Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.03.2018 року у справі №826/2168/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2019 року

Київ

справа №826/2168/17

адміністративне провадження №К/9901/34927/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2017 (суддя - Качур І.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 (головуючий суддя - Губська Л.В., судді: Вівдиченко Т.Р., Федотов І.В.) у справі №826/2168/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Продукти» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нові Продукти» (далі - ТОВ «Нові Продукти») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому, просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у місті Києві) від 14.11.2016 №0022561404, №0022541404, №0022531404.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДФС у місті Києві оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2017, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх вимог ГУ ДФС у місті Києві посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 198, 200 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що враховуючи податкову інформацію щодо постачальників позивача, а також вимоги законодавчих норм, первинні документи надані позивачем за наслідками господарських операцій із зазначеним контрагентом складені з порушенням, у зв'язку з чим не підтверджено факт здійснення таких господарських операцій та відсутні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Нові Продукти» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у місті Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Нові Продукти» з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2016 року, про що складено акт перевірки від 28.10.2016 № 258/26-15-14-04-01/33234957.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «Нові Продукти»:

пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень 2016 року на суму ПДВ 142250,00 грн.;

пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку у податковій декларації з ПДВ за травень 2016 року на суму 352114,00 грн.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та завищення у зв'язку із цим суми бюджетного відшкодування та від'ємного значення суми податку на додану вартість ґрунтуються на аналізі господарських взаємовідносин ТОВ БМФ «Агропромрембуд» з його контрагентами, в результаті чого відповідачем зроблено висновок про те, що ТОВ БМФ «Агропромрембуд» у квітні 2016 року фактично не могло виконувати такий обсяг робіт в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед контрагентами. Крім того, відповідачем зроблено висновок про передчасність заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2016 року за наслідками господарських операцій з отримання послуг від ПП «Компанія «Інтер-Трейд», оскільки станом на 31.05.2016 відсутнє фактичне надання послуг.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

від 14.11.2016 №0022531404, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 142250,00 грн. та нараховані штрафні санкції на суму 35563,00 грн.;

від 14.11.2016 №0022541404, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 142250,00 грн.;

від 14.11.2016 №0022561404, відповідно до якого відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість у розмірі 209864,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що операції по придбанню позивачем послуг у спірного контрагента є реальними, фактично відбулися, придбані послуги використано у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Як з'ясовано судами, між ТОВ «Нові Продукти» (Замовник) та ТОВ Уманською будівельно-монтажною фірмою «Агропромрембуд» (Підрядник) укладено договір підряду №02/03/16-1 від 02.03.2016, згідно умов якого Підрядник зобов'язується відповідно до умов даного Договору та державних будівельних норма і правил виконати роботи з «Реконструкції цеху з виробництва безалкогольних напоїв з добудовою приміщення резервуарів ЦКТ-80» (далі - Роботи) на об'єкті Замовника, що знаходиться на території виробництва Замовника за адресою: Черкаська область, м. Жашків, вул. Перемоги, 10а, а Замовник зобов'язується прийняти такі роботи та оплатити їх.

Так, на виконання умов зазначеного договору, сторонами складено та підписано додатки №1 та №2 до Договору, якими визначено графік виконання робіт та графік фінансування будівельних робіт.

На підтвердження реальності господарських операції позивачем надано акт приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт.

Послуги згідно договору підряду №02/03/16-1 від 02.03.2016 ТОВ БМФ «Агропромрембуд» надані позивачу в повному обсязі та які використовуються позивачем в господарській діяльності, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом виконаних робіт та фотографіями об'єкту, а саме: цех з виробництва безалкогольних напоїв з добудовою приміщення резервуарів ЦКТ-80.

Після проведення його реконструкції рішенням Жашківської міської ради Черкаської області від 15.12.2016 №210 погоджено зміну назви нерухомого майна, а саме «Нежитлова будівля, цех з розливу безалкогольних напоїв з прибудовою та ганками» на «Нежитлова будівля, цех з виготовлення напоїв бродіння» та присвоєно поштову адресу вказаному нерухомому майну: вул. Перемоги, 10 м. Жашків Черкаської області.

Вказане нерухоме майно позивачем передано в оренду ТОВ «Напої плюс» на підставі договору оренди від 01.01.2016 №01/01/16-НП.

Також, між ТОВ «Нові Продукти» (Замовник) та ПП «Компанія «Інтер-Трейд» (Виконавець) укладено договір підряду від 06.01.2016 №06/01/16, згідно умов якого Виконавець зобов'язується здійснити виготовлення та монтаж обладнання збірника запасу води 500 м.куб. (далі - Обладнання) та здійснити необхідні пусконалагоджувальні роботи (далі - Роботи), а Замовник зобов'язується прийняти їх та оплатити на умовах даного Договору. Після виконання Робіт з пусконалагодження обладнання Виконавець зобов'язується провести працівникам Замовника навчання з правил роботи на Обладнанні. Послуги з навчання входять у загальну вартість Договору.

На виконання умов Договору позивачем здійснено попередню оплату за послуги з виготовлення та монтажу обладнання збірника запасу води (500 м.куб) та здійснення всіх пусконалагоджувальних робіт згідно платіжного доручення та виписано податкову накладну.

Реальність господарської операції підтверджується копіями договору підряду з додатками та технічним завданням, актами приймання-передачі обладнання, товарно-транспортною накладною, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №РН-0000177, №РН-0000045, протоколом проведення навчання з правил роботи на обладнанні збірника запасу води, рахунком на оплату, платіжним дорученням, податковою накладною №20 на суму 2236691,62 грн., у тому числі ПДВ - 372781,94 грн., яка зареєстрована в ЄРПН 05.05.2016. Вказана сума ПДВ включена позивачем до складу податкового кредиту.

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваної операції.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «Нові Продукти» розглядуваної операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Також судові інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо ТОВ БМФ «Агропромрембуд» як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставки, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ГУ ДФС у місті Києві під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

За таких обставин, суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій з протиправністю прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду