Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 червня 2018 року

Київ

справа №804/1229/17

адміністративне провадження №К/9901/21966/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу громадської організації «Дніпропетровський незалежний правозахисний центр» в інтересах члена своєї організації ОСОБА_2 (далі - Громадська організація) на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у складі судді Коршун А.О. у справі за позовом Громадської організації до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року позовну заяву Громадської організації повернуто.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 квітня 2017 року залишив без руху апеляційну скаргу Громадської організації через невідповідність її вимогам статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) - до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору. Надав строк для сплати судового збору.

Ухвалою від 30 травня 2017 року цей суд повернув апеляційну скаргу Громадської організації на підставі пункту 1 частини третьої статті 108, частини третьої статті 189 КАС України у зв'язку із невиконанням вимог частини шостої статті 187 КАС України в частині долучення до апеляційної скарги документа про сплату судового збору.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду скаржник звернувся до суду з касаційною скаргою. У скарзі зазначив, що ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року є незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена при неповному з`ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи. Також скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу на новий апеляційний розгляд.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити.

На думку суду питання щодо сплати судового збору громадськими організаціями, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, належним чином врегульовані Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VІ).

Статтею 2 Закону № 3674-VІ визначено, що платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом. При цьому зазначення після слів: «підприємства, установи, організації» словосполучення: «інші юридичні особи» суд трактує таким чином, що підприємства, установи, організації в даному випадку слід розглядати виключно як юридичні особи.

Статтею 4 Закону № 3674-VІ визначено, що ставки судового збору встановлюються за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру (яка подана у цій справі) суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, або фізичною особою-підприємцем 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави суду робити висновок, що Законом № 3674-VІ громадські організації, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, не визначені платниками судового збору, оскільки вони не є ні юридичною ні фізичною особою.

Відповідно, такі організації не зазначені і у статті 5 Закону № 3674-VІ як суб'єкти, які звільнені від сплати судового збору.

Ураховуючи зазначене, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд дійшов помилкового висновку про те, що громадська організація, яка здійснює діяльність без створення юридичної особи повинна додавати до апеляційної скарги документ про сплату судового збору. Тому у цій справі Дніпропетровським апеляційним адміністративним допущено невірне тлумачення вимог статті 2 Закону № 3674-VІ та частини шостої статті 187 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України (у редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, тому ухвалу цього суду від 30 травня 2017 року слід скасувати, а справу передати до цього суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу громадської організації «Дніпропетровський незалежний правозахисний центр» в інтересах члена своєї організації ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі № 804/1229/17 скасувати.

Справу направити до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич ,

Судді Верховного Суду