Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2019 року

Київ

справа №227/513/17

адміністративне провадження №К/9901/18234/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 у справі №227/513/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

В лютому 2017 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації (далі - УСЗН Добропільської РДА) щодо відмови у виплаті їй щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та зобов'язати відповідача призначити і виплатити їй щомісячну адресну грошову допомогу внутрішньо переміщеним особам, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 01.04.2016.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа і до 13.03.2015 отримувала щомісячну адресну грошову допомогу внутрішньо переміщеним особам, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. 01.03.2016 вона працевлаштувалась, проте відповідач протиправно відмовив в призначенні та виплаті їй щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року скасовано постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 березня 2017 року та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Визнано неправомірними дії УСЗН Добропільської РДА щодо відмови позивачу у призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви від 11.01.2017. Зобов'язано відповідача здійснити призначення і виплату ОСОБА_2 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви від 11.01.2017. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не врахували, що позивач у встановлений законодавством шестимісячний строк не змінила свого статусу працездатної непрацюючої особи, якій було припинено виплату грошової допомоги відповідно до п. 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 (далі - Порядок № 505), у зв'язку з чим вона не має права на подальше отримання грошової допомоги. Також зазначає, що чинним законодавством не передбачено повторного призначення спірної допомоги, передбачено лише призначення такої допомоги вперше та повторне звернення, внаслідок якого позивачу було відмовлено у виплаті допомоги, яка припинена відповідно до п. 7 Порядку № 505.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

Відзиви та заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши суддю - доповідача та перевіривши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_2 перебуває на обліку в УСЗН Добропільської РДА як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 29.06.2016 № 1449001328.

Позивачу була призначена та виплачувалась щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату комунальних послуг:

з 13.11.2014 по 12.01.2015 в розмірі 442 грн. щомісячно;

з 13.01.2015 по 12.03.2015 - 221 грн. щомісячно (50% відповідно до п. 3 Порядку № 505).

З 13 березня 2015 року виплату вказаної допомоги позивачу припинено.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_2, позивач з 01.03.2016 працює завідувачем фельдшерського пункту с. Красноярське.

11 січня 2017 року позивач звернулася до відповідача із заявою про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідач листом № 03-3/117 від 20.01.2017 повідомив позивача про відсутність підстав для призначення вказаної допомоги з посиланням на те, що виплату допомоги позивачу припинено на підставі п. 7 Порядку № 505 у зв'язку із непрацевлаштуванням, тому при повторному зверненні позивач втратила право на призначення адресної допомоги, навіть за умов подальшого працевлаштування.

Не погодившись з вказаною відмовою, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач працевлаштувалася лише 01.03.2016, тобто після закінчення шестимісячного строку (з 13.03.2015 по 12.09.2015), то права на подальше отримання вказаної допомоги вона немає.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що після спливу наступного за припиненням виплати щомісячної адресної допомоги шестимісячного строку та за умови офіційного працевлаштування позивач має право на відновлення виплати такої допомоги. А тому відповідач безпідставно відмовив позивачу у поновленні виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 2 Порядку № 505 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Пунктом 3 Порядку № 505 передбачено, що грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 грн на одну особу (члена сім'ї); для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 грн на одну особу (члена сім'ї). Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2400 грн.

Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Згідно з п. 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Пунктом 7 Порядку № 505 передбачено, що якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов'язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

Відповідно до п. 12 Порядку № 505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі подання уповноваженим представником сім'ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім'ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги. Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім'ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.

За таких обставин, коли з моменту припинення виплати грошової допомоги (13.03.2015) по день звернення позивача до відповідача із заявою про виплату їй вказаної допомоги (11.01.2017), як працевлаштованої особи, минув шестимісячний строк, тобто наступний строк в розумінні п. 3 Порядку, то у відповідача відсутні правові підстави для непризначення грошової допомоги, посилаючись на п. п. 3, 7 Порядку 505, оскільки грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі непрацевлаштованої (безробітної) особи, а у разі якщо така особа працевлаштувалась і її статус не суперечить зазначеним вище пунктам Порядку, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

Отже, суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм надана належна правова оцінка. Нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду