Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 300/4657/24

адміністративне провадження № К/990/17795/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Бевзенка В.М., Стародуба О.П.,

розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 (суддя Кафарський В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025 (колегія суддів у складі: судді-доповідача Онишкевича Т.В., суддів Качмара В.Я., Судової-Хомюк Н.М.) у справі №300/4657/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними і скасування постанови та розпорядження.

I. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, Національна комісія), в якому просило:

визнати протиправною і скасувати постанову Національної комісії від 05.12.2023 за №2298 «Про застосування санкцій до ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу» (далі - Постанова №2298);

визнати протиправним і скасувати розпорядження Національної комісії від 05.12.2023 за №331-р «Про усунення порушень ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» (далі - Розпорядження №331-р).

2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на протиправність, безпідставність і необґрунтованість Постанови №2298 та Розпорядження №331-р Національної комісії.

3. Позивач вважає, що ці рішення Національної комісії прийнято:

- без урахування статусу позивача як постачальника природного газу, у зв`язку із чим суперечить його способу виконання, передбаченому пунктом 3.10 розділу ІІІ Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, якими визначено перелік мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених постановою Комісії від 21.09.2017 №1156 (далі - Мінімальні стандарти, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин);

- без урахування суперечності підпункту 3 пункту 3.2 розділу ІІІ Мінімальних стандартів та абзацу 4 пункту 24 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії від 30.09.2015 №2496, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827 (далі - Правила постачання, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин);

- без врахування строків виникнення переплати, положень статті 17 Закону України «Про звернення громадян»;

- без врахування дії обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини).

4. Товариство зазначає, що Національна комісія, приймаючи оскаржувані рішення, не врахувала пункти 3.5, 3.9 та 3.10 Мінімальних стандартів та імперативно зобов`язала позивача сплатити побутовим споживачам компенсації за недотримання Мінімальних стандартів без врахування необхідності самостійного звернення цих побутових споживачів до Товариства за отриманням компенсації. Позивач вважає, що Національна комісія не врахувала, що у побутових споживачів були відсутні претензії щодо недоотримання Товариством Мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій установлено, що Національна комісія на виконання постанови від 04.10.2023 №1836 "Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Івано-Франківськгаз збут" у термін з 10.11.2023 по 16.11.2023 провела позапланову виїзну перевірку щодо дотримання Товариством вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії від 16.02.2017 №201, за результатами якої складено акт перевірки від 16.11.2023 №481 (далі - акт перевірки).

6. Актом перевірки встановлено порушення Товариством вимог:

підпункту 18 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині складання звітності, затвердженої Національною комісією, щодо провадження господарської діяльності з постачання природного газу у встановленому порядку, а саме достовірності наданих Національною комісією даних у формі №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) (далі - форма №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання) за ІІ квартал 2023 року;

підпункту 23 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині надання документів, інформації та звітності, що містять достовірні дані, необхідні для виконання Національною комісією своїх повноважень в обсягах та у строки, встановлені Національною комісією (але не менше як протягом 10 робочих днів, крім запитів під час здійснення заходів з державного нагляду (контролю), зокрема звітності за формою №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) за II квартал 2023 року, що містить достовірні дані;

підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов щодо дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених Національною комісією, а саме: пункту 3.1 глави 3 Стандартів та вимог у частині забезпечення постачальником мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу споживачу; пункту 3.2 глави 3 Стандартів та вимог у частині повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача; пункту 3.4 глави 3 Стандартів та вимог у частині сплати споживачу компенсації у розмірах, наведених у додатку 3 до цих Стандартів та вимог, у разі недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.

7. Товариство, не погодившись з висновками акту перевірки, листом від 20.11.2023 №767-Лв-3524-1123 направило до Національної комісії письмові пояснення та обґрунтування (заперечення) до акту перевірки.

8. На підставі висновків акта перевірки Національна комісія ухвалила постанову від 05.12.2023 №2298 "Про застосування санкцій до ТОВ "Івано-Франківськгаз збут" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу та розпорядження від 05.12.2023 №331-р, яким зобов`язано позивача усунути порушення підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії від 16.02.2017 №201, у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених Національною комісією, для чого у строк до 20.12.2023 сплатити компенсацію 24 споживачам за недотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії від 21.09.2017 №1156, про що повідомити Національну комісію.

9. Вважаючи протиправними Постанову від 05.12.2023 №2298 і Розпорядження від 05.12.2023 №331-р, позивач звернувся до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 04.10.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025, у задоволенні позову відмовив.

11. Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що виявлені в ході проведення перевірки порушення позивачем Ліцензійних умов доведені відповідачем, а відтак Постанова від 05.12.2023 №2298 та Розпорядження від 05.12.2023 №331-р прийняті Національною комісією з дотриманням вимог Законів України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", "Про ринок природного газу", на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, а тому в силу вимог статті 2 КАС України підстави для задоволення позову відсутні.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

12. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить Суд скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025 і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

13. Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на положення пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України і мотивує тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме абзац 1 пункту 3.5, глави 3, підпункти 37.7, 3.8, 3.10 глави 3 Мінімальних стандартів, абзац 4 пункту 24 Розділу ІІІ та пункт 11 розділу V Правил постачання.

14. Скаржник зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо наявності підстав сплати попереднім постачальником природного газу компенсації побутовим споживачам згідно з Мінімальними стандартами та вимогами до якості обслуговування споживачів природнього газу та порядку надання компенсації споживачам за їх недотримання, й механізму надання споживачеві такої компенсації попереднім постачальником, з яким у споживача припинені правовідносини.

15. Скаржник наголошує, що відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 08.06.2022 №198, починаючи з 01.05.2022, Товариство втратило зі свого Реєстру постачальника всіх побутових споживачів, що позбавило його можливості врахувати компенсацію споживачам за недотримання мінімальних стандартів.

16. У касаційній скарзі позивач підкреслює, що повернення переплати вартості природного газу попереднім постачальником було включено до Мінімальних стандартів, починаючи лише з 01.01.2023 після внесення змін наказом Комісії від 10.11.2022 №1415, тоді як визначений у Правилах постачання строк проведення остаточних розрахунків із споживачами, зазначеними у матеріалах перевірки та оскаржених у цій справі адміністративних актах Національної комісії, минув ще до отримання вимог від споживачів про повернення їм переплати вартості природного газу.

17. Позивач зауважує, що Національна комісія, приймаючі оскаржувані рішення, не врахувала положення пункту 3.10 розділу ІІІ Мінімальних стандартів, відповідно до якого підставою для виплати компенсації постачальником є саме факт звернення самого споживача до попереднього постачальника природного газу.

18. У відзиві на касаційну скаргу Національна комісія покликається на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності у спірних відносинах підтверджених доказами форс-мажорних обставин, які об`єктивно унеможливили дотримання Товариством Мінімальних стандартів щодо своєчасного повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутових споживачів та своєчасного надання їм передбаченої законом компенсації.

19. Відповідач зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів по суті виявлених перевіркою порушень Ліцензійних умов, у зв`язку з якими Національна комісія прийняла оскаржені Товариством постанову та розпорядження.

Національна комісія вважає, що прийняті у цій справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, не підлягають скасуванню, у зв`язку з цим просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

21. Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначені Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 №1540-VІІІ

Відповідно до вимог статей 1, 3 Закону № 1540-VIII Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор) - є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

22. Відповідно до вимог статті 2 Закону України № 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері комунальних послуг: діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

Згідно з положеннями статті 3 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання, зокрема, шляхом державного контролю та застосування заходів впливу.

Основними завданнями Регулятора є забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг.

23. Частиною четвертою, п`ятою та дев`ятою статті 14 Закону № 1540-VIII передбачено, що Регулятор на своїх засіданнях, зокрема, розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції.

Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

24. Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених нею порядків контролю.

Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора.

25. Згідно з частиною сьомою статті 19 Закону № 1540-VIII підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є: подання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, або суб`єктом, що належить до особливої групи споживачів, письмової заяви про здійснення заходу державного контролю; обґрунтоване звернення фізичної або юридичної особи про порушення суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, або суб`єктом, що належить до особливої групи споживачів, її законних прав; обґрунтоване звернення суб`єктів господарювання та споживачів про порушення суб`єктом природної монополії, оператором малої системи розподілу законодавства з питань доступу до електричних / теплових / газових мереж та/або порушення ліцензійних умов; перевірка виконання рішень Регулятора щодо усунення порушень вимог законодавства, прийнятих за результатами планових або позапланових перевірок; перевірка достовірності наданих Регулятору даних у звітності або в інших документах.

Строк проведення позапланової виїзної перевірки не може перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - трьох робочих днів.

У разі великих обсягів перевірки за рішенням Регулятора строк проведення позапланової виїзної перевірки може бути збільшений до 20 робочих днів, а для суб`єктів малого підприємництва - до п`яти робочих днів із внесенням відповідних змін до посвідчення на проведення перевірки.

Під час проведення позапланової виїзної перевірки з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення позапланової перевірки, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні на проведення перевірки.

У разі виявлення під час проведення позапланової виїзної перевірки однорідних порушень або таких, що прямо випливають із питань, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення позапланової перевірки, Регулятор має право перевіряти такі порушення із подальшим застосуванням до суб`єкта господарювання відповідальності, передбаченої законодавством.

26. Згідно з частиною першою статті 17 Закону № 1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Процедуру організації та проведення перевірок; порядок оформлення результатів перевірок; права та обов`язки голови та членів комісії з перевірки; права та обов`язки уповноваженої особи ліцензіата; контроль за виконанням рішень Національної комісії; порядок застосування санкцій до ліцензіатів за порушення законодавства та ліцензійних умов установлює Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затверджений постановою Національної комісії від 14.06.2018 №428 (далі - Порядок контрою №428).

27. У відповідності до пункту 1.1 Порядку контрою №428 його дія поширюється на суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності та регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу.

28. Пунктами 10.3 та 10.4 Порядку контролю №428 передбачено, що за порушення законодавства та ліцензійних умов у сферах енергетики та комунальних послуг Національна комісія може застосовувати до ліцензіатів санкції у вигляді: застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; накладення штрафу; зупинення дії ліцензії; анулювання ліцензії (аналогічні норми передбачено статтею 22 Закону № 1540-VIII).

29. Позивач не наводив заперечень щодо процедури проведення чи оформлення результатів перевірки, а також щодо процедури прийняття оскаржуваного рішення.

Водночас, Товариство покликається на те, що позивач не є постачальником природного газу в розумінні норм діючого законодавства та на наявність суперечностей способу виконання, передбаченому пунктом 3.10 розділу ІІІ Мінімальних стандартів.

30. Надаючи оцінку вказаним доводам особи, яка звернулась з касаційною скаргою щодо застосування у спірних правовідносинах положень норм абзацу 1 пункту 3.5. глави 3, підпунктів 3.7, 3.8, 3.10 глави 3 Мінімальних стандартів, абзацу 4 пункту 24 розділу ІІІ та пункту 11 розділу V Правил постачання, колегія суддів зазначає наступне.

31. Відповідно до статті 7 Закону України «Про природні монополії», статей 6 та 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», статті 9 Закону України «Про ринок природного газу» та статті 17 Закону № 1540-VIII Національна комісія постановою від 16.02.2017 №201 затвердила, зокрема, Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання природного газу.

32. У пункті 2.1 глави 2 вищенаведених Ліцензійних умов вказано, що господарська діяльність з постачання природного газу здійснюється з дотриманням вимог Правил постачання природного газу, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють ринок природного газу.

33. За приписами абзацу четвертого пункту 24 розділу ІІІ (порядок постачання природного газу побутовим споживачам) Правил постачання у разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу протягом п`яти робочих днів після отримання такої вимоги.

34. Споживач зобов`язаний здійснити повний остаточний розрахунок з попереднім постачальником. Попередній постачальник не пізніше ніж через шість тижнів після виключення побутового споживача з Реєстру його споживачів в інформаційній платформі зобов`язаний виставити такому споживачеві остаточний рахунок з урахуванням усієї непогашеної суми заборгованості, у тому числі за графіком погашення заборгованості (за його наявності) за договором постачання природного газу. Побутовий споживач зобов`язаний здійснити оплату такого рахунка не пізніше десяти робочих днів з дня виставлення такого рахунка (абзац перший пункту 11 розділу V (Порядок зміни постачальника побутовим споживачем) Правил постачання).

35. Підпунктом 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов встановлено, що при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог: дотримуватись мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених Національною комісією.

36. Мінімальні стандарти та вимоги до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу затверджені постановою Національної комісії від 21.09.2017 №1156, згідно з пунктом 1.1 розділу 1 ці Стандарти та вимоги визначають перелік мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів природного газу (далі - Стандарти та вимоги), що регулюють відносини, пов`язані з розподілом та постачанням природного газу відповідно до мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів, захистом прав споживачів та наданням оператором газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) або постачальником природного газу (далі - постачальник) компенсації за недотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів при наданні послуг розподілу та постачання природного газу споживачам або замовникам (у випадку недотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів під час приєднання до газових мереж).

37. Згідно з пунктом 1.3 Стандартів та вимог наведені у них терміни вживаються у такому значенні:

мінімальний стандарт та вимоги до якості обслуговування споживачів при наданні послуг постачання природного газу (далі - мінімальний стандарт якості послуги постачання природного газу) - рівень якості обслуговування споживачів при наданні послуг постачання природного газу, який має бути забезпечений постачальником в обсязі та у строки, визначені чинним законодавством, та за недотримання якого споживачу надається компенсація;

компенсація за недотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів при наданні послуг постачання природного газу - грошова сума, що надається споживачу у разі недотримання постачальником мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів при наданні послуг постачання природного газу у розмірах, встановлених цими Стандартами та вимогами (абзаци четвертий, шостий).

38. За змістом пунктів 3.1, підпункту 3 пункту 3.2, пунктів 3.4-3.6, 3.8-3.14 вищенаведених Стандартів та вимог постачальник має забезпечити мінімальні стандарти якості послуг постачання природного газу споживачу.

До мінімальних стандартів якості при наданні постачальником послуг постачання природного газу належать:

повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача;

У разі недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, зазначених у пункті 3.2 цієї глави, постачальник сплачує споживачу компенсацію у розмірах, наведених у додатку 3 до цих Стандартів та вимог.

Постачальник надає споживачу компенсацію за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу шляхом врахування суми відповідної компенсації у рахунку за спожитий природний газ у строк не більше 45 днів з дня недотримання мінімального стандарту якості (у разі недотримання мінімального стандарту, визначеного підпунктом 2 пункту 3.2 цієї глави, - з дати зміни умов договору постачання природного газу для непобутових споживачів).

Постачальник самостійно визначає факт недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, визначає споживача, якому він має надати компенсацію за недотримання мінімальних стандартів якості, та надає таку компенсацію без додаткового звернення зі сторони споживача.

Постачальник за домовленістю зі споживачем може надавати компенсацію іншим способом, у тому числі шляхом перерахування коштів споживачу за банківськими реквізитами.

Постачальник зобов`язаний поінформувати споживача про надання йому компенсації шляхом зазначення у рахунку на оплату природного газу, у тому числі в «особистому кабінеті» споживача на вебсайті постачальника, або листом протягом 10 робочих днів з дня надання компенсації.

У разі ненадання постачальником компенсації за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу в порядку, визначеному пунктом 3.4 цієї глави, споживач має право самостійно звернутися до постачальника із заявою за формою, наведеною в додатку 4 до цих Стандартів та вимог.

У разі невиконання постачальником вимог пункту 3.5 цієї глави щодо строків надання компенсацій сума відповідної компенсації подвоюється, а у разі прострочення граничного терміну надання компенсації на понад 90 днів - надається у п`ятикратному розмірі та має бути врахована при розрахунках у найближчому розрахунковому періоді.

У разі невиплати постачальником компенсації за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу Національна комісія з урахуванням даних звітності, та за результатами планових або позапланових перевірок дотримання постачальником ліцензійних умов приймає рішення про накладення штрафу у розмірі, визначеному Законом України «Про ринок природного газу», а також щодо надання споживачам компенсації відповідно до пункту 3.11 цієї глави.

Компенсація за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу не надається у випадках, якщо недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу було спричинено доведеними:

форс-мажорними обставинами, що підтверджується відповідно до чинного законодавства;

діями споживача, що призвели до затримки у наданні послуг. У разі доведених дій чи бездіяльності споживача, що призвели до затримки в наданні послуг, тривалість такої затримки не включається до тривалості надання послуги. Затримка в наданні послуг має бути документально підтверджена.

Компенсація не надається у разі письмової відмови споживача від отримання компенсації (із зазначенням недотриманого стандарту та розміру компенсації, від якої відмовляється споживач).

39. Верховний Суд враховує, згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи, які відображені у судових рішеннях, за період, який охоплювався проведеною Національною комісією у спірних правовідносинах позаплановою перевіркою, Товариство як попередній постачальник не повернуло у строк, установлений пунктом 3.2 розділу ІІІ Мінімальних стандартів та вимог, переплату вартості природного газу на поточний рахунок побутових споживачів за їх письмовими заявами, а також не здійснила виплату передбаченої законом компенсації за недотримання таких мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених Національною комісією.

40. Отже у спірних правовідносинах мав місце випадок, коли побутові споживачі, яких було переведено на постачальника «останньої надії», на підставі поданих ними письмових заяв вимагали від попереднього постачальника повернення переплати вартості природного газу, яка утворилась за минулі розрахункові періоди.

У такому разі застосуванню підлягають норми підпункту 3 пункту 3.2 розділу 3 Мінімальних стандартів та вимог, які чітко встановлюють граничний строк, упродовж якого, зокрема й попереднім постачальником, має бути здійснене повернення переплати вартості природного газу, а саме - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача.

Якщо повернення переплати вартості природного газу не було здійснене у межах вищезазначеного строку, то наступний після закінчення такого строку день є першим днем недотримання мінімального стандарту якості.

41. За змістом же пунктів 3.5 та 3.8 розділу 3 Мінімальних стандартів та вимог компенсація за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу надається постачальником споживачу, у тому числі шляхом перерахування коштів споживачу за банківськими реквізитами, у строк не більше 45 днів з дня недотримання мінімального стандарту якості.

При цьому в пункті 3.6 цих же Мінімальних стандартів та вимог прямо визначено, що постачальник самостійно визначає факт недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, визначає споживача, якому він має надати компенсацію за недотримання мінімальних стандартів якості, та надає таку компенсацію без додаткового звернення зі сторони споживача.

42. З огляду на вищевказане, Верховний Суд висновує, що компенсація за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу у спірних правовідносинах мала б бути надана Товариством незалежно від наявності відповідних заяв споживачів про надання такої компенсації у строк не більше 45-ти днів з дня недотримання мінімального стандарту якості, яким є день, наступний після закінчення п`ятиденного строку, передбаченого підпунктом 3 пункту 3.2 розділу 3 Мінімальних стандартів та вимог.

43. Твердження скаржника про те, що вищезгадана компенсація може бути надана попереднім постачальником лише на підставі відповідної письмової заяви споживача не ґрунтується на правильному розумінні норм пункту 3.10 Мінімальних стандартів та вимог, оскільки звернення із заявою як до поточного так і до попереднього постачальника про виплату компенсації за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу є правом, а не обов`язком, й виникає у разі ненадання постачальником такої компенсації. Закон не містить норм які б визначали наявність вищевказаної заяви споживача як обов`язкової передумови для виплати йому постачальником (попереднім постачальником) компенсації.

44. Таким чином, відсутність заяв споживачів про надання компенсації за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу не звільняє Товариство від обов`язку надати таку компенсацію.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 26.02.2025 у справі №260/9781/23, від 17.03.2025 у справі №620/4132/24.

45. Той факт, що вказані у акті перевірки Національної комісії та на час прийняття спірних рішень побутові споживачі були виключені з Реєстру споживачів Товариства у цьому конкретному випадку не становить перешкоди для надання їм компенсації за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, оскільки згідно з обставинами цієї справи вимоги усіх побутових споживачів про надання такої компенсації були оформлені письмовими заявами із проханням надати компенсацію на їх банківські реквізити, які були зазначені у заявах.

46. Верховний Суд критично оцінює зазначені у касаційній скарзі аргументи про непоширення на спірні у цій справі правовідносини Мінімальних стандартів та вимог у редакції, з урахуванням змін, внесених наказом Національної комісії від 10.11.2022 № 1415, який набрав чинності з 01.01.2023, оскільки усі побутові споживачі, зазначені в матеріалах проведеної Національною комісією позапланової перевірки, подали заяви про повернення їм переплати вартості природного газу попереднім постачальником у 2023 році вже після вказаної дати, тобто у період дії підпункту 3 пункту 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог, і за такими заявами не було проведено виплат у строк, передбачений зазначеними нормами.

47. Судовим розглядом цієї справи також установлено, що Товариство станом на момент прийняття Національною комісією спірного розпорядження не надало споживачам компенсацію за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу у вигляді неповернення у встановлений строк переплати вартості природного газу.

48. Вищенаведене вказує на обґрунтованість висновків апеляційного суду про те, що Товариство допустило порушення підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених Національною комісією, не надало компенсацію споживачам за недотримання таких Стандартів та вимог у порядку та розмірах, встановлених законодавством, не усунуло цих порушень самостійно.

49. За вчинення вищевказаних порушень відповідно до статей 17, 19, 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та статті 59 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено відповідальність у вигляді штрафу, а тому Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що оскаржені у цій справі постанова та розпорядження Національної комісії ґрунтуються на законі, прийняті з дотриманням встановлених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв й тому скасуванню не підлягають.

50. З цих підстав Верховний Суд констатує, що викладений судом апеляційної інстанції висновок про відсутність підстав для задоволення позову у справі, яка розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, а прийнята ним постанова є законною та обґрунтованою й скасуванню не підлягає.

51. За правилами пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

52. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

54. Провівши касаційний розгляд справи у межах доводів касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, та повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального та не допустив порушення норм процесуального права, які могли б зумовлювати скасування оскарженої у цій справі постанови, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а тому підстав для його скасування та задоволення касаційної скарги - не вбачає.

Керуючись статтями 340 341 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут» залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025 у справі №300/4657/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Бевзенко

Суддя О.П. Стародуб