Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.08.2019 року у справі №818/736/14
Ухвала КАС ВП від 13.08.2019 року у справі №818/736/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2019 року

Київ

справа №818/736/14

адміністративне провадження №К/9901/4490/18, К/9901/4488/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо Лат» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року (колегія у складі суддів: Філатова Ю.М., Водолажської Н.С., Бенедик А.П.)

та касаційну скаргу Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року (суддя Прилипчук О.А.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року (колегія у складі суддів: Філатова Ю.М., Водолажської Н.С., Бенедик А.П.)

у справі № 818/736/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо Лат» до Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біо Лат» (надалі позивач, Товариство) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду із позовом до Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень якими зменшено суму бюджетного відшкодування, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість та збільшено суму податку на доходи фізичних осіб, що сплачені податковими агентами.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є протиправними та необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення винесені на підставі такого акту перевірки, є незаконними.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення - рішення податкового органу від 28 лютого 2014 року № 0000271703 та № 0000102311.

Скасовано податкові повідомлення - рішення податкового органу від 28 лютого 2014 року № 0000122311 в частині основного зобов`язання на суму 712 611 грн та штрафних санкцій на суму 178 152,50 грн, № 0000092311 в частині основного зобов`язання на суму 828 701 грн та штрафних санкцій на суму 201 176,50 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року постанову Сумського окружного адміністративного суду скасовано в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2014 року № 0000102311.

Прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу в який, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Податковий орган у запереченні на касаційну скаргу погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт № 31/22-03/34072544 від 12 лютого 2014 року.

На підставі акта податковим органом 28 лютого 2014 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000122311, яким зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість і визначено податкове зобов`язання в сумі 67 832,00 грн та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 191 197,50 грн,

- № 0000092311, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1 562 386 грн та визначено суму штрафних санкцій у розмірі 351 384,25 грн,

- № 0000102311, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 778 196 грн та визначено штрафні санкції в сумі 972 745 грн,

- № 0000271703, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 13 030,58 грн та визначено штрафні санкції в сумі 3 767,65 грн,

- № 0000112311, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 24 362 грн. Правомірність вказаного податкового повідомлення-рішення не є спірним між сторонами та Судом не досліджується.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством (покупець) укладено з ТОВ «Дубов`язівський елеватор» (постачальник) договір поставки № 116/09/11-с від 16 вересня 2011 року про поставку товару українського походження врожаю 2011 року.

Придбана соя реалізована Товариством на експорт згідно контракту № 510/14203500 від 7 вересня 2011 року «Alfred C. Toepfer International GmbH» (Німеччина).

Також Товариством (покупець) укладено з ТОВ «Курланд» (постачальник) договір № 113/256-12с від 22 жовтня 2012 року про поставку товару українського походження врожаю 2012 року.

Придбана у ТОВ «Курланд» соя реалізована Товариством на експорт згідно контракту № Со076/12 від 13 листопада 2012 року «OLAM INTERNATIONAL LIMITED» (Сінгапур).

Товариство 30 грудня 2011 року уклало з ТОВ «Біо Лан» договір поставки № 105/84-с, та договір № 105/49-с від 20 квітня 2011 року про поставку товару українського походження врожаю 2011 року.

Придбана у ТОВ «Біо Лан» соя реалізована на експорт згідно контракту №510/14203500 від 7 вересня 2011 року «Alfred C. Toepfer International GmbH» (Німеччина).

Реальність господарських операцій за вищезазначеними договорами не є спірною між сторонами та не поставлена під сумнів доводами касаційної скарги податкового органу.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень є, на думку податкового органу, те що Товариством придбано сою з урахуванням всіх витрат на суму 13 466 049,51 грн (з ПДВ), а реалізовано нерезидентам України на суму 13 049 642,61 грн (за нульовою ставкою ПДВ), тобто, на думку податкового органу, підприємство понесло збитки від зазначених операцій та метою зазначених операцій є лише мінімізація податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що загальна сума, за яку було придбана соя склала 13 466 049,51 грн з урахуванням ПДВ. Сума ПДВ, перерахована контрагентам склала 2 244 341,59 грн. Вартість придбаної сої, без урахування ПДВ склала 11 221 707,92 грн.

В той же час загальна вартість реалізації сої (за нульовою ставкою ПДВ) склала 13 049 642,61 грн. Про що відповідач зазначає в акті перевірки. Отже, ціна реалізації сої перевищила ціну її придбання (без урахування ПДВ) на 1 827 934,69 грн.

За приписами підпункту 139.1.6 пункту 139.1. статті139 Податкового кодексу України (тут та надалі нормативно-правові акти в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) не включаються до складу витрат: суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що твердження відповідача про збитковість спірних господарських операцій є помилковим.

Крім того, як зазначено в касаційній скарзі податкового органу, Товариство допустило порушення пункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб внаслідок того, що позивачем виплачено дохід само зайнятій особі ФОП ОСОБА_1 у вигляді товарно-матеріальних цінностей в рахунок оплати послуг по перевезенню сільськогосподарських культур та укладання асфальтобетонного покриття в с. Шаповалівка. Вказаний доход, на думку податкового органу, слід визначити як додаткове благо із відповідним оподаткуванням за ставкою 15%.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 жовтня 2012 року між Товариством та ФОП ОСОБА_1 укладено договір підряду № 19-10/12 на укладання асфальту. 11 липня 2012 року ФОП ОСОБА_1 укладено договір з Товариством № 11-07/2012 про виконання робіт по перевезенню вантажів.

Реальність виконання умов договорів не є спірною між сторонами.

Загальна сума наданих ФОП ОСОБА_1 послуг згідно зазначених договорів склала 150 227,20 грн.

Заборгованість за надані послуги станом на 1 березня 2014 року становить 68 075,85 грн, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 та рахується як кредиторська заборгованість.

10 жовтня 2012 року між Товариством (продавець) та ФОП ОСОБА_1 . (покупець) укладено договір купівлі продажу № 10-10/12 товару на загальну суму 12 720,00 грн.

В бухгалтерському обліку зазначені операції проведені відображені на рахунку 361, станом на 1 березня 2013 року дана сума (12 720,00 грн) зазначена в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 361 як дебіторська заборгованість.

Крім того, по договору № 11-07/2012 від 11 липня 2012 року ФОП ОСОБА_1 (покупець) поставлено дизельне паливо. В бухгалтерському обліку зазначені операції відображені на рахунку 361, станом на 1 березня 2013 р. сума 56 840,85 грн зазначена в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 361 як дебіторська заборгованість. Загальна сума на яку відвантажено товарно-матеріальних цінностей склала 69 560,85 грн.

Таким чином, розрахунки за матеріальні цінності відвантажені ФОП ОСОБА_1 не проводились, додаткові блага у не грошовій формі не надавалися.

Згідно пункту 291.6 статті 291 Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Відповідно до п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розрахунки за матеріальні цінності відвантажені ФОП ОСОБА_1не проводились у товарному вигляді.

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що підстав для включення до оподаткованого доходу суми доходів отриманих платником податку як додаткове благо у вигляді вартості товарів ФОП ОСОБА_1 не має.

Таким чином, доводи податкового органу, викладені в касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.

Актом перевірки встановлено порушення пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 778 196,00 грн внаслідок того, що підприємством проводилася протягом 2011-2012 років реалізація покупцям - фізичним особам, що не зареєстровані як платники податку на додану вартість та пов`язаним особам: ТОВ «Біо Агро», ТОВ «Дубовязівський елеватор», ТОВ «Курланд» за цінами нижче за звичайні ціни и в періоді з 1 січня 2013 року по 1 вересня 2013 року позивач проводив реалізацію сільськогосподарської продукції підприємствам - пов`язаним особам з Товариством за цінами, які менше від звичайних цін більше ніж на 20 відсотків.

Засновником Товариства є ТОВ «БІО АГРО» ( 99,9 % уставного фонду) та ТОВ «Центр Дар» (0,1 % уставного фонду).

Перевіркою Товариства встановлено взаємовідносини з підприємствами, які є пов`язаними особами з позивачем в розумінні Податкового кодексу, а саме :

ТОВ «БІО АГРО» ( 99,9 % уставного фонду у ТОВ «Біо-Лат»),

ТОВ «Дубов`язівський елеватор», засновником вказаного підприємства є 99,9 % ТОВ «БІО АГРО»,

ТОВ «Курланд», засновником вказаного підприємства є 99,9 % ТОВ «БІО АГРО».

Вказані обставини не спростовано доводами касаційної скарги позивача.

Відповідно до підпункту 14.1.159 пункту 14.1. статті Податкового кодексу України «пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак:

юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

Відповідачем при проведенні перевірки здійснено аналіз цін реалізації сільгоспродукції підприємством пов`язаним особам та іншим особам, які не зареєстровані платниками ПДВ на підставі інформації щодо середньостатистичних цін по Конотопському району та рівня цін реалізації сільгоспродукції по Україні згідно інформації сайту «АГРОПРОФІ».

Суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що ціни, які розміщені на сайті «АГРОПРОФІ» найбільш відповідають однорідності виду реалізованої сільгоспродукції позивача, у співставних умовах, а саме: у одному періоді, на одному ринку (внутрішні ціни по Україні), між непов`язаними особами, а отже є співставними.

Відповідно до пункту 39.11.1 статті Податкового кодексу України для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ.

Для визначення рівня звичайної ціни використана інформація щодо середньостатистичних цін по Конотопському району, яка надана листом №36-113/1517 від 20 листопада 2013 року від управлінням статистики.

Розрахунок заниження податку на додану вартість при реалізації сільгоспродукції пов`язаним особам та іншим особам, які не зареєстровані платниками ПДВ за цінами нижче за звичайні ціни наведено в додатку № 3,4 до акту перевірки.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, та не спростовано доводами касаційної скарги, позивачем не надано доказів в обґрунтування правомірності формування цін на сільгосппродукцію із зазначеними суб`єктами господарювання, в той час як частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За таких обставин, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в цій частині податковим органом доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням зазначеного, доводи касаційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо Лат» та Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року, в частині, яка залишена без змін рішенням суду апеляційної інстанції, у справі № 818/736/14 - залишити в силі.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва ,

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду