ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року

м. Київ

справа №340/3077/21

провадження № К/990/12690/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №340/3077/21 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року (головуючий суддя Черниш О.А.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Олефіренко Н.А., суддів - Білак С.В., Шальєвої В.А.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити йому середній заробіток в сумі 525332 грн 40 коп. за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення (21 серпня 2019 року) по день фактичного розрахунку (17 травня 2021 року).

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якої був звільнений у запас 21 червня 2019 року за станом здоров`я.

3. Указував, що відповідач не провів з ним повний розрахунок при звільненні. Лише на виконання судових рішень в адміністративних справах №340/449/20, №340/727/20 та №340/450/20 відповідач нарахував та виплатив йому 30 жовтня 2020 року грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки у розмірі 35016 грн 26 коп., 29 січня 2021 року - грошову компенсацію за невикористані 10 календарних днів щорічної основної відпустки за 2019 рік у сумі 5002 грн 33 коп., а 29 березня 2021 року та 17 травня 2021 року - підйомну допомогу у зв`язку з переїздом у розмірі 11742 грн 78 коп. та 3764 грн 47 коп. відповідно. Тож остаточний розрахунок з позивачем проведено відповідачем лише 17 травня 2021 року.

4. З огляду на викладене уважає, що відповідач має нести відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України, за затримку розрахунку при звільненні.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року, позовні вимоги задоволено частково:

- стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 56371 грн 42 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

6. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

7. Водночас суди зауважили, що у спірних правовідносинах захист порушених прав позивача має здійснюватися у спосіб стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з урахуванням справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

8. Суди урахували, що на момент звільнення позивача з військової служби він не звертався до відповідача з вимогою виплатити належну йому грошову компенсацію за невикористані дні відпусток та підйомну допомогу. Такі суми відповідно до вимог статті 116 КЗпП України не можна вважати безспірними, оскільки їх виплата відбулася на підставі рішень судів. Вирішення спорів про нарахування та виплату цих сум у судовому порядку позивач ініціював лише у лютому та березні 2020 року, тобто через півроку після свого звільнення, що вплинуло на тривалість періоду затримки (прострочення) виплати сум компенсації та підйомної допомоги.

9. За таких обставин, виходячи з принципів співмірності, розумності та справедливості, суди вважали належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 56371 грн 42 коп., який є рівноцінним сумі виплат, несплатою яких у визначений законодавством строк позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Указана сума заробітку визначена без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а їх нарахування та утримання має бути здійснено податковим агентом при виплаті доходу.

Короткий зміст касаційної скарги

10. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями ОСОБА_1 , у травні 2022 року звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 163184 грн 71 коп.

11. Як на підставу касаційного оскарження судового рішення у цій справі указує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

12. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі №711/4010/13-ц.

13. Указує, що суди попередніх інстанцій не урахували критерії оцінки пропорційності, справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця, про які зазначено у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19.

14. Переконує, що з урахуванням висновків Верховного Суду, про які зазначено у тексті касаційної скарги, розмір відшкодування ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України має становити 163184 грн 71 коп. (49,33% від 330802 грн 18 коп), а не 56371 грн 42 коп.

15. З огляду на викладене вважає, що наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Позиція інших учасників справи

16. Від ІНФОРМАЦІЯ_1 відзиву на касаційну скаргу позивача не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

17. 24 травня 2022 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .

18. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 травня 2022 року для розгляду справи №340/3077/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів -Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

19. Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі №340/3077/21 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

20. Ухвалою Верховного Суду від 14.05.2024 року закінчено підготовчі дії у цій справі; справу №340/3077/21 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

21. ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді командира кадру Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

22. Наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №222 від 21 серпня 2019 року позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) №40 від 21 серпня 2019 року ОСОБА_1 з 21 серпня 2019 року виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 та всіх видів забезпечення (а.с.16).

23. У лютому 2020 року позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_6 , оскаржуючи бездіяльність щодо невиплати йому при звільненні грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік.

24. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року в адміністративній справі №340/449/20 позов ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_7 нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. (а.с.18-20)

25. На виконання цього судового рішення ІНФОРМАЦІЯ_8 у жовтні 2020 року нарахував позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2015 року по 2019 рік у сумі 35549 грн 50 коп., яка після утримання військового збору зарахована 30 жовтня 2020 року на рахунок позивача у сумі 35016 грн 26 коп. (а.с. 27,46)

26. У березні 2020 року позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_6 , оскаржуючи дії щодо нарахування та виплати йому грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2019 рік в неповному розмірі.

27. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року в адміністративній справі №340/727/20, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_7 нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані 10 календарних днів щорічної основної відпустки за 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення в розмірі 15 743 грн 40 коп., станом на день звільнення з військової служби. (а.с.23-26)

28. На виконання цього судового рішення відповідач у січні 2021 року нарахував позивачу грошову компенсацію за невикористані 10 календарних днів щорічної основної відпустки за 2019 рік у сумі 5078 грн 52 коп., яка після утримання військового збору зарахована 29 січня 2021 року на рахунок позивача у сумі 5002 грн 33 коп. (а.с.28,45)

29. Окрім того, у лютому 2020 року позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_6 , оскаржуючи бездіяльність щодо ненарахування та невиплати йому підйомної допомоги у зв`язку із переїздом для продовження проходження військової служби до смт. Голованівськ, Кіровоградської області.

30. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року в адміністративній справі №340/450/20, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_7 нарахувати та виплатити йому підйомну допомогу у розмірі місячного грошового забезпечення в розмірі 15743 грн 40 коп. (а.с. 21-22)

31. На виконання цього судового рішення відповідач у березні 2021 року нарахував позивачу підйомну допомогу у сумі 15743 грн 40 коп., яка після утримання військового збору зарахована на рахунок позивача 29 березня 2021 року у сумі 11742 грн 78 коп. та 17 травня 2021 року у сумі 3764 грн 47 коп. (а.с. 29, 30, 45)

32. Позивач звернувся до суду з цим позовом, стверджуючи, що відповідач всупереч вимогам статті 117 КЗпП України у день проведення повного розрахунку 17 травня 2021 року не виплатив йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 серпня 2019 року по 17 травня 2021 року.

ІІІ. Позиція Верховного Суду

33. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених КАС України, зазначає таке.

35. Задовольняючи позовні вимоги частково суди попередніх інстанцій виходили з того, розмір відшкодування 330 802 грн 18 коп. (521,77 грн. х 634 днів), при наявній заборгованості у 56371 грн 42 коп., є у 5 разів більшим ніж сума, яка не була виплачена при звільненні позивачу.

36. З урахуванням принципів співмірності, розумності та справедливості, суди уважали, що належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача є стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 56371 грн 42 коп., яка є рівноцінною сумі виплат, несплатою яких у визначений законодавством строк позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

37. Верховний Суд не погоджується із указаними висновками судів попередніх інстанцій та зазначає таке.

38. У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №761/9584/15-ц, посилання на яку було підставою для відкриття касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 , указано, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

39. Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

40. Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті установлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

41. З огляду на наведені мотиви Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

42. Велика Палата Верховного Суду констатувала, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно ураховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

43. Так, суди попередніх інстанцій зазначили, що на момент звільнення позивача з військової служби він не звертався до відповідача з вимогою виплатити належну йому грошову компенсацію за невикористані дні відпусток та підйомну допомогу. Такі суми відповідно до вимог статті 116 КЗпП України не можна вважати безспірними, оскільки їх виплата відбулася на підставі рішень судів. Вирішення спорів про нарахування та виплату цих сум у судовому порядку позивач ініціював лише у лютому та березні 2020 року, тобто через півроку після свого звільнення, що вплинуло на тривалість періоду затримки (прострочення) виплати сум компенсації та підйомної допомоги.

44. Водночас, суди попередніх інстанцій не урахували, що неодноразове звернення до суду із позовами про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпустки та підйомну допомогу, зумовлені невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо своєчасного проведення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 .

45. Окрім викладеного Суд зауважує, що оскаржувані судові рішення не містять формули, згідно якої ними визначено суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме 56371 грн 42 коп., що підлягає стягненню на користь позивача.

46. Так, суди попередніх інстанцій, процитувавши висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі №711/4010/13-ц та у постанові Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, фактично їх не урахували, оскільки залишили поза увагою критерії оцінки пропорційності, справедливого та розумного балансу між інтересами працівника та роботодавця та необхідність урахування інших обставин справи.

47. Судами попередніх інстанцій установлено, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (за період з 22 серпня 2019 року по 17 травня 2021 року) складає 330 802 грн 18 коп. (521,77 грн х 634 днів).

48. З`ясовано, що під час звільнення позивачу належала виплата у загальному розмірі 114 266 грн 51 коп. (57 895,09 грн [сума остаточного розрахунку, проведеного з позивачем при звільненні]+ 56 371,42 грн [виплати, проведені на виконання судових рішень]).

49. Констатовано, що розмір недоотриманих позивачем при звільненні сум складає 49,33% від суми, що підлягала виплаті.

50. Верховний Суд, з урахуванням установлених судами обставин справи, виходячи з принципу пропорційності, уважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь 163184 грн 71 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (обчисленого як 49,33% від 330802,18 грн.).

51. Указана сума заробітку визначена без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а їх нарахування та утримання має бути здійснено податковим агентом при виплаті доходу.

52. Колегія суддів зазначає, що указаний розрахунок відповідає висновкам Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, які у подальшому підтримані Верховним Судом у справах №520/899/21, №420/20192/21, №560/13719/21 та інших.

53. Отже, Суд констатує, що суди попередніх інстанцій, повно установивши обставини справи, допустили неправильне застосування норм матеріального права при визначенні розміру відшкодування, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 .

54. З урахуванням викладеного, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

55. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

56. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

57. З огляду на викладене Суд констатує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

IV. Висновки щодо судових витрат

58. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі №340/3077/21 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

4. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 163184 грн 71 коп. (сто шістдесят три тисячі сто вісімдесят чотири гривні сімдесят одна копійка) з урахуванням виплачених сум.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду