Історія справи

Постанова КАС ВП від 15.09.2022 року у справі №380/3661/20
Ухвала КАС ВП від 08.07.2021 року у справі №380/3661/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2022 року

м. Київ

справа №380/3661/20

адміністративне провадження №К/9901/22768/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року, ухвалене у складі головуючого судді Мричко Н.І., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби, у якому просив:

- визнати протиправним і скасувати наказ Львівської митниці ДФС від 13 квітня 2020 року №95-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити його на роботі в Галицькій митниці Держмитслужби на посаді заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Краковець» (або іншій рівнозначній посаді) з 16 квітня 2020 року;

- стягнути на його користь із Львівської митниці ДФС середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 квітня 2020 року по день ухвалення судового рішення та судові витрати.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не відмовлявся від подальшого проходження служби в Галицькій митниці Держмитслужби, написав заяву про переведення і після запланованої дати звільнення продовжував працювати. Всупереч наявності вакантних посад при створеній Галицькій митниці Держмитслужби ОСОБА_1 не повідомлено про такі посади та не працевлаштовано. Позивач зазначав, що він має переважне право на зайняття вакантних посад і під час його звільнення відповідачем допущено дискримінацію.

ІІ. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Львівської митниці ДФС «Про звільнення ОСОБА_1 » від 13 квітня 2020 року №95-о. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Краковець» Львівської митниці ДФС з 16 квітня 2020 року. Рішення суду в частині поновлення на посаді допущено до негайного виконання. Стягнуто із Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 111156,03 грн із проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 12451,85 грн із проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допущено до негайного виконання. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року - без змін.

5. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що на момент попередження позивача про звільнення із займаної посади (10 березня 2020 року) у Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС були відсутні повноваження, оскільки тримісячний строк з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи закінчився, а наказ ДФС України від 24 березня 2020 року №14-рг, яким такий строк збільшено до шести місяців, ще не був прийнятий. Окрім того, оскаржуваний наказ прийнятий без конкретизації причин і підстав звільнення позивача, містить лише посилання на норму закону. Повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 08 грудня 2019 року і кількість працівників митниці внаслідок приєднання до Галицької митниці Держмитслужби не зменшилася, а навпаки збільшилася. Водночас кількість працівників підрозділу, в якому працював позивач, також зменшена не була, і на момент звільнення були наявні вакантні посади. Сам факт реорганізації державного органу, що фактично не потягнув зміни в організації праці, не може бути підставою для беззаперечного звільнення працівника з роботи. Надання Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII) можливості керівнику органу або суб`єкту призначення пропонувати будь-яку вакантну посаду державної служби у цьому органі (за наявності) кореспондує обов`язку суб`єкта владних повноважень реалізовувати це право обґрунтовано і мотивувати рішення про звільнення працівника з посади з метою уникнення сумнівів у державного службовця щодо упередженого ставлення до нього чи інших чинників, які б порушували принцип правової визначеності. Львівська митниця ДФС не надала доказів того, що при звільненні позивача було враховано його стаж, кваліфікацію та продуктивність праці, а також заяву останнього про переведення. Оскаржуваний наказ прийнятий не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, недобросовісно, без дотримання принципу рівності перед законом і непропорційно.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Галицька митниця Держмитслужби 17 червня 2021 року подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року в частині задоволення позовних вимог і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

7. Як на підставу оскарження судових рішень Галицька митниця Держмитслужби у касаційній скарзі послалася на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини третьої статті 87 Закону №889-VIII у редакції Закону України від 14 січня 2020 року №440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» (далі - Закон №440-IX).

IV. Позиція інших учасників справи

8. Адвокат Шнир Я.Б. подав в інтересах ОСОБА_1 відзив на касаційну скаргу із проханням її відхилити, оскільки оскаржувані рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Радишевської О.Р., Уханенка С.А. ухвалою від 11 серпня 2021 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

10. На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року №1422/0/78-22 за допомогою автоматизованої системи документообігу суду для розгляду цієї справи здійснено заміну судді Уханенка С.А. на суддю Мацедонську В.Е.

11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 13 вересня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників за наявними у справі матеріалами на 15 вересня 2022 року.

VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

12. ОСОБА_1 працював у митних органах на різних посадах з 1996 року.

13. Наказом Львівської митниці ДФС від 07 грудня 2018 року №889-о ОСОБА_1 з 11 грудня 2018 року переведено на посаду заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Краковець» Львівської митниці ДФС, звільнивши з посади заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №5 митного поста «Краковець» Львівської митниці ДФС.

14. Постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» (далі - Постанова КМУ від 02 жовтня 2019 року №858) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1 (пункт 1 Постанови), зокрема Галицьку митницю Держмитслужби. До того ж, пунктом 2 цієї Постанови вирішено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.

15. З метою реалізації пункту 2 Постанови КМУ від 02 жовтня 2019 року №858 ДФС України 25 листопада 2019 року видала наказ №30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС», відповідно до пункту 1 якого розпочато реорганізацію митниць ДФС, у тому числі Львівської митниці. Згідно з пунктом 2 цього наказу утворено комісії з реорганізації митниць ДФС, а пунктом 4 визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Наказом ДФС України від 24 березня 2020 року №14-рг внесено зміни до пункту 4 наказу від 25 листопада 2019 року №30-рг і замінено слова «три місяці» на «шість місяців».

16. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДРПОУ) 14 листопада 2019 року проведена державна реєстрація юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.

17. Інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС внесено до ЄДРПОУ 28 листопада 2019 року.

18. Розпорядженням КМУ від 04 грудня 2019 року №1217-р «Питання Державної митної служби» погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08 грудня 2019 року Державною митною службою покладених на неї постановою КМУ від 06 березня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

19. Відповідно до розпорядження КМУ про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 00:00 год 08 грудня 2019 року.

20. 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав на ім`я в.о. начальника Галицької митниці Держмитслужби заяву, в якій просив прийняти його на посаду заступника начальника митного поста - начальника відділу №5 митного поста «Краковець» Галицької митниці Держмитслужби.

21. Листом від 03 січня 2020 року №7.4-08-12/12/255 в.о. начальника Галицької митниці Держмитслужби повідомив ОСОБА_1 про те, що його заява буде врахована та додатково розглянута при заповненні вакантних посад Галицької митниці Держмитслужби, з урахуванням кваліфікаційних вимог і досвіду роботи, у термін визначений для проведення реорганізації митниць ДФС.

22. Наказом Львівської митниці ДФС від 10 березня 2020 року №07 «Про попередження про наступне вивільнення» наказано Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) згідно списку, до якого включено також ОСОБА_1 .

23. Із попередженням про наступне вивільнення із займаної посади у зв`язку з реорганізацією Львівської митниці ДФС на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VІІІ, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України ОСОБА_1 ознайомлено 10 березня 2020 року, що підтверджується його підписом. Одночасно позивача було повідомлено про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи.

24. Наказом Львівської митниці ДФС від 13 квітня 2020 року №95-о ОСОБА_1 звільнено 15 квітня 2020 року із займаної посади заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Краковець» Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Підстава: попередження про наступне вивільнення від 10 березня 2020 року.

VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування

25. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон №889-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Цим Законом визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

27. Дія Закону №889-VIII поширюється на державних службовців, у тому числі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; інших державних органів (пункти 2, 8 частини другої статті 3 цього Закону).

28. Приписами частин першої-третьої статті 5 Закону №889-VIII закріплено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

29. Частиною п`ятою статті 22 Закону №889-VIII визначено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

30. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 Закону №889-VIII державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

31. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення.

32. Приписами частини першої статті 87 Закону №889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу.

33. За змістом абзацу першого частини третьої статті 87 Закону №889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

34. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає КЗпП України, відповідно до статті 40 якого трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у визначених випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої цієї статті). Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

35. Механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - органи виконавчої влади) та їх територіальних органів визначає Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074, у пунктах 1, 4, 5 якого зазначено, що дія цього Порядку поширюється на центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом та їх територіальні органи, крім випадків, коли Конституцією та законами України визначені інші особливості порядку їх утворення, реорганізації або ліквідації. Орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

VІІІ. Позиція Верховного Суду

36. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

37. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

38. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

39. Касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України - неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини третьої статті 87 Закону №889-VIII у редакції Закону №440-IX.

40. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваним судовим рішенням, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.

41. Предметом спору в цій справі є правомірність наказу Львівської митниці ДФС від 13 квітня 2020 року №95-о, яким позивача звільнено 15 квітня 2020 року з посади заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Краковець» Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією державного органу.

42. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

43. У частині третій статті 5 Закону №889-VIII, який є спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, чітко визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

44. Згідно з частиною третьою статті 87 Закону №889-VIII (у редакції до набрання чинності Законом України від 19 вересня 2019 року №117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» (далі - Закон №117-IX)) процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначалася законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускалося лише у разі, якщо державного службовця не можна було перевести на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовився від такого переведення.

45. 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон №117-IX, яким внесені зміни та доповнення до Закону №889-VIII, зокрема частиною першою статті 83 цього Закону (у редакції Закону №117-IX) передбачено, що державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади»; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).

46. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII (зі змінами, внесеними згідно із Законом №117-IX) підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

47. 13 лютого 2020 року набрав чинності Закон №440-IX, яким частину третю статті 87 Закону №889-VIII доповнено новим абзацом першим такого змісту: «Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення».

48. Водночас приписами частини п`ятої статті 22 і пункту 2 частини першої статті 41 Закону №889-VІІІ (зі змінами, внесеними згідно із Законом №117-IX) визначено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу. Державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

49. Вирішальним для правильного вирішення цього спору є момент виникнення спірних правовідносин, ураховуючи неодноразове внесення змін до Закону №889-VIII.

50. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

51. Конституційний Суд України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

52. Отже, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тож до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

53. Як наголосив Верховний Суд у постановах від 16 лютого 2022 року в справах №380/3389/20, №380/3435/20, №380/3654/20, №380/4357/20, від 07 липня 2022 року в справі №380/3754/20, від 28 липня 2022 року в справі №380/6958/20 та інших, правовідносини щодо звільнення між роботодавцем і працівником, зокрема у разі реорганізації підприємства, виникають не з дати початку реорганізації, а з дати попередження працівника про зміну в майбутньому його становища, тобто можливого звільнення.

54. У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач попереджений про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією державного органу 10 березня 2020 року, а 15 квітня 2020 року він звільнений оскаржуваним наказом від 13 квітня 2020 року №95-о.

55. Таким чином, процедура звільнення державного службовця у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на момент ознайомлення позивача із попередженням про наступне вивільнення, а так само і на момент видання оскаржуваного наказу, в цій справі врегульована нормами Закону №889-VIII (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законами №117-IX та №440-IX), що виключає застосування до спірних правовідносин КЗпП України.

56. Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09 червня 2022 року в справі №380/3269/20, від 28 липня 2022 року в справах №140/6353/20, №380/3613/20, №380/3645/20, №380/3655/20, від 03 серпня 2022 року в справі №380/3764/20 та інших.

57. Після подання Галицькою митницею Держмитслужби касаційної скарги у цій справі Верховний Суд сформував правові висновки щодо застосування норми частини третьої статті 87 Закону №889-VIII у редакції Закону №440-IX.

58. Зокрема, у постановах від 28 липня 2021 року в справі №640/11024/20, від 08 грудня 2021 року в справі №380/3646/20, від 16 лютого 2022 року в справах №380/3389/20, №380/3435/20, №380/3654/20, №380/4357/20, від 22 лютого 2022 року в справі №380/3547/20, від 09 червня 2022 року в справах №380/3269/20, №380/3833/20, від 07 липня 2022 року в справі №380/3754/20, від 19 липня 2022 року в справах №380/3677/20, №380/3753/20, від 28 липня 2022 року в справах №140/6353/20, №380/3613/20, №380/3645/20, №380/3655/20, №380/6958/20, від 03 серпня 2022 року в справі №380/3764/20 та інших Верховним Судом досліджувалося питання щодо правильного розуміння сутності нормативного врегулювання процедури звільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VІІІ (у редакції Закону №117-IX) у сукупності з нормами частини третьої статті 87 Закону №889-VIII (у редакції Закону №440-IX).

59. У наведених постановах Верховний Суд підкреслив, що вжите у частині третій статті 87 Закону №889-VIII слово «може» означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

60. Аналізуючи норми Закону №889-VIII, якими визначалася підстава припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент прийняття оскаржуваного наказу, Верховний Суд зробив висновок про те, що суб`єкт призначення не зобов`язаний був пропонувати працівникові іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.

61. Водночас не має підстав для застосування до спірних правовідносин положень КЗпП України щодо обов`язку пропозиції вакантних посад при реорганізації державного органу, оскільки це питання було врегульовано законодавцем, який вніс зміни до спеціального закону - Закону №889-VIII, шляхом виключення із попередньої редакції речення, яке визначало наявність обов`язку суб`єкта призначення виконати обов`язок пропонування посад.

62. Такого підходу Верховний Суд дотримувався і у постанові від 23 грудня 2021 року в справі №380/3551/20, де також зазначив, що вжите у пункті 2 частини першої статті 41 Закону №889-VIII слово «може» означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з переведення без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. Вирішення питання переведення чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

63. У цій справі Верховний Суд ураховує, що редакції статей 41, 87 Закону №889-VIIІ (зі змінами, внесеними згідно із Законом №117-IX, які набули чинності з 25 вересня 2019 року, та із Законом №440-IX, які набули чинності з 13 лютого 2020 року) були чинними як на момент попередження позивача про наступне вивільнення (10 березня 2020 року), так і на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення (13 квітня 2020 року), та, відповідно, підлягали застосуванню.

64. З приводу висновків судів першої та апеляційної інстанцій про те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми Закону №889-VIIІ, чинні на момент коли розпочалася реорганізація державного органу, що у період з 01 березня 2020 року до 24 березня 2020 року строк проведення реорганізації Львівської митниці ДФС не був продовжений і позивача попереджено про наступне вивільнення з порушенням порядку, Верховний Суд зазначає, що наказом ДФС України від 25 листопада 2019 року №30-рг розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС і утворено Комісію з її реорганізації, проте вказані дії не породжували для позивача правових наслідків, оскільки правовідносини щодо звільнення між роботодавцем і працівником, зокрема у разі реорганізації підприємства, виникають не з дати початку реорганізації, а з дати попередження працівника про зміну в майбутньому його становища, тобто можливого звільнення. Водночас невиконання усіх необхідних заходів з реорганізації у визначені головою Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС строки не зупиняє та не відміняє саму реорганізацію, яка триває до моменту внесення до ЄДРПОУ запису про припинення юридичної особи у зв`язку з реорганізацією. Попередження про наступне вивільнення позивач отримав 10 березня 2020 року і був звільнений 15 квітня 2020 року наказом від 13 квітня 2020 року №95-о. На цей момент діяла редакція Закону №889-VIІI, яка врегульовувала процедуру звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення. Львівською митницею ДФС дотримано обов`язок завчасного попередження позивача про наступне вивільнення у межах строків і в порядку, установлених Законом №889-VIII.

65. Щодо наявності вакантних посад і допущених порушень у частині незабезпечення права позивача на переведення, Верховний Суд указує, що до спірних правовідносин застосовуються норми спеціального закону, тобто Закону №889-VIІI, якими на відповідача не був покладений обов`язок забезпечити працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання переведення законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення, і, відповідно, наявність заяви працівника про переведення не створювала для суб`єкта призначення обов`язку такого переведення.

66. Ураховуючи викладене, безпідставними є посилання судів попередніх інстанцій на кількісний склад працівників відповідного митного органу.

67. Разом із тим, помилковим є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскаржуваний наказ прийнято без конкретизації причин і підстав звільнення позивача, оскільки зі змісту цього наказу слідує, що у ньому вказано підставу для його видання (попередження про наступне вивільнення, у якому чітко й конкретно окреслено, що воно надається у зв`язку з реорганізацією Львівської митниці ДФС) та чітко зазначено підстави звільнення (пункт 4 частини першої статті 83, пункт 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII); в наказі вказано дату припинення трудових відносин.

68. В обсязі установлених судами у цій справі фактичних обставин, ураховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію щодо застосування норм частини третьої статті 87 Закону №889-VIII (у редакції Закону №440-IX) та пункту 2 частини першої статті 41 Закону №889-VIII (у редакції Закону №117-IX), Суд дійшов висновку про дотримання Львівською митницею ДФС установленої законодавством процедури при вирішенні питання щодо звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII та, відповідно, про відсутність правових підстав для задоволення позову.

69. Суди попередніх інстанцій не проаналізували належним чином обставини, які склалися у спірних правовідносинах, неправильно розтлумачили норми матеріального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень про часткове задоволення позову.

70. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

71. За таких обставин, з огляду на приписи статті 351 КАС України, касаційна скарга Галицької митниці Держмитслужби підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

IХ. Судові витрати

72. Підстави для здійснення розподілу судових витрат, з огляду на результат касаційного розгляду, відсутні.

Керуючись статтями 341 344 349 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задовольнити.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року в справі №380/3661/20 скасувати.

3. Ухвалити у справі №380/3661/20 нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: В. Е. Мацедонська

О. Р. Радишевська