР, не було відомо про постанови від 17.05.2017 №603-ЦД-1-Е, №604-ЦД-1-Е, №605-ЦД-1-Е, №606-ЦД-1-Е, №607-ЦД-1-Е, №608-ЦД-1-Е, №609-ЦД-1-Е прийняті уповноваженою особою ЦТД НКЦПФР, оскільки в процедурі припинення зазначеного органу шляхом реорганізації, вказані вище постанови, були передані до архіву Комісії згідно з актом прийому-передачі. Також заявник вказав на те, що строк для звернення до адміністративного суду було пропущено не з вини Комісії, а внаслідок оскарження відповідачем постанов про накладення штрафу в судовому порядку (справа №826/13203/17), про що йому стало відомо лише 19.07.2019.

Частиною 1 статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли Частиною 1 статті 121 КАС України встановлено неможливість такого поновлення.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на те, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що факт оскарження емітентом постанов Комісії про накладення штрафу не є належною та достатньої підставою для визнання поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки чинним законодавством не передбачено, що оскарження постанов Комісії зупиняє їх дію та/або заборону стягнення штрафу за постановами Комісії, які оскаржуються.

Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 22.11.2018 у справі №826/15383/16.

Неузгодженість дій державних органів щодо передачі архівних документів в процедурі припинення шляхом реорганізації також не може бути поважною причиною для поновлення строку на пред'явлення позову.

Інших об'єктивних чинників, які свідчать про неможливість своєчасного звернення з цим позовом до суду скаржником не наведено.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу" (див. mutatis mutandis рішення у справах "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії" від 20 вересня 2011 року ("OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia", заява № 14902/04, пункт 570), "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" від 22 жовтня 1996 року ("Stubbings and Others v. the United Kingdom", заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51).

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків, встановлених пунктом 9 частиною 4 статті 169 КАС України, шляхом повернення позовної заяви.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на правову позицію викладену Верховним Судом у постанові від 26.02.2019 (справа №826/14908/18), з огляду на те, що правовідносини у цій справі та у справі №826/14908/18 не є тотожними, оскільки підстави для повернення позовної заяви є різними (у цій справі на підставі пункту 9 частиною 4 статті 169 КАС України, а у справі №826/14908/18 на підставі пункту 8 наведеної норми).

Згідно статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2019 у справі №640/14147/19, з урахуванням внесених змін, та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020 у справі №640/14147/19 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С. М. Чиркін

В. М. Бевзенко

В. М. Шарапа