Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2019 року

м. Київ

справа №822/1865/15

касаційне провадження №К/9901/8440/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.06.2015 (суддя Ковальчук А.М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015 (головуючий суддя - Залімський І.Г., судді: Смілянець Е.С., Сушко О.О.) у справі № 822/1865/15 за позовом Приватного підприємства «Пакт» до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Пакт» звернулось до суду з адміністративним позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, в якому просило визнати протиправними дії відповідача з проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача та складання акта від 28.11.2014 № 1635/22-09-22-03/21332137 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Пакт» з питань правильності визначення податкового кредиту з податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Джеміус» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 та Приватним підприємством «ІН КАР» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014; зобов'язати Кам'янець-Подільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області виключити з автоматизованих систем «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» та «Аудит» відомості, внесені за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Пакт», на підставі акта від 28.11.2014 № 1635/22-09-22-03/21332137; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.12.2014 № 0005802203.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 10.06.2015 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 15.12.2014 № 0005802203. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.07.2015 залишив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.06.2015 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Кам'янець-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Хмельницькій області (правонаступник Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області) оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.06.2015, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015 в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог Кам'янець-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Хмельницькій області (правонаступник Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області) посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 11, 69, 70, 86, 163, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на безтоварності розглядуваних господарських операцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Пакт» з питань правильності визначення податкового кредиту з податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Джеміус» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 та Приватним підприємством «ІН КАР» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, результати якої оформлено актом від 28.11.2014 № 1635/22-09-22-03/21332137.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Джеміус» та Приватного підприємства «ІН КАР» товарно-матеріальних цінностей (катанки мідної МКЛБ2, жили струмопровідної мідної, катанки КПЕ-4,8 мідної, дроту мідного), з підстави непідтвердження реального характеру здійснених поставок.

Обґрунтовуючи свою позицію, Кам'янець-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області посилалась на неперебування постачальників Приватного підприємства «Пакт» за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також відсутність у них необхідних умов для здійснення господарських операцій.

Крім цього орган доходів і зборів звертав увагу на наявність у ланцюгах постачання суб'єктів господарювання, факт порушення податкового законодавства та неможливість реалізації товарно-матеріальних цінностей якими доведено у встановленому законом порядку.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.12.2014 № 0005802203, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1555465,00 грн. за основним платежем та 388866,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнаючи протиправним та скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами, а відповідачем, у свою чергу, не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач як платник податку на додану вартість діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення операцій з даними суб'єктами господарювання було одержання підприємством податкової вигоди.

За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Докази, що можуть використовуватись при аналізі реальності операції - дані про існування активів у відповідній кількості.

Реальність також потребує з'ясування того факту, чи справді відповідні активи отримано від указаних у первинних документах контрагентів.

Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активів у порівнянні із задекларованим.

Також, необхідно перевірити технічну можливість контрагентів виконати оспорювані поставки з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів (наявності відповідної кількості трудових та виробничих ресурсів або ж залучення третіх осіб до виконання договірних зобов'язань тощо), понесення ними витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню в частині задоволення позову, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість заявленої частини позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.06.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015 у справі № 822/1865/15 скасувати в частині задоволення позову.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.06.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015 у справі № 822/1865/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк