Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.07.2020 року у справі №818/29/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року

м. Київ

справа № 818/29/17

адміністративне провадження № К/9901/32873/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду у складі судді Опімах Л. М. від 20 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бондара В. О., суддів Калиновського В. А., Калитки О. М. від 04 квітня 2017 року у справі за позовом Управління майна комунальної власності Сумської міської ради до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року Управління майна комунальної власності Сумської міської ради (далі - позивач, Управління) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2016 року, яким до платника за порушення граничного строку сплати сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 80035,90 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність висновків перевірки щодо несвоєчасної сплати Управлінням узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ згідно декларацій за лютий та березень 2015 року, оскільки наявними банківськими виписками по рахунку повністю підтверджено обставини своєчасної сплати податку у строки, встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року, позовні вимоги задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що дослідженими у ході судового розгляду доказами підтверджується своєчасність та повнота сплати позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за лютий та березень 2015 року за податковими деклараціями від 16 березня 2015 року та 15 квітня 2015 року, а відповідачем в порядку виконання обов'язку, визначеного частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не доведено належними та допустимими доказами вчинення Управлінням правопорушення щодо несвоєчасної сплати податку, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки позивачем допущені порушення вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України, які полягають у сплаті грошових зобов'язань з ПДВ за лютий та березень 2015 року за межами граничних строків їх сплати. При цьому вважає, що здійснення податковим органом самостійного зарахування платежів, спрямованих платником податку в рахунок погашення поточних податкових зобов'язань, у рахунок сплати податкового боргу, що виник раніше, узгоджується із вимогами законодавства, зокрема з нормою пункту 87.9 статті 87 ПК України.

Позивач правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведена документальна позапланова виїзна перевірка Управління з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 10 червня 2016 року, за результатами якої складено акт від 17 червня 2016 року №1594/1401/33525906/105, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України, а саме несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ по податкових деклараціях від 16 березня 2015 року за лютий 2015 року у розмірі 213625 грн. та від 15 квітня 2015 року за березень 2015 року у розмірі 272478 грн. з затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яке є предметом розгляду у даній справі.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України та законами з питань митної справи.

Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України або законами з питань митної справи (пункт 35.2 статті 35 ПК України).

За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені пункту 36.1 статті 36 ПК України, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов'язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Порядок визначення сум податкових та грошових зобов'язань встановлений статтею 54 ПК України, пунктом 54.1 якої визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені статтею 54 ПК України. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого статтею 54 ПК України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених статтею 54 ПК України (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

Як визначено пунктами 203.1, 203.2 статті 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених пункту 126.1 статті 126 ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України штрафна санкція може бути застосована до платника податку лише тоді, коли податкове зобов'язання є узгодженим і таким, що сплачене із затримкою на визначені цим пунктом терміни.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що в податковій декларації з ПДВ за лютий 2015 року від 16 березня 2015 року по рядку 25 задекларувало суму 213625 грн., яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду. Зазначена сума перерахована позивачем до бюджету 18 березня 2015 року, тобто у встановлені ПК України строки.

В податковій декларації з ПДВ за березень 2015 року від 15 квітня 2015 року по рядку 25 задекларувало суму 272478 грн., яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду. Зазначена сума перерахована позивачем до бюджету 29 та 30 квітня 2015 року, тобто у встановлені ПК України строки.

По суті, як встановлено судами, контролюючий орган фактично змінив призначення платежів, які були самостійно визначені Управлінням у платіжних дорученнях під час виконання ним свого обов'язку при сплаті сум поточних податкових зобов'язань з ПДВ за лютий та березень 2015 року. Для розрахунку суми штрафу податковий орган брав не дату сплати платником суми податкового боргу, а дату самостійного погашення цим органом такого боргу за рахунок коштів, перерахованих платником за інший податковий період.

Водночас судами встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року в адміністративній справі №2а-1870/677/12 встановлено, що податковий борг минулих періодів виник на підставі податкових повідомлень-рішень №0001332305/0/76926 від 14 листопада 2007 року, №0004451503/0/66031 від 08 вересня 2008 року, №0000752305/0/77401 від 15 жовтня 2008 року, №0006821503/0/84012 від 05 листопада 2008 року, №0000521503/0/4153 від 23 січня 2009 року, №0001111503/0/9676 від 17 лютого 2009 року, №0001871503/0/14764 від 11 березня 2009 року, №0001861503/0/14763 від 11 березня 2009 року, №0001851503/0/14762 від 11 березня 2009 року, які були скасовані в судовому порядку, зарахування податковим органом протягом 2011 року поточних платежів з ПДВ в рахунок погашення боргу минулих періодів є безпідставним, а докази наявності іншого податкового боргу відсутні.

Окрім того, прийняті після 29 березня 2012 року контролюючим органом податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ також були скасовані в судовому порядку, проте відповідні коригування в обліковій картці платника податку відповідачем проведені не були.

За наведеного суди виходили із безпідставності обліку відповідачем з 2008 року в картці особового рахунку позивача недоїмки зі сплати ПДВ, в рахунок погашення якої податковим органом спрямовувалися поточні платежі Управління, а також встановленого факту, що позивачем своєчасно, тобто у строки, встановлені ПК України, сплачено узгоджені грошові зобов'язання з ПДВ за лютий та березень 2015 року, що підтверджується банківськими виписками по рахунку, копії яких залучені до матеріалів справи, та не спростовано відповідачем.

За таких обставин висновок судів у справі, що розглядається, про протиправність застосування до Управління штрафних санкцій ґрунтується на правильному застосуванні вказаних норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, дублюють аргументи заперечень на позовну заяву й апеляційної скарги, належна правова оцінка яким була надана судами першої та апеляційної інстанцій.

За наведених у цій постанові мотивів, з урахуванням приписів статей 341, 343 КАС України, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС. С. Пасічник І. А. Васильєва В. П. Юрченко