Історія справи

Постанова КАС ВП від 31.07.2024 року у справі №440/3166/20
Ухвала КАС ВП від 11.02.2021 року у справі №440/3166/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року

м. Київ

справа №440/3166/20

адміністративне провадження №К/9901/3577/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шевцової Н. В.,

суддів: Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні, як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 440/3166/20

за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

за касаційною скаргою Полтавської обласної прокуратури

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Спаскіна О. А., суддів П'янової Я. В., Жигилія С. П.,

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до прокуратури Полтавської області (далі - відповідач), в якому просив:

1.1 визнати протиправною бездіяльність прокуратури Полтавської області щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні;

1.2 стягнути вихідну допомогу у зв'язку із звільненням в розмірі 22402,81 грн;

1.3 стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що наказом прокурора Полтавської області від 29 квітня 2020 року № 305к з 30 квітня 2020 року позивача звільнено з посади прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Полтавську область, прокуратури Полтавської області, на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - ~law34~). Цим же наказом відділ фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Полтавської області зобов'язано провести остаточний розрахунок та виплатити позивачу усі належні виплати при звільненні.

Проте, усі належні виплати при звільненні не здійснено.

2.1. Так, відповідно до частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Проте, зазначених дій прокуратура Полтавської області не вчинила.

2.2. Позивач вказував, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 826/10460/16, спеціальним законом не врегульовано питання звільнення працівників у випадку ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, тому в разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних-засад права (аналогія права).

2.3. За вказаних обставин позивач уважає, що застосуванню до даних спірних правовідносин підлягають положення КЗпП України.

3. Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами та зазначив, що ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора на підставі ~law35~. ~law36~ встановлено, що у разі звільнення на підставі ~law37~ не передбачено виплату вихідної допомоги. У свою чергу, статтею 44 КЗпП України також не передбачає можливості виплати вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку працівникові у разі припинення трудового договору на підставі ~law38~.

3.1. Ураховуючи те, що позивача звільнено з підстав та в порядку, визначених ~law39~, яким не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. Згідно з відомостями з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 03 липня 2001 року позивач з 03 липня 2001 року працював на різних посадах в органах прокуратури.

5. Наказом прокурора Полтавської області від 29 квітня 2020 року № 305к з 30 квітня 2020 року позивача звільнено з посади прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Полтавську область, прокуратури Полтавської області на підставі ~law40~. Наказано відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.

6.04 травня 2020 року позивач звернувся до прокуратури Полтавської області із заявою щодо виплати вихідної допомоги при звільнені.

7. Прокуратурою Полтавської області розглянуто звернення позивача та листом від 21 травня 2020 року № 18-406вих. -20 повідомлено його, що підставою для проведення виплати вихідної допомоги у разі звільнення працівника у порядку статті 44 КЗпП України є наказ керівника установи. Наказ щодо виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги до відділу фінансування та бухгалтерського обліку не надходив.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні позову.

9. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що, оскільки позивача звільнено з підстав та в порядку, передбачених ~law41~, яким не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання.

10. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року скасовано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено:

10.1 визнано протиправною бездіяльність прокуратури Полтавської області щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні.

10.2 стягнуто з прокуратури Полтавської області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в зв'язку зі звільненням в розмірі 22402 грн 81 коп.

10.3 стягнуто з прокуратури Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення судового рішення.

10.4 Стягнуто з прокуратури Полтавської області на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання позову, в розмірі 840 грн 80 коп.

11. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що внесені зміни Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - ~law43~) в ~law44~ та у КЗпП України не встановлюють жодних обмежень щодо виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора на підставі ~law45~, а оскільки позивача звільнено на підставі ~law46~ у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, позивач набув право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, відповідно до статті 44 КЗпП України.

11.1. Приймаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції застосував правову позицію висловлену Верховним Судом у постановах від 17 жовтня 2018 року у справі №823/276/16 та від 08 жовтня 2019 року у справі №823/263/16.

IV. Касаційне оскарження

12. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 01 лютого 2021 року.

13. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

14. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що у разі звільнення працівника на підставі ~law47~ не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні і відповідно позивач не набуває права на її отримання. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 820/1119/16, висновок якого не врахував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

15.10 березня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: судді-доповідача Шевцової Н. В., суддів Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е. відкрито касаційне провадження та витребувано із Полтавського окружного адміністративного суду справу № 440/3166/20.

16.23 березня 2021 року справа № 440/3166/20 надійшла до Верховного Суду.

17.24 березня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, в якій позивач спростовуючи її доводи просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

18. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Згідно з частинами 1 , 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

20. Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

21. ~law49~ встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

22. ~law50~ передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.

23. Так, відповідно до ~law51~ прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

24. Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" ~law53~ доповнено частиною п'ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

25. Статтею 40 КЗпП України встановлено що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої даної статті).

26. Відповідно до частини 4 статті 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини 4 статті 40 КЗпП України, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

27. Згідно зі статтею 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у статтею 44 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

28. Середній заробіток працівника відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок № 100).

29. Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

VI. Позиція Верховного Суду

30. Предметом розгляду у цій справі є питання виплати вихідної допомоги (передбаченої нормами статті 44 КЗпП України) при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

31. Підстав для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції є довід відповідача, що судом апеляційної інстанції при постановленні рішення не враховано правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 820/1119/16.

32. Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

33. Конституційний Суд України у Рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 зазначав, що Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв'язку з цим обмежувати право на судовий захист. Правове регулювання Конституцією України та спеціальними законами України спеціального статусу посадових осіб не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами.

34. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

35. Аналогічна позиція неодноразово була висловлена і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 січня 2018 року у справі № 803/31/16, від 30 липня 2019 року у справі № 804/406/16, від 08 серпня 2019 року у справі № 813/150/16.

36. Чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов'язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.

37. Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.

38. В той же час приписами ~law55~ не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

39. Нормою, що регулює порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення, є стаття 44 КЗпП України.

40. ~law56~ ~law57~ доповнено частиною п'ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

41. ~law58~ внесено зміни також і до КЗпП України, а саме: статтю 32 доповнено частиною п'ятою такого змісту: "Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус"; статтю 40 доповнено частиною п'ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень КЗпП України, встановлюються законом, що регулює їхній статус"; частину дев'яту статті 252 після слів "дисциплінарної відповідальності та звільнення" доповнено словами і цифрами "а також положення КЗпП України".

42. Внесені ~law59~ зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом.

43. Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку, що ~law60~ та частиною 4 статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже, не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.

44. Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 560/3971/19, від 27 січня 2021 року у справі № 380/1662/20, від 21 січня 2021 року у справі № 260/1890/19, від 18 лютого 2021 року у справі № 640/23379/19, від 25 лютого 2021 року у справі № 640/8451/20, від 17 березня 2021 року у справі № 420/4581/20, від 30 березня 2021 року у справі № 640/25354/19, від 31 березня 2021 року у справі № 320/2449/20 і Верховний Суд у цій справ не вбачає підстав відступати від неї.

45. Судом апеляційної інстанції установлено, що наказом прокурора Полтавської області від 29 квітня 2020 року № 305к з 30 квітня 2020 року позивача звільнено з посади прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Полтавську область, прокуратури Полтавської області на підставі ~law61~.

46. На день звільнення Генеральною прокуратурою України не виплачено позивачу вихідну допомогу, передбачену статтею 44 КЗпП України.

47. Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що позивач набув право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, відповідно до статті 44 КЗпП України, оскільки позивача звільнено на підставі ~law62~ (у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).

48. Щодо доводів касаційної скарги стосовно неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 820/1119/16, відповідно до якої враховуючи те, що прокурора звільнено з підстав та в порядку, передбачених ~law63~, яким не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні, він не набув права на її отримання, Верховний Суд у цій справі зауважує таке.

49. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

50. Отже, з огляду на сталу практику Верховного Суду у цій категорії спорів та враховуючи правову позицію викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, Касаційний адміністративний суду у складі Верховного Суду у цій справі враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 320/2449/20, яка є останньою у цій категорії спорів.

51. Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених Статтею 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

51.1. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

52. Ураховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

VІІ. Судові витрати

53. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Полтавської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 440/3166/20 залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н. В. Шевцова

Судді: Н. А. Данилевич

В. Е. Мацедонська