Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2018 року

Київ

справа №826/5747/14

адміністративне провадження №К/9901/3700/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Український фінансовий альянс»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2014 року (суддя В.І. Келеберда) та ухвалуКиївський апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року (колегія суддів: О.О. Беспалов, І.О. Грибан, О.А. Губська)у справі№826/5747/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Український фінансовий альянс»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український фінансовий альянс» (надалі - Товариство) звернулося із адміністративним позовом Окружного адміністративного суду міста Києва до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000542202, № 0000582202 від 28 січня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями можуть бути віднесені до валових витрат підприємства.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2014 року, яка ухвалою Київський апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року залишена без змін, у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що позивачем не надано документів, які дають право на відображення в податковому обліку відсотків за кредитом та бухгалтерський розрахунок відсотків за кредитним договором, висновок відповідача про порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 14.1.27 пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є обґрунтованим та знайшов підтвердження під час судового вирішення справи.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вказується на те, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги докази, які свідчать про спрямування кредитних коштів на фінансування поточної господарської діяльності Товариства, у тому числі (опосередковано через облігації ТОВ «Класік-Ассістанс», який надав забезпечення за кредитом) і для покриття витрат, пов'язаних з реалізацією проекту будівництва багатоповерхового офісно-гаражного комплексу за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 2-20.

Від відповідача відзиву на вказану касаційну скаргу до Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, згідно пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд справи буде проводитись в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що посадовими особами ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2012 року за результатом якої складено акт від 09 січня 2014 року № 2/1-26-50-22-02-32303123.

За висновками акта перевірки вбачається, що податковий орган вказує на порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 14.1.27 пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України в результаті чого:

- завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного періоду в сумі 553 738 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 746 062 грн. за 1 квартал 2011 року в сумі 931 960 грн., за 2-4 квартал 2011 року в сумі 86 511 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 61 106 грн.

- занижено податок на прибуток на суму 40 856 450 грн.

Підставою для висновку контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на прибуток стало те, що кошти отримані Товариством за кредитним договором від 11 лютого 2008 року №49.8.2/01/2008-ВКЛ використовувалися для купівлі облігацій та ведення господарської діяльності (оренда приміщення, нотаріальні послуги, юридичні послуги, послуги депозитарію), при цьому кошти за умовами кредитного договору були надані позивачу для покриття витрат, пов'язаних з реалізацією проекту будівництва багатоповерхового офісно-гаражного комплексу за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 2-20.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28 січня 2014 року:

- № 0000542202, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 764 533 грн.,

- № 0000582202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток фінансових установ, включаючи філіали аналогічних організацій, на загальну суму 45 254 755 грн. (за основним платежем 40 415 507 грн., штрафні (фінансові) санкції 4 839 248 грн.).

Також судами попередніх інстанцій встановлено. що позивачем укладено з ВАТ «Кредитпромбанк» договір від 11 лютого 2008 року №49.8.2/01/2008-ВКЛ, відповідно до якого банк відкриває позивачу (позичальнику) відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 300 000 000 грн. з повною/частковою конвертацією у долари США та ЄВРО, а позичальник зобов'язується повернути кредити на умовах передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору Банк надає позичальнику кредити на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів. Кредити надаються для фінансування поточної господарської діяльності в тому числі, покриття витрат, пов'язаних з реалізацією проекту будівництва багатоповерхового офісно-гаражного комплексу за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 2-20.

Згідно п.1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності с регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено загальний порядок формування складу валових витрат платника податку, які враховуються ним у зменшення валових доходів. Особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями встановлено пунктом 5.5 ст. 5 Закону.

Зокрема, відповідно до пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Суди попередніх інстанцій, вказуючи на недоведеність позову, не вчинили процесуальних дій щодо повного та всебічного встановлення всіх обставин по справі, зокрема судами не з'ясовано напрямки використання Товариством грошових коштів за кредитним договором від 11 лютого 2008 року №49.8.2/01/2008-ВКЛ. Так, апеляційний суд в своєму рішенні посилався на те, що 04 вересня 2014 року в судовому засіданні колегією суддів зобов'язано позивача надати договори купівлі-продажу облігацій, укладені з ТОВ «Классік-Ассістанс», також договір, предметом якого є інвестування коштів у будівництво, за наявності. Крім того, позивача було зобов'язано надати докази реалізації за кредитні кошти проекту будівництва багатоповерхового офісно-гаражного комплексу. Однак, як зазначено в ухвалі апеляційного суду, жоден з витребуваних документів позивачем до суду не наданий. Разом з тим, в матеріалах справи наявна довідка секретаря про перенесення розгляду справи, призначеного на 04 вересня 2014 року.

Натомість, в матеріалах справи наявне клопотання позивача від 01.08.2014 про долучення до матеріалів справи документів, які (на розсуд позивача) підтверджують цільове використання підприємством кредитних коштів. В клопотанні зазначено, що документи надаються на вимогу суду, але при цьому судом апеляційної інстанції дослідження та оцінка наданих документів не здійснена. Також судами не встановлено предмет та види економічної діяльності позивача відповідно до установчих документів, копії яких наявних в матеріалах справи, адже суть порушення зазначено в тому, що позивачем неправомірно віднесено до валових витрат суми нарахованих відсотків за користування банківським кредитом через відсутність відповідної господарської діяльності.

Аналогічне порушення допущено щодо наданих письмових пояснень відповідача, викладених в запереченнях на апеляційну скаргу. Так, податковий орган, крім інших порушень, вказує на розбіжність в складі витрат відображених в регістрах бухгалтерського і податкового обліку та фактичній сплаті відповідно до банківських виписок по позичковому рахунку.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до необґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український фінансовий альянс» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

…………………

…………………

………………….

В.П. Юрченко І.А. ВасильєваС.С. Пасічник Судді Верховного Суду