ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2018 року

Київ

справа №808/657/16

касаційне провадження №К/9901/24921/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Інспекція) на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2016 (головуючий суддя - Панченко О.М., судді - Коршун А.О., Дурасова О.В.) у справі за позовом Фермерського господарства «Маслянка» (Господарство) до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними дій,

УСТАНОВИВ:

У січня 2016 року Господарство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому з урахуванням уточнень просило: визнати протиправними дії працівників Інспекції по виключенню Господарства з реєстру платників єдиного податку четвертої групи; витребувати у Інспекції довідку про перебування Господарства в реєстрі платників єдиного податку четвертої групи.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Господарство послалося на те, що Інспекції неправомірно виключила Господарство із реєстру платників єдиного податку четвертої групи на підставі підпункту 291.51.3 пункту 291.51 статті 291 Податкового кодексу України, оскільки пункт 291.51 Податкового кодексу України не містить підстав для анулювання реєстрації платником єдиного податку четвертої групи, тоді як положеннями пункту 299.10 статті 299, підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України визначений виключний перелік підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи, під жодну із яких Господарство не підпадає.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 21.04.2016 у задоволенні позову відмовив. Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд виходив з того, що станом на 01.01.2016 у Господарства обліковувався податковий борг з податку на додану вартість у сумі 53257,22 грн. та з орендної плати у сумі 3997,05 грн., з огляду на що з 01.01.2016 Господарство було переведене на загальну систему оподаткування, обліку та звітності.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 10.08.2016 скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове, яким задовольнив позов частково: визнав протиправними дії працівників Інспекції по виключенню Господарства з реєстру платників єдиного податку четвертої групи. В решті позову відмовив. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд виходили з того, що порушень Господарством вимог підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України Інспекцією встановлено не було, рішення про анулювання шляхом виключення Господарства з реєстру платників єдиного податку, як того вимагає пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України, Інспекцією не приймалося, з огляду на що Інспекція діяла з порушенням встановленого Податковим кодексом України порядку та не довела суду правомірність своїх дій по виключенню Господарства з реєстру платників єдиного податку четвертої групи.

Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.10.2016 відкрив касаційне провадження у справі. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки дії по виключенню Господарства є реєстру платників єдиного податку четвертої групи Інспекцією не вчинялись та не могли бути вчиненими, з огляду на те, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не було визначено порядок формування відповідного реєстру для платників єдиного податку четвертої групи, а для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи органом державної податкової служби надаються довідки довільної форми. Також, скаржник посилався на те, що оскільки станом на 01.01.2016 Господарство мало податковий борг, то зазначені обставини виключають можливість реєстрації особи платником єдиного податку четвертої групи та, як наслідок, унеможливлюють підтвердження статусу платника такого податку.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 01.02.2018, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.03.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження і призначив справу до розгляду у порядку письмового провадження з 20.03.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що Господарство є платником єдиного податку четвертої групи з 01.01.2015 (довідка Інспекції від 01.04.2015 № 6922/08-32-15-02-11). Станом на 01.01.2016 у Господарства обліковувався податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 53257,22 грн. та з орендної плати за землю у розмірі 3997,05 грн. 09.02.2016 Господарство сплатило податковий борг і. станом на 18 лютого 2016 року не мало заборгованості із сплати податків, зборів, платежів (довідка Інспекції від 18.02.2016 № 2747/08-32-17). При поданні 15.02.2016 Господарством звіту за 2015 рік працівниками Інспекції було повідомлено, що в подальшому Господарство не матиме права бути платником податків на спрощеній системі оподаткування. 15.02.2016 року Господарство звернулось із заявою до Інспекції, у якій просило роз'яснити на яких підставах його буде виключено з реєстру платників єдиного податку та надати копію рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи. 18.02.2016 року Інспекція на заяву Господарства надала відповідь, в якій вказала, що відповідно до підпункту 291.51.3 пункту 291.51 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб'єкти господарювання, які станом на 1 січня базового (звітного) року мають податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлюється статтею 298 Податкового Кодексу України, пунктом 298.8 якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 цієї статті.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

За положеннями пункту 299.2 цієї статті (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Щорічне підтвердження статусу платника єдиного податку, умови та порядок такого підтвердження встановлені правилами підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, статусу платника єдиного податку четвертої групи Господарство набуло 01.01.2015.

Ухвалюючи рішення шляхом направлення листа про відмову підтвердження статусу платника єдиного податку у 2016 році, Інспекція повідомила Господарство про те, що у 2016 році Господарство перебуватиме на загальній системі оподаткування, з огляду на наявність у нього податкового боргу станом на 01.01.2016, зазначивши підставою такої відмови підпунктом 291.51.3 пункту 291.51 статті 291 Податкового кодексу України.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у межах спірних відносин йдеться про підтвердження статусу платника єдиного податку, а не про обрання або перехід на спрощену систему оподаткування.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи Інспекції про наявність у Господарства податкового боргу як на підставу відмови у підтверджені статусу платника єдиного податку з посиланням на норми підпункту 291.51.3 пункту 291.51 статті 291 Податкового кодексу України, оскільки ці норми встановлюють умови, за якими суб'єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи. Умовою, яка виключає набуття цього статусу, серед іншого, є податковий борг станом на 1 січня базового (звітного) року, і ця умова не стосуються підтвердження статусу такого платника.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Господарство у даному випадку з 01.01.2016 стало платником єдиного податку четвертої групи, з огляду на що вимоги підпункту 291.51.3 пункту 291.51 статті 291 Податкового кодексу України щодо відмови в такій реєстрації (неможливості застосування спрощеної системи оподаткування) за наявності податкового боргу до спірних правовідносин не застосовуються.

Крім того, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що способом реалізації владних управлінських функцій за наявності встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Проте, Інспекцією така перевірка не проводилась, а також не приймалося рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення Господарства з реєстру платників єдиного податку.

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2016, оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2016 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна