ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

15 травня 2018 року

справа №448/702/16-а

адміністративне провадження №К/9901/11304/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І .Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби на постанову Мостиського районного суду Львівської області від 9 серпня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби, третя особа - заступник начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби Мірошниченко Михайло Іванович, про скасування постанови в справі про порушення митних правил,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся із позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 25 травня 2016 року №1666/20917/16, якою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 434 697,75 грн, з мотивів його безпідставності.

Позов мотивований тим, що в діях позивача у справі відсутній склад адміністративного правопорушення (умисна форма вини та об'єктивна сторона), відповідальність за яке передбачена статтею 485 Митного кодексу України, а також що митним органом не встановлені та не доведені обставини, які мають значення для справи про адміністративне правопорушення, щодо дійсного протиправного використання ним автомобілю в цілях, відмінних від тих, з метою яких надано пільги зі сплати митних платежів.

Постановою Мостиського районного суду Львівської області від 9 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року, позов задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби від 25 травня 2016 року №1666/209917/16, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 434 697,75 грн.

Судові рішення мотивовані тим, що миттним органом не доведено обставин, які б свідчили про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого статтею 485 Миного кодексу України, а викладений у спірній постанові висновок про вчинення такого правопорушення зроблений із посиланням на пояснення позивача в іншій справі про порушеня митних правил позивачем (за статтею 470 Митного кодексу) та грунтується на неперевірених даних.

У поданій касаційній скарзі представник митного органу із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення цих судів та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до власних письмових пояснень позивача, які містяться в матеріалах справи №1259/20909/16 про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 470 Митного кодексу України, ввезений позивачем в митному режимі «транзит» автомобіль був переданий ним громадянину ОСОБА_3 за плату. Оскільки митні платежі за ввезений автомобіль сплачені не були, а позивачем підтверджено факт використання (продажу) автомобіля, то відповідні дії містять склад передбаченого статтею 485 Митного кодексу України правопорушення.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування в них норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили наступне.

3 квітня 2016 року стосовно позивача працівниками митного поста «Мостиська» митного органу складено протокол про порушення митних правил №1259/20909/16 за ознаками порушення, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України, у якому зафіксовано, що ОСОБА_1 8 липня 2015 року через митний пост «Мостиська» митного органу ввіз на митну територію України транспортний засіб марки «HONDA ACCORD» VIN НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів на строк, передбачений нормами статті 95 Митного кодексу для автомобільного транспорту - 10 діб.

4 квітня 2016 позивачем надано пояснення щодо не вивезення відповідного транспортного засобу у передбачений нормами статтею 95 Митного кодексу України строк, відповідно до яких названий автомобіль був за плату переданий ним громадянину ОСОБА_3.

29 квітня 2016 року за результатами розгляду даної справи про порушення митних правил №1259/20909/16 заступником начальника митного органу винесено постанову, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 8500 гривень.

Крім того, 29 квітня 2016 року посадовою особою митного органу складено протокол про порушення митних правил №1666/20917/16, у якому зафіксовано, що позивачем порушено вимоги та обмеження встановлені розділом V Митного кодексу України, а саме здійснено використання товарів (вказаного автомобіля) стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими надано такі пільги, чим вчинено протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

25 травня 2016 року на підставі цього протоколу митним органом прийнято постанову, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків суми несплачених митних платежів, а саме 434 697,75 грн.

Під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій позивач зазначив, що ввезений ним автомобіль викрадено, про факт викрадення він із заявою до правоохоронних органів не звертався через незначну вартість автомобіля, а обставини, наведені ним у поясненнях по іншій справі про порушення митних правил №1259/20909/16 щодо продажу автомобіля наведені ним за наполяганням працівника митного органу та не відповідають дійсності. Про дійсне місцезнаходження автомобіля йому невідомо.

Оцінюючи обставини даної справи, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт використання позивачем товару (транспортного засобу некомерційного призначення) стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, зокрема його продаж, митним органом не встановлено, відтак відсутня об'єктивна сторона передбаченого статтею 485 Митного кодексу України правопорушення, в діяннях позивача.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Стаття 458 Митного кодексу України передбачає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Диспозиція статті 485 Митного кодексу України передбачає декілька варіантів об'єктивної сторони передбаченого нею правопорушення, зокрема: - заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару; - неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості; - надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості; - несплата митних платежів у строк, встановлений законом; - інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів; - використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Відповідно до частини першої, другої статті 486 Митного кодексу України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.

Відповідно до частини першої статті 508 Митного кодексу України у справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи. Згідно частини другої цієї статті до процесуальних дій належать зокрема складення протоколу про порушення митних правил; опитування осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб; а також інші процесуальні дії.

За змістом частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час розгляду справи у судах попередніх інстанцій) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивача у справі притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення статті 485 Митного кодексу України, а саме за порушення вимог та обмежень, встановлених Розділом V Митного кодексу України, зокрема за здійснення використання товарів (автомобіля марки «HONDA ACCORD» VIN НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2), стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, чим вчинено протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

При цьому, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем не надано жодних доказів протиправного використання товарів, ввезених в режимі «транзиту», а обставини щодо такого використання (зокрема продажу) митним органом не встановлені. Висновки відповідача, наведені в спірній постанові, зроблені із посиланням на пояснення позивача в іншій справі про порушення митних правил, які в судовому процесі були ним заперечені.

З урахуванням встановлених у справі обставин та з огляду на зміст наведених норм, Суд доходить висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, а отже спірна постанова винесена відповідачем із порушенням вимог законодавства.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволеня.

Постанову Мостиського районного суду Львівської області від 9 серпня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер