Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.01.2019 року у справі №808/9121/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2019 року

Київ

справа №808/9121/15

адміністративне провадження №К/9901/12563/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2016 у складі судді Каракуші С.М. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2016 у складі колегії суддів: Прокопчук Т.С. (головуючого), Божко Л.А., Лукманової О.М. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення про скасування дозволу на імміграцію, зобов'язання поновити дію дозволу на імміграцію,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення про скасування дозволу на імміграцію, зобов'язання поновити дію дозволу на імміграцію.

2. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2016, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2016, позов задоволено частково.

2.1. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області №2301/03-14154 від 02.12.2015 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого 02.03.2007 громадянці Російської Федерації ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

2.2.Зобов'язано Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області видати громадянці Російської Федерації ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідку на постійне проживання в Україні для іноземців та осіб без громадянства терміном дії «безстроково».

2.3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою Російської Федерації. Відповідно до свідоцтва про народження, батьком позивача є ОСОБА_6, матір'ю - ОСОБА_7.

3.2.У 2002 році ОСОБА_4 закінчила загальноосвітню школу №69 м. Запоріжжя, у 2004 - Запорізький правобережний професійний ліцей, що підтверджується відповідними свідоцтвом про базову загальну середню освіту та атестатом про повну загальну освіту.

3.3.19.12.2006 позивачем подано заяву про надання дозволу на імміграцію в Україну, у якій відомості про близьких родичів, що живуть в Україні, зазначені наступним чином: мати - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянка Російської Федерації; вітчим - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України; сестра - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянка Російської Федерації; сестра - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянка України.

3.4.Належність ОСОБА_11 до громадянства України підтверджено довідкою №295 для оформлення дитині до 16 років свідоцтва про належність до громадянства України від 02.11.2006.

3.5. Згідно зі свідоцтвом про народження, батько ОСОБА_11 - ОСОБА_9, мати ОСОБА_7.

3.6. 02.03.2007 позивачу надано дозвіл №1988 на імміграцію в Україну на підставі пункту 4 частини 2 статті 4 Закону України «Про імміграцію». Термін дії дозволу до 02.03.2008.

3.7. Відповідно до відмітки на заяві ОСОБА_4 про оформлення посвідки на постійне проживання в Україні, посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 позивач документована 16.03.2007.

3.8. Після втрати посвідки на постійне проживання позивач документована посвідкою серії НОМЕР_1 від 20.05.2010, виданою ВГІРФО ГУМВС України в Запорізькій області.

3.9.Відповідно до копії виданої ОСОБА_4 посвідки на постійне проживання для іноземців та осіб без громадянства серії НОМЕР_1 від 20.05.2010, термін дії посвідки «безстроково».

3.10. Зі змісту подання начальника Ленінського РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області від 12.11.2015 №2313/5873 до УДМВС України в Запорізькій області, яке подавалось щодо скасування дозволу на імміграцію в України вбачається, що ОСОБА_11 є рідною сестрою ОСОБА_4 по матері, у зв'язку з чим порушувалось питання щодо прийняття рішення про законність надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну.

3.11. 02.12.2015 начальником УДМС України в Запорізькій області затверджено висновок за результатами розгляду матеріалів справи громадянки Російської Федерації ОСОБА_4 про надання дозволу на імміграцію в Україну, відповідно до якого вважалось за доцільне прийняти рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну позивачу на підставі пункту 6 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».

3.12.На підставі вказаного висновку УДМС України в Запорізькій області прийнято рішення №2301/03-14154 від 02.12.2015 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого 02.03.2007 громадянці Російської Федерації ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішення прийнято на підставі пункту 6 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію».

3.13. На підставі вказаного рішення у позивача вилучено посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3, що видана ВГІРФО ГУМВС України в Запорізькій області 20.05.2010 терміном дії безстроково для подальшого знищення, що підтверджується доповідною запискою начальника Ленінського РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області.

4. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не були враховані усі обставини, що мають значення для його прийняття, а саме те, що позивач тривалий час проживає на території України, не вчиняла жодних дій, які є підставою для скасування дозволу на імміграцію, її син є громадянином України, що підтверджується довідкою про реєстрацію громадянина України №1604, у зв'язку з чим також не дотриманий принцип пропорційності, що призводить до настання несприятливих наслідків для позивача, яка повинна виїхати за межі України з малолітньою дитиною, яка є громадянином України. Також суди зазначили про несвоєчасність прийняття рішення відповідачем, оскільки дозвіл на імміграцію в Україну позивачу надано 02.03.2007, посвідка на постійне проживання в Україні видана 16.03.2007, а рішення про скасування наданого дозволу на імміграцію в Україну прийнято лише 02.12.2015.

4.1.Відмовляючи в іншій частині позовних вимог про зобов'язання УДМС України в Запорізькій області поновити дію дозволу на імміграцію в Україну, суди вказали, що скасування рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну є достатнім способом захистом прав позивача, та наданий ОСОБА_4 дозвіл на імміграцію в Україну у такому випадку є чинним.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

6. Аргументи скаржника зводяться до того, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права - а саме статтю 11 ЗУ «Про імміграцію», відповідно до якої центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання. Тому, зобов'язуючи відповідача видати позивачу таку посвідку, суд втрутився у дискреційні повноваження відповідного суб'єкта владних повноважень

7. Позивач правом подачі відзиву на касаційну скаргу не скористався.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

8. Конституція України:

"Стаття 19. &?і;…&g/; Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Закон України «Про імміграцію» від 07.06.2001 №2491-III

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;

іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;

квота імміграції - це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року;

дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію;

Стаття 4. Квота імміграції

Дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів:

…4) особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України…

Стаття 11. Порядок в'їзду іммігрантів в Україну і видачі посвідки на постійне проживання

…Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання.

Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви…

Стаття 12. Підстави для скасування дозволу на імміграцію

Дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

10. Судами встановлено, що позивачу надано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі пункту 4 частини 2 статті 4 закону України «Про імміграцію», який передбачає надання дозволу особам, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадянина України.

11.Натомість, ОСОБА_11 є рідною сестрою ОСОБА_4 по матері, що підтверджується копіями свідоцтв про народження зазначених осіб, тобто позивач не є повнорідною сестрою громадянина України.

12.Рішення Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області №2301/03-14154 від 02.12.2015 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого 02.03.2007 громадянці Російської Федерації ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято на підставі пункту 6 статті 12 Закону України «Про імміграцію», який передбачає можливість скасування дозволу на імміграцію в інших випадках, передбачених законами України.

13.Однак, як вірно враховано судами попередніх інстанцій, Законами України не передбачена можливість скасування дозволу на імміграцію у разі, якщо такий дозвіл надано без достатніх підстав, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновками судів про протиправність спірного рішення.

14.Крім цього, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не були враховані усі обставини, що мають значення для його прийняття, а саме те, що позивач тривалий час проживає на території України, не вчиняла жодних дій, які є підставою для скасування дозволу на імміграцію, її син є громадянином України, що підтверджується довідкою про реєстрацію громадянина України №1604.

15.Поряд з цим, колегія суддів приймає аргументи касаційної скарги щодо тієї обставини, що зобов'язуючи міграційну службу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області видати позивачу посвідку на постійне проживання в Україні для іноземців та осіб без громадянства терміном дії «безстроково», суд втрутився у дискреційні повноваження відповідного суб'єкта владних повноважень.

16.Під дискреційним повноваженням розуміють такі повноваження, які надають певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

17.Колегія суддів зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017) критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

18.Законом України «Про імміграцію», зокрема статтею 11 визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання.

19. Отже, саме до дискреційних повноважень ДМС України належить вирішення питання щодо видання посвідки на постійне проживання в Україні.

20.Тому, колегія суддів приймає доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій перебрали на себе повноваження суб'єкта владних повноважень, чим допустили порушення норм матеріального права, а саме - приписів статті 11 Закону України «Про імміграцію».

21.Прийняття рішення, про яке просить позивач, належить до компетенції суб'єкта владних повноважень і є результатом врегульованої процедури, яка передбачає, серед іншого, необхідність з'ясування у кожному індивідуальному випадку тих фактів, які мають істотне значення для вирішення питання щодо можливості надання позивачу посвідки на постійне проживання в Україні.

22.Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання здійснюється відповідно до Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року №251.

23.Тому, під час вирішення справи щодо визнання протиправним та скасування рішення про скасування дозволу на імміграцію, суд не повноважний зобов'язувати Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області видати позивачу посвідку на постійне проживання в Україні, а може зобов'язати відповідача повторно розглянути питання щодо видачі такої посвідки.

24.Відповідно до частини 3 статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

25.Частиною 1 статті 351 КАС України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

26.Відповідно до частини 3 статті 351 КАС України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

27.Відтак, суд приходить до висновку про скасування постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2016 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2016 в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області видати громадянці Російської Федерації ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідку на постійне проживання в Україні для іноземців та осіб без громадянства терміном дії «безстроково» з прийняттям в цій частині нового рішення про зобов'язання Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області повторно розглянути питання щодо видачі такої посвідки ОСОБА_4 з урахуванням висновків, викладених в постанові. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій слід залишити без змін.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА:

28.Касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області задовольнити частково.

29.Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2016 у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення про скасування дозволу на імміграцію, зобов'язання поновити дію дозволу на імміграцію в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області видати громадянці Російської Федерації ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідку на постійне проживання в Україні для іноземців та осіб без громадянства терміном дії «безстроково» - скасувати.

30.Прийняти в цій частині нову постанову.

31.Позов задовольнити частково.

32.Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області повторно розглянути питання щодо видачі громадянці Російської Федерації ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідки на постійне проживання в Україні для іноземців та осіб без громадянства терміном дії «безстроково» з урахуванням висновків, викладених в постанові.

33.В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2016 залишити без змін.

34. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич ,

Судді Верховного Суду