Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КАС ВП від 16.07.2020 року у справі №225/1562/17 Ухвала КАС ВП від 16.07.2020 року у справі №225/15...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року

м. Київ

справа №225/1562/17

адміністративне провадження №К/9901/45336/18, №К/9901/45339/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради,

третя особа - Управління Державної казначейської служби України у м. Торецьку Донецької області

про визнання дій протиправними та стягнення одноразової компенсації,

за касаційними скаргами Департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради, ОСОБА_1

на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 29 травня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Геря О.Г.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Василенко Л.А., суддів Гайдара А.В., Ханової Р.Ф.),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради (далі також - відповідач), третя особа: Управління Державної казначейської служби України у м. Торецьку Донецької області, в якому просила:

визнати неправомірними дії Департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради щодо відмови у виплаті одноразової компенсації у зв`язку з втратою годувальника, померлого з числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою;

стягнути з Департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України одноразову компенсацію сім`ї за втрату годувальника в сумі 73 080 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 29 травня 2017 року позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач перебуває на обліку у відповідача, має статус дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів першої категорії, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою та поклав в основу рішення положення статті 48 Закону України «Про статус громадян і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28 лютого 1991 року (далі - Закон №796-XII).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради задоволено частково: постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 29 травня 2017 року скасовано; позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано неправомірними дії Департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради Донецької області щодо відмови в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової компенсації; зобов`язано Департамент соціального захисту населення Торецької міської ради призначити та виплатити одноразову компенсацію дружині ОСОБА_1 померлого ОСОБА_2 , смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року №760 «Про затвердження Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян» і відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року №285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України»; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановляючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги позивача до Департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення одноразової компенсації підлягають частковому задоволенню з обранням іншого способу захисту відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: зобов`язання відповідача призначити та виплатити одноразову компенсацію, який є достатнім для відновлення порушеного права позивача на отримання гарантованої державою одноразової компенсації, у зв`язку з втратою померлого члена сім`ї внаслідок ліквідації ним наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Департамент соціального захисту населення Торецької міської ради звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення за одноразовою компенсацією, який передбачений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року №760 «Про затвердження Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян», та тим, що у позивача відсутнє право на отримання такої компенсації, оскільки на дату смерті годувальника вона була працездатною особою.

Також, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції не погодився із рішенням суду першої інстанції, з огляду на застосування судом першої інстанції норм статті 48 Закону №796-XII, які не були чинними на момент звернення позивача за одноразовою компенсацією та обґрунтування мотивів прийняття судом постанови низкою законів та нормативно-правових актів, які не мають відношення до спірних правовідносин.

Також позивач вважає, що суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги того факту, що право на отримання одноразової компенсації у позивача виникло в травні 2014 року, після встановлення Донецькою регіональною міжвідомчою експертною комісією зв`язку захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 , з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і відповідно розмір одноразової компенсації повинен визначатися за нормативними документами, що діяли саме на момент виникнення такого права.

Позиція інших учасників справи

Від учасників справи відзиву на касаційні скарги не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 8 вересня 2017 року та 4 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №225/1562/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційні скарги, проте розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 15 липня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №225/1562/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 16 липня 2020 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач 9 лютого 2017 року, від імені якої діяв ОСОБА_3 , звернулася з заявою до Департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради про призначення та виплату одноразової компенсації згідно з нормами статті 48 Закону №796-XII як дружині померлого учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, смерть якого пов`язана з цією катастрофою.

На це звернення відповідачем 22 лютого 2017 року за №01 вх 624 надано відповідь про відмову у виплаті одноразової компенсації, передбаченої статтею 48 Закону №796-XII, оскільки ОСОБА_1 пропущений шестимісячний строк звернення за призначенням цієї компенсації з дати смерті померлого, передбачений постановою Кабінету Міністрів України №760 від 26 жовтня 2016 року, та позивач не була непрацездатною особою на дату смерті ОСОБА_2 .

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій та доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року відповідає, а доводи касаційних скарг є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

З приводу доводів касаційної скарги Департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Згідно з абзацами першим та третім статті 48 Закону №796-XII (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин, а саме, на дату звернення позивача за отриманням одноразової компенсації - 9 лютого 2017 року) одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали інвалідами внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім`ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Отже, згідно до положень зазначеної норми передбачено, що дружина померлого громадянина, якщо вона не одружилися вдруге, і, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою має право на отримання одноразової компенсації в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, що підтверджується долученими до матеріалів справи письмовими доказами, зокрема: копією свідоцтва про одруження ОСОБА_2 з ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданого 16 березня 1979 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Дзержинської міської ради Донецької області; копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , виданого 27 січня 2014 року, Серія НОМЕР_2 відділом державної реєстрації актів громадянського стану реєстраційної служби Дзержинського міського управління юстиції у Донецькій області; копією експертного висновку Донецької регіональної міжвідомчої експертної комісії №290 від 5 травня 2014 року про те, що смерть ОСОБА_2 пов`язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; копією посвідчення дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії 1, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, виданого ОСОБА_1 11 червня ІНФОРМАЦІЯ_2 за № НОМЕР_3 Донецькою обласною державною адміністрацією з зазначенням терміну дії: «до вступу в шлюб».

За встановлених обставин справи та наведеної норми Закону №796-XII, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на отримання одноразової компенсації як дружина померлого, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Твердження відповідача про відсутність права на отримання такої компенсації, оскільки позивач - ОСОБА_1 на дату смерті чоловіка - ОСОБА_2 не була непрацездатною не узгоджується з положеннями статті 48 Закону №796-XII та є неприйнятними.

З приводу твердження відповідача про пропущення шестимісячного строку звернення позивача за виплатою одноразової компенсації колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що Законом №796-XII, а саме статтею 48 встановлено, що компенсація, передбачена цією статтею, виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту третього Постанови №760 виплата одноразової компенсації здійснюється за єдиною заявою, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №1146 «Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги» (Офіційний вісник України, 2002 року, № 34, ст. 1584), поданою заінтересованою особою протягом шести місяців з дати встановлення інвалідності або смерті годувальника.

Колегія суддів зазначає, що Законом №796-XII не передбачено строків звернення за одноразовою компенсацією в разі втрати особи, яка померла внаслідок Чорнобильської АЕС, як не було передбачено строків звернення за такою компенсацією і чинним на момент смерті ОСОБА_2 законодавством.

Враховуючи, що на момент виникнення у ОСОБА_1 права на отримання одноразової компенсації, передбаченої статтею 48 Закону №796-XII, не було визначено строку, протягом якого заінтересована особа має звернутись із заявою про виплату такої допомоги, то суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин строків подання заінтересованою особою заяви на виплату одноразової компенсації, передбачених Постановою №760.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією щодо застосування шестимісячних строків звернення заінтересованою особою із заявою на отримання одноразовою компенсацією в разі втрати особи, яка померла внаслідок Чорнобильської АЕС, висловленою Верховним Судом у постанові від 21 травня 2019 року у справі №377/1010/17.

При цьому, предметом спору у цій справі є відмова відповідача, викладена у листі від 22 лютого 2017 року за №01 вх 624 за результатами розгляду заяви позивача від 9 лютого 2017 року, у виплаті одноразової компенсації у зв`язку з втратою годувальника, померлого з числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою. При цьому, позивачем зазначена відмова позивача, викладена в листі від 22 лютого 2017 року за №01 вх 624, була оскаржена 31 березня 2017 року, а тому судом апеляційної інстанції правомірно застосовано до спірних правовідносин положення статті 99 КАС України, в редакції чинній на момент прийняття постанови судом апеляційної інстанції у цій справі.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Порядок №760, який набрав чинності 2 листопада 2016 року, в частині строків звернення заінтересованою особою із заявою протягом шести місяців з дати встановлення інвалідності або смерті годувальника, не може застосовуватися до позивача, так як смерть ОСОБА_2 , з якою пов`язується настання у позивача права на отримання одноразової допомоги, настала 26 січня 2014 році, тобто за 21 місяць до набрання чинності Порядку №760.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судом апеляційної інстанції про те, що, відмовляючи у виплаті одноразової компенсації, відповідач діяв не на підставі закону, і його відмова є неправомірною, а доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.

Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що одноразова компенсація повинна виплачуватися їй в розмірах, передбачених законодавством на момент виникнення такого права, а не на момент звернення до позивача із заявою (9 лютого 2017 року) про призначення виплаті одноразової компенсації у зв`язку з втратою годувальника, померлого з числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

З приводу таких доводів касаційної скарги позивача, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Статтею 48 Закону №796-ХІІ у редакції від 25 березня 1999 року, що була чинною на момент смерті ОСОБА_2 , було передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах:

- інвалідам I групи - 60 мінімальних заробітних плат;

- інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат;

- інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат;

- дітям-інвалідам - 10 мінімальних заробітних плат;

- сім`ям, які втратили годувальника, - 60 мінімальних заробітних плат;

- батькам померлого - 30 мінімальних заробітних плат.

У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника. Виплати, зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Разом з цим, на момент звернення позивача до відповідача стаття 48 Закону №796-ХІІ, якою визначено коло осіб, що мають право на одноразову грошову допомогу, та розмір останньої, має іншу редакцію.

Так, відповідно до статті 48 Закону №796-ХІІ у редакції Закону України від 21 квітня 2016 року №1339-VIII, одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали інвалідами внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім`ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 48 Закону №796-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №760.

Згідно з пунктом 4 Порядку №760 одноразова компенсація виплачується в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року №285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що оскільки Закон України від 21 квітня 2016 року №1339-VIII, яким статтю 48 Закону №796-ХІІ викладено у новій редакції, за змістом якої повноваження щодо визначення порядку виплати і розміру одноразової грошової компенсації за шкоду здоров`ю були делеговані Кабінету Міністрів України неконституційними не визнавались, підстави для виплати позивачеві зазначеної компенсації у розмірі, що відрізняється від встановлених у постанові Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року №285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» відсутні.

При цьому, Рішенням від 9 лютого 1999 року № 1-рп (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дає тлумачення, що у частині першій статті 58 Конституції України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзац другий пункту 2 мотивувальної частини цього Рішення).

Таким чином, оскільки позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення виплаті одноразової компенсації у зв`язку з втратою годувальника, померлого з числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою 9 лютого 2017 року, то і розмір такої компенсації повинен визначатися відповідно до законодавства, чинного на момент звернення заінтересованої особи із такою заявою, а не законодавства, чинного на момент смерті годувальника.

Тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач має право на виплату одноразової компенсації у зв`язку з втратою годувальника, померлого з числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 14 травня 2015 року №285, в редакції чинній на момент звернення позивача із відповідною заявою до відповідача, а саме станом на 9 лютого 2017 року, а доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційних скарг їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

В.М. Шарапа

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст