ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 160/11228/23

адміністративне провадження № К/990/35121/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №160/11228/23

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Павлоградського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року (головуючий суддя Ільков В.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року (колегія суддів: головуючий суддя Семененко Я.В., судді Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.)

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив:

1.1. визнати протравними дії Павлоградського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;

1.2. зобов`язати Павлоградський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

1.3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що є військовослужбовцем Збройних Сил України, призваний 16.04.2022 року на військову службу під час загальної мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", проходить військову службу у Павлоградському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. 23.02.2023 року позивач звернувся до Павлоградського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із Рапортом про звільнення з військової служби від 22.02.2023 року на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років. Однак, листом від 26.04.2023 року №2849 відповідач його повідомив про відсутність підстав для звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Таку відмову позивач вважає неправомірною.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2.1. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів того, що на його утриманні перебуває троє і більше дітей віком до 18 років. З цього приводу суд зазначив, що доказами цього факту повинні бути: довідка про склад сім`ї, з якої можливо було б встановити, що позивач проживає однією сім`єю з дружною та її дітьми; рішення суду про усиновлення дітей або рішення суду про встановлення факту перебування на утриманні дітей.

2.3. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що обґрунтування вимог позову позивач повинен надати рішення суду про усиновлення дітей або рішення суду про встановлення факту перебування на утриманні дітей, оскільки визначальним у цій справі є факт утримання позивачем, як вітчимом, неповнолітніх дітей своєї дружини. Водночас позивач не довів факт перебування на його утриманні трьох і більше неповнолітніх дітей.

ІІ. Касаційне оскарження

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову повністю.

3.1. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункт 3 та вказано на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у подібних правовідносинах.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України призваний 16.04.2022 року на військову службу під час загальної мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 .

5. Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 , позивача з 16.04.2022 року призвано Павлоградським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки на військову службу під час загальної мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію" та залучено для проходження військової служби до Павлоградського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у якості добору військовослужбовців для комплектування територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 "Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки".

6. Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 15.02.2023 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб.

7. На час укладення шлюбу, у дружини позивача ОСОБА_2 було семеро неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

8. 22.02.2023 року позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі положень підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами, зокрема у зв`язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, через що подав рапорт до Павлоградського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з копіями необхідних документів, а саме:

- завірений належним чином Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України № 00038515888 від 15.02.2023 року на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- завірений належним чином Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян / про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України № 00038515509 від 15.02.2023 року на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- завірений належним чином Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України № 00038515684 від 15.02.2023 року на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- завірений належним чином Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України № 00038515804 від 15.02.2023 року на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

- завірений належним чином Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України № 00038515567 від 15.02.2023 року на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

- завірений належним чином Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України № 00038516073 від 15.02.2023 року на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ;

- завірений належним чином Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України № 00038514445 від 15.02.2023 року на ім`я - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

9. Згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Юр`ївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, ОСОБА_2 є багатодітною матір`ю.

10. Відповідно до Акту квартального комітету № 47 м. Павлограда від 06.05.2023 року за адресою АДРЕСА_1 проживають однією сім`єю позивач ОСОБА_1 , дружина позивача ОСОБА_2 та діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

11. 23.02.2023 року позивач звернувся до Павлоградського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із рапортом про звільнення з військової служби від 22.02.2023 року на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку із перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

12. Однак, відповідач листом від 26.04.2023 року за № 2849 на вказаний рапорт позивача, повідомив про відсутність підстав для звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

13. У цьому листі відповідач вказує, про те, що згідно наданих ОСОБА_1 копій свідоцтв про народження (серії НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 , серії НОМЕР_6 , серії НОМЕР_7 , серії НОМЕР_8 , серії НОМЕР_9 , серії НОМЕР_10 ) ОСОБА_2 є матір`ю дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . При цьому з наданих витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, відомості про батька цих дітей зазначено у відповідності до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

14. Відповідач зазначив, що ОСОБА_1 , перебуваючи у шлюбі з громадянкою ОСОБА_2 , має право на участь у вихованні цих дітей (за умови проживання однією сім`єю). При цьому, обов`язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

15. Враховуючи, що діти гр. ОСОБА_2 мають принаймні матір, обов`язок щодо їх утримання не може бути покладено на їх вітчима. Крім того, ОСОБА_1 до рапорту про звільнення з військової служби не додано довідку про склад сім`ї, через, що неможливо встановити, що він проживає однією сім`єю з ОСОБА_2 та її дітьми, та останні не мають також діда, бабу, повнолітніх братів та сестер, здатних їх утримувати.

16. На підставі вищевикладеного, враховуючи, що позивачем не було надано доказів, які підтверджують перебування на його утриманні трьох і більше дітей до 18 років, відповідач дійшов висновку, про те, що законних підстав для звільнення позивача з військової служби під час воєнного стану на підставі пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", немає.

17. Позивач, не погодившись з вказаними діями відповідача, звернувся з цим позовом до суду.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

18. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

20. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

21. Законом України «Про внесення зміни до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо додаткової підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану» від 20.09.2022 №2599-ІХ, внесено зміни підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", відповідно до яких, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий час, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

22. Відповідно до ч.1 ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

23. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч.1 ст. 180 СК України).

24. Згідно з ч.1 ст. 260 СК України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

25. Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (ч.1 ст. 268 СК України).

VI. Позиція Верховного Суду

26. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

28. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваного судового рішення буде здійснюватися Верховним Судом в її межах.

29. Спірні правовідносини виникли у зв`язку із оскарженням дій відповідача, що виразились у повідомленні позивачу листом від 26.04.2023 року за № 2849 про відсутність підстав для його звільнення з військової служби.

30. Суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, дійшли висновку про правомірність вказаної відмови.

31. Верховний Суд погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

32. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункт 3 та вказано на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у подібних правовідносинах.

33. В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач вказав на те, що суди не пересвідчились чи перевірив відповідач сімейний стан позивача як військовослужбовця, у зв`язку з чим надав йому необґрунтовану та безпідставну відмову у звільнені з військової служби.

34. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

35. Верховний Суд акцентує увагу, що адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

36. При цьому суб`єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами.

37. Суди попередніх інстанцій встановили, що за результатами розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби відповідач листом від 26.04.2023 року за № 2849 повідомив про відсутність підстав для його звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

38. При цьому суди встановили, що підставою для звільнення з військової служби позивач вказав відповідачу підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та повідомив про перебування у нього на утриманні сімох дітей віком до 18 років, про що надав відповідні докази. Підставою для відмови відповідач зазначив з посиланням на норми сімейного законодавства про те, що обов`язок щодо утримання вказаних позивачем дітей не може бути покладено на нього як на вітчима, оскільки у дітей є мати. Крім того, ОСОБА_1 до рапорту про звільнення з військової служби не додано довідку про склад сім`ї, через, що неможливо встановити, що він проживає однією сім`єю з ОСОБА_2 та її дітьми, та останні не мають також діда, бабу, повнолітніх братів та сестер, здатних їх утримувати.

39. Законом України «Про внесення зміни до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо додаткової підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану» від 20.09.2022 №2599-ІХ, внесено зміни підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", відповідно до яких, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий час, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

40. Отже, визначальними для вирішення цього публічно-правового спору є перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

41. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 15.02.2023 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб.

42. На час укладення шлюбу, у дружини позивача ОСОБА_2 було семеро неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

43. З витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження суди встановили, що відомості про батька цих дітей зазначено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

44. За приписами ч.1 ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

45. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч.1 ст. 180 СК України).

46. Згідно з ч.1 ст. 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

47. Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (ч.1 ст. 268 СК України).

48. Виходячи з аналізу вищевказаних норм, Верховний Суд зазначає, що ОСОБА_1 , перебуваючи у шлюбі з громадянкою ОСОБА_2 , має право на участь у вихованні цих дітей (за умови проживання однією сім`єю). При цьому обов`язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

49. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач до рапорту про звільнення з військової служби не додав доказів на підтвердження його проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 та її дітьми, а також доказів того, що ці діти не мають діда, бабу, повнолітніх братів та сестер, здатних їх утримувати або наявності у матері цих дітей поважних причин, з яких вона не може надавати їм належного утримання.

50. Вказані обставини зазначено відповідачем як підстави для відмови у задоволенні поданого позивачем рапорту про звільнення з військової служби.

51. Отже, Верховний Суд резюмує, що у спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача з вказаним рапортом, не надав належних доказів наявності правових підстав застосування до нього підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

52. За наведених обставин у справі Верховний Суд доходить висновку щодо правомірності відмови відповідача з підстав її відповідності критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

53. Таким чином суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

54. Водночас, доводи та аргументи позивача Верховний Суд вважає такими, що зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів і свідчать про незгоду скаржника із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених під час її розгляду.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги.

55. Отже, доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій по суті справи, а тому не приймаються Судом як належні.

56. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій по суті спору є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

57. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з?ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

58. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

59. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

60. Таким чином, зважаючи на приписи статей 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 3 341 344 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року залишити без задоволення.

2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

В.Е. Мацедонська