ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/5915/15

адміністративне провадження №К/9901/4863/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ інструменту Україна" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року (колегія у складі суддів: Епель О. В., Карпушової О. В., Кобаля М. І.) у справі № 826/5915/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ інструменту Україна" до Київської міської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ інструменту Україна" (надалі позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Київської міської митниці ДФС України (надалі відповідач, митний орган) про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом №1 (ціною договору).

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 5 червня 2015 року адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення про коригування митної вартості товарів митного органу від 17 лютого 2015 року № 100270005/2015/000003/2.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, судом не встановлено.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 липня 2015 року постанову суду першої інстанції скасував та відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанцій оцінивши докази у їх сукупності, згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для визнання протиправним оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

В свою чергу, відповідач, діючи на підставі та в порядку, визначеному приписами частини 3 статті 57 Митного кодексу України, обґрунтував та довів неможливість застосування ним попередніх методів обчислення митної вартості товару, які передують резервному методу.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу митний орган зазначив, що погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, та вважає касаційну скаргу необґрунтованою та безпідставною.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що між Товариством та компанією "MATRIZE Handels-GmbH" (Китай) укладено зовнішньоекономічний контракт від 28 квітня 2011 року № СН-МІU/28/0411, на підставі якого позивач здійснював ввезення на територію України ручних інструментів в асортименті.

Для митного оформлення товару контролюючому органу позивачем подано електронну митну декларацію № 100270005/2015/315197, в якій митну вартість товару обчислено за ціною договору, та для підтвердження зазначених у ній відомостей додано висновок за результатами експертизи й оцінки дорогоцінних каменів, картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, міжнародну автомобільну накладну (CMR), коносамент, документ, що підтверджує вартість перевезення товару, інвойс, пакувальний лист, доповнення до зовнішньоекономічного контракту, зовнішньоекономічний контракт, договір на перевезення, сертифікат про походження товару загальної форми, висновок сертифікації.

З метою підтвердження заявленої митної вартості товару, контролюючим митним органом декларанту запропоновано надати додаткову уточнюючу документацію.

У зв'язку з ненаданням декларантом необхідних додаткових документів відповідачем прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товару від 17 лютого 2015 року № 100270005/2015/000003/2.

Разом з тим, до адміністративного позову Товариством надано копію митної декларації № 100270005/2015/315206. Суд першої інстанції розглядаючи справу не звернув на це уваги.

Суд апеляційної інстанції виправив зазначений недолік та ухвалою від 15 липня 2015 року витребував належним чином завірену копію митної декларації № 100270005/2015/315197.

Частиною 2 статті 53 Митного Кодексу України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Разом з тим, частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за № 1360/21672 (надалі Порядок № 631).

Пунктом 4.4 розділу IV Порядку № 631 передбачено, що митний орган відмовляє у прийнятті МД виключно з таких підстав: МД не містить усіх відомостей або подана без рахунка або іншого документа, який визначає вартість товару та у випадках, встановлених Кодексом, ДМВ; ЕМД не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; МД подано з порушенням інших вимог, встановлених Кодексом.

Статтею 254 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що підставою для витребування відповідачем у позивача додаткових документів, підтверджуючих заявлену ним митну вартість товару, стала наявність розбіжностей і неточностей документах, поданих для митного оформлення товару та відсутність деяких документів, зокрема: 1) відомості в інвойсі від 30 грудня 2014 року № 14-1037-К137 щодо строку оплати товару не відповідають контракту; 2) Товариство не надало митному органу документів про оплату вартості товару; 3) прайс-лист не містить контактів постачальника - контрагента позивача.

Для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару митним органом у Товариства витребувано: 1) договір із третіми особами, пов'язаними із договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) копію митної декларації країни відправлення; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; 8) інші документи для підтвердження митної вартості.

Однак, такі вимоги контролюючого митного органу позивачем не виконані, зокрема позивач не надав митному органу жодних бухгалтерських документів, які б підтверджували вартість імпортованого товару, яка була ним заявлена при проходженні митного контролю та надано копію митної декларації країни відправлення на китайській мові без її перекладу на державну мову, як таке вимагає стаття 254 Митного кодексу України.

Крім цього, позивач не надав митному органу жодних висновків спеціалізованих експертних установ щодо вартісних характеристик імпортованого товару, що за відсутності бухгалтерських документів фактично виключає можливість здійснення перевірки заявленої митної вартості.

Суд апеляційної інстанції ухвалою від 15 липня 2015 року крім, власне, копії декларації, витребував, зокрема, копії документів, підтверджуючих митну вартість товарів, докази фактичної сплати коштів за інвойсом від 30 грудня 2014 року № 14-1037-К137 станом на 5 червня 2015 року, та належним чином завірену копію митної декларації країни відправлення із перекладом на українську мову.

Зазначені документи Товариством не надані, що спростовує доводи касаційної скарги про надання документів, які вимагались. Позивач обмежився наданням документів, які вже були в матеріалах справи. Прайс-лист постачальника до матеріалів справи не додано.

На час розгляду справи судом апеляційної інстанції сплив строк для оплати товару, визначений додатковою угодою № 4 до контракту № СН-МІU/28/0411.

Зазначеною угодою встановлено, що оплата за товар здійснюється в один етап: 100 % вартості відправленої партії товарів повинна бути сплачена протягом 180 календарних днів після відвантаження, підтвердженої копіями вантажних документів, а саме міжнародною морською накладною (коносаментом) виписаною на ім'я покупця (Товариства).

Коносамент NBLG132213 виписано 9 січня 2015 року, відповідно строк в 180 календарних днів сплинув 4 липня 2015 року, але Товариство не надало суду доказів сплати за поставлений товар. Не додано будь-яких обґрунтувань і до касаційної скарги.

Враховуючи зазначене, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що Товариством не доведено на підставі належних і допустимих доказів митну вартість товарів.

За приписами частини 5 статті 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями частини 5 статті 57 Митного кодексу України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до частини 5 статті 57 Митного кодексу України, або вартість товарів, обчислена відповідно до частини 5 статті 57 Митного кодексу України.

Податковий орган зазначає, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не був застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої митницею, з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Митного кодексу України.

Частиною 1 статті 64 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у Частиною 1 статті 64 Митного кодексу України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною на аналогічні товари, у відповідності до правових приписів статей 60, 61, 62, 63, 64 МК України та положень Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 1994 року (GATT), яка ратифікована Верховною радою України, потребує наявності у контролюючого митного органу інформації щодо ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, що продавалися на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Суд погоджується з доводом суду апеляційної інстанції, що дослідження приписів розділу IV Порядку № 631 надає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів використовує цінову інформацію в базі ЄАІС, що надає можливість здійснити порівняння із ціновими показниками таких же, схожих, ідентичних, подібних (аналогічних) товарів інших імпортерів, які ввозили товар за аналогічним кодом згідно УКТЗЕД на територію України у максимально наближений час до часу імпорту товарів позивачем.

Таким чином Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що, оскільки, на момент перевірки визначеної позивачем митної вартості товарів зазначена інформація була наявною в базі ЄАІС, а Товариством не підтверджено заявлену митну вартість товару за першим методом (за ціною договору), приймаючи спірне рішення про корегування митної вартості товарів, імпортованих позивачем, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законодавством України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ інструменту Україна" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі № 826/5915/15 залишити в силі.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник,

Судді Верховного Суду