Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.01.2018 року у справі №812/1413/16
Ухвала КАС ВП від 09.06.2019 року у справі №812/1413/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

15 травня 2018 року

справа №812/1413/16

адміністративне провадження №К/9901/600/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання - Гутніченко А.М.

учасники справи:

представник позивача - не з'явився,

представник відповідача - Кирилова О.В. за довіреністю від 17 квітня 2018 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року (суддя Борзаниця С.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року (судді Арабей Т.Г., Компанієць І.Д., Ястребова Л.В.) у справі №812/1413/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язати вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом, з урахуванням заяв про зміну, уточнення позовних вимог від 09 березня 2017 року, від 27 квітня 2017 року, від 19 червня 2017 року, до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому позивач просив визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо невнесення заяви Товариства про повернення суми бюджетного відшкодування за серпень 2015 року на суму 2 069 070 грн. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та зобов'язати відповідача вчинити ці дії.

Свої вимоги Товариство обґрунтувало тим, що позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2015 року, в якій заявлено до бюджетного відшкодування на суму податку на додану вартість в розмірі 2 069 070 грн. В порушення вимог Податкового кодексу України відповідач не провів перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, не надав Головному управлінню Державної казначейської служби України у Харківській області (далі Казначейство) висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету за серпень 2015 року. Внаслідок змін у податковому законодавстві, за якими змінився механізм повернення бюджетного відшкодування, позивач привів позовні вимоги в відповідність від встановленого Законом способу відновлення порушеного права та просив суд визнати протиправною бездіяльність податкового органу щодо невнесення його заяви до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та зобов'язати відповідача виконати вимоги закону.

28 вересня 2017 року постановою Луганського окружного адміністративного суду, залишеною без змін 05 грудня 2017 року ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність податкового органу щодо не внесення заяви Товариства про повернення суми бюджетного відшкодування за серпень 2015 року на суму 2069070 грн. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та зобов'язано податковий орган внести заяву Товариства про повернення суми бюджетного відшкодування за серпень 2015 року на суму 2 069 070 грн. до цього Реєстру.

18 грудня 2017 року податковим органом подана касаційна скарга, яка ухвалою від 22 грудня 2017 року Верховного Суду залишена без руху.

22 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду задоволене клопотання відповідача про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.

09 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №812/1413/16 з Луганського окружного адміністративного суду.

Справа №812/1413/16 надійшла на адресу Верховного Суду 13 лютого 2018 року.

11 січня 2018 року податковим органом подана до Верховного Суду уточнена касаційна скарга, яка за правилами частини першої статті 337 Кодексу адміністративного судочинства України подана за межами строку касаційного оскарження без обґрунтування змін та доповнень первісної касаційної скарги, внаслідок чого Судом розглядається первісна касаційна скарга від 18 грудня 2017 року.

Податковий орган в касаційній скарзі від 18 грудня 2017 року посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме частину другу пункту 200.15 статті 200, пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, статей 159 та 170 Кодексу адміністративного судочинства України, просить постанову Луганського окружного адміністративного суду України від 28 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог Товариства відмовити.

Серед інших доводів касаційної скарги, зокрема неможливості здійснювати свої повноваження із заявленого питання до повернення територій під контроль державної влади, скаржник зазначив, що судами не враховано, що Службою безпеки України тимчасово заблоковано операції з бюджетними коштами Товариства, про що податковий орган повідомили органи Державної казначейської служби листом від 26 травня 2017 року № 12-08/486-8648, яким наведені листи Служби безпеки України від 15 грудня 2015 року, від 25 лютого 2016 року, від 01 серпня 2016 року.

Жодного аргументу у чому полягає порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права в розумінні частини третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не наведено.

Стосовно посилання податковим органом на положення статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року) положення цієї статті регулювали питання роз'яснення судового рішення. Положення статті 170 цього кодексу (в редакції після 15 грудня 2017 року, виходячи із дати подання скарги 18 грудня 2017 року) регулюють питання відмови у відкритті провадження в адміністративній справі. Відтак, положення наведеної касаційною скаргою норми статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України жодного відношення до суті спору, який вирішується в межах цієї справи не має.

01 березня 2018 року від Товариства до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу податкового органу, в якому посилаючись на законність судових рішень Товариство просить касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін. Товариство доводить дотримання ним усіх умов діяльності, обліку формування у тому числі податкової звітності, сплати податків та зборів, яка дозволяє йому з урахуванням особливостей запроваджених Урядом Держави постановою від 19 квітня 2017 року №270, якою затверджені Зміни до Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №595, зокрема пункту 12, яким передбачені умови відшкодування податку на додану вартість установам, які проводять діяльність на тимчасово неконтрольованій території.

Від третьої особи відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги податкового органу по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду справи є бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій з внесення заяви Товариства про повернення суми бюджетного відшкодування за серпень 2015 року на суму 2 069 070 грн. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, до вересня 2016 року позивач перебував на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, а з 16 вересня 2016, на виконання Розпорядження Офісу великих платників Державної фіскальної служби від 08 вересня 2016 року №47-р «Щодо передання платників податків» Товариство переведено на обслуговування до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, правонаступником якої є податковий орган (відповідач у справі).

21 вересня 2015 року Товариство подало, з урахуванням уточненого розрахунку від 13 жовтня 2015 року, до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2015 року, в якій у рядку 23.2 заявлено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість в розмірі 2 053 358 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків до 01 січня 2017 року визначався положеннями статті 200 Податкового кодексу України, якою встановлювались: порядок дій контролюючого органу після отримання заяви платника податку про повернення суми бюджетного відшкодування; процедура узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу та процедура оформлення висновку, який подається органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Після набрання 01 січня 2017 року чинності змін до Податкового кодексу України змінено механізм бюджетного відшкодування, зокрема пунктом 200.7 статті 200 цього кодексу встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Підпунктом 200.7.2 цієї статті передбачено, що заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відтак, з огляду на приписи статті 200 Податкового кодексу України та Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року N26, внесення заяви платника податку до вищевказаного Реєстру має наслідком автоматичну виплату органами казначейства зазначеної у заяві платника податку суми з Державного бюджету України.

Впродовж усього розгляду справи відповідач посилався на Лист Державної казначейської служби від 26 травня 2017 року №12-08/486-8648, в якому остання інформує Державну фіскальну службу з приводу бюджетного відшкодування Товариству податку на додану вартість та зазначає, що Службою безпеки України зупинено операції з бюджетними коштами на користь позивача в зв'язку з існуванням можливості витрачання цих коштів на фінансування терористичної діяльності, при цьому посилається на інформацію зазначену листами Служби безпеки України від 15 грудня 2015 року, від 25 лютого 2016 року, від 01 серпня 2016 року, від 26 серпня 2016 року.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про Службу безпеки України" у разі проведення заходів щодо боротьби з тероризмом і фінансуванням терористичної діяльності Служба безпеки України, її органи і співробітники мають право ініціювати згідно із законом питання накладення на невизначений строк арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них за зверненням особи, яка може документально підтвердити потреби в покритті основних та надзвичайних витрат.

Відтак, за наявності передбачених законом підстав, Служба безпеки України вправі здійснити заходи щодо обмеження фінансових операцій з участю юридичних осіб.

Судами попередніх інстанцій наведене залишено поза увагою, зроблено передчасний висновок про обґрунтованість адміністративного позову та не забезпечено повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що листи не підлягають застосуванню з огляду на те, що вони не є актами нормативно - правової дії, оскільки йдеться не про листи, як джерело права, яке застосовується судом відповідно до положень статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, а йдеться про оцінку доказів, інформації, яка впливає на вирішення питання про бюджетне відшкодування та співвідношення рішень Служби безпеки України стосовно вирішення цього питання, з урахуванням особливостей правового регулювання Товариства, як суб'єкта права виробничі потужності якого розташовані тимчасово непідконтрольній території.

Суди не дослідили зміст листів Служби безпеки України, на які посилається відповідач та орган казначейства як на підставу для зупинення будь-яких дій щодо виплат з Державного бюджету України на користь Товариства коштів, відтак не з'ясували, чи мають вони наслідком унеможливлення відповідачу та органу казначейства вчиняти дії передбачені статтею 200 Податкового Кодексу України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 344, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017року у справі №812/1413/16 скасувати.

Справу №812/1413/16 направити до Луганського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф.Ханова

І.А.Гончарова

І.Я.Олендер