ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2018 року

Київ

справа №815/2751/16

адміністративне провадження №К/9901/28301/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 (судді Осіпов Ю.В., Золотніков О.С., Скрипченко В.О.)

у справі № 815/2751/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВТК»

до Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СВТК» (далі - позивач, ТОВ «СВТК») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, Іллічівська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.05.2016 № 000014001.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.08.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.08.2016 та задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.05.2016 № 000014001.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2016.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що товари, які містилися в інвентаризаційному описі та за якими було складено акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей були відображені самостійно бухгалтером підприємства в якості товарів, що знаходяться на реалізації (у продажі). На думку податкового органу, твердження суду апеляційної інстанції щодо того, що суб'єкт господарювання повинен нести відповідальність за виявлення не оприбуткованих товарів за місцем реалізації понад облікового надлишку товарів, а не за те, що товарів менше, ніж вказано в облікових документах, є помилковим.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржуване судове рішення законним,обґрунтованим, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 12 по 21 квітня 2016 року, на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 11.04.2016 № 557, направлень від 12.04.2016 № 210, № 211 та від 18.04.2016 № 246, посадовими особами відділу контролю за виробництвом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області, було проведено фактичну перевірку ТОВ «СВТК» з питань дотримання вимог діючого законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, порядком обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв за період з 18.09.2015 по 21.04.2016.

За наслідками вказаної перевірки складено Акт № 92/15-32-40-01/31886276 від 21.04.2016, в якому зафіксовано порушення підприємством вимог пункту 12 статті 3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995.

На підставі вказаного вище акту перевірки № 92/15-32-40-01/31886276 від 21.04.2016 уповноваженою особою Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області 10.05.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення № 000014001, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 43 718,32 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для застосування до позивача штрафних санкцій слугували висновки податкового органу про те, що за результатами проведеної інвентаризації готової продукції ТОВ «СВТК» встановлено розбіжності між фактичними залишками та даними бухгалтерського обліку. При чому, частина загального обсягу товару не є надлишком, а навпаки є нестачею товару.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із правомірності застосованої до позивача штрафної санкції за спірним податковим повідомлення-рішенням.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно з статтею 20 зазначеного Закону до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

З аналізу вказаних норм слідує, що підставою для застосування штрафних санкцій за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є встановлений факт наявності товарів в місцях їх реалізації та зберігання, які не обліковані у встановленому порядку, тобто виявлення товарів у надлишку (перевищення кількості товару в наявності над облікованим товаром), позаяк за відсутності облікованих товарів їх реалізація є неможливою та не відбувається.

Крім того, облік таких товарів, за правилами пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» повинен здійснюватися на складах та/або за місцем їх реалізації. Стаття ж 20 цього закону передбачає відповідальність саме за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Судом апеляційної інстанції встановлено, що податковим органом фактично була проведена не лише в місцях зберігання та реалізації товару, але й виробничих приміщеннях-цехах, тобто в місці де може зберігатися не готова до продажу продукція. Факту реалізації товару, який не облікований у встановленому порядку відповідачем встановлено не було.

Також, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає вірним посилання суду апеляційної інстанції, що судом першої інстанції застосовано статтю 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в редакції без врахування змін та яка не була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, тобто застосовано закон, який не підлягав застосуванню, що є порушенням норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 у справі № 815/2751/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко