Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.10.2019 року у справі №820/11748/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2019 року

Київ

справа №820/11748/15

адміністративне провадження №К/9901/28161/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків" та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016 (колегія суддів: Лях О. П., Яковенко М. М., Старосуд М. І.) у справі №820/11748/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків" доНововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронекс - Харків" (далі - Товариство), звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ОДПІ), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.09.2015 № 0000772200 та № 0000782200.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 18.09.2015 №0000772200 та №0000782200. При цьому суд зауважує про те, що юридична відповідальність за порушення граничного терміну по імпортній операції була застосована актом Кабінету Міністрів України який не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому не має статусу нормативного акту України. А в частині порушення щодо отримання валютної виручки по експортній операції, то позивач виконав всі покладені на нього міжнародним договором зобов'язання, тоді як відповідати за неналежні дії контрагента-нерезидента не уповноважений.

Натомість суд апеляційної інстанції, постановою від 22.06.2016 рішення суду першої інстанції скасував, у задоволені позову відмовив.

Мотивуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції зауважив, що позивачем допущені порушення в сфері зовнішньо-економічної діяльності, як по імпортній так і по експортній операціям.

Не погоджуючись з рішенням суд апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вказується на те, що суди попередніх інстанцій не надали правового значення обставин не порушення ним строку оплати придбаного товару в контрагента-нерезидента (експортна операція), так як фактично такий товар ним не поставлявся на митну територію України, а попередня оплата за такий була йому повернута у зв'язку із відсутністю ділової мети такої господарської операції, а саме неможливості переробляти такий товар- сировину. При цьому наголошує, що податковий орган не повноважний накладати на нього подібного роду санкції, так як повноважним є лише Національний Банк України. Щодо імпортної операції, то зауважує про те, що він виконав покладені на нього обов'язки поставки продукції, тоді як несплата за такий товар є виключною відповідальністю контрагента-нерезидента.

Відзиву від позивача на вказану касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходило.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи й правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що на підставі наказу від 03.08.2015 № 68, виданого ОДПІ та у зв'язку з отриманням податкової інформації від ПАТ "ПУМБ", а саме: листа №КНО-67.1.1/501 від 08.06.2015 та листа №КНо-67.2/1052 від 06.07.2015 про виявлення факту порушення законодавчо - встановленого строку розрахунків по імпортним/експортним операціям, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства, з питань дотримання вимог валютного законодавства по взаємовідносинам з фірмою нерезидентом "ООО "Ранок" (Російська Федерація) по зовнішньоекономічному договору №02-10/2013 від 01.04.2014 за період з 01.05.2015 по 31.07.2015 та фірмою нерезидентом "Newpack Products" LLP (Велика Британія) по зовнішньоекономічному договору №20/03-14 від 20.03.2014 за період з 01.03.2015 по 31.07.2015, про що оформлено актом №91/20-20-22-08/38933788 від 25.08.2015.

За висновками перевірки, позивачем порушено:

1) ст. 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (із змінами та доповненнями), підприємством ТОВ "Кронекс-Харків" перевищено граничний строк розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності по зовнішньоекономічному контракту № 02-10/2013 від 01.04.2014, а саме по здійсненому платежу від 19.03.2015, від 06.04.2015, від 23.04.2015, від 20.05.2015 року та від 21.05.2015 року;

2) ст. 1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (із змінами та доповненнями), а саме підприємством ТОВ "Кронекс-Харків" перевищено граничний строк надходження валютної виручки по зовнішньоекономічному контракту від 20.03.2014 року №20/03-14;

3) п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та п. 2 Наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 № 207 "Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами" та п. 2.3. "Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", затвердженого Наказом ДПА України від 04.10.1999 № 542 "Про затвердження порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", а саме: порушено порядок декларування валютних цінностей, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, в результаті чого підприємством відображено недостовірну інформацію у Декларації та здійснено приховування (перекручення звітності) про валютні операції у поданій Декларації за 1 півріччя 2015 року ( № 916793887 від 10.08.2015 року).

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 18.09.2015:

- № 0000772200, яким Товариство нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 598027,56 грн. ;

- №0000782200, яким до Товариство застосовано штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 340,00 грн.

Суд апеляційної інстанції встановив, що такі правопорушення були виявлені відповідачем за наслідками господарських правочинів позивача по експортним та імпортних операціям, зокрема порушення строку розрахунку/отримання валютної виручки.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду, де суд апеляційний відмовив в задоволені позову, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за експортними, імпортними операціями та відповідальність за порушення законодавчо встановлених строків таких розрахунків визначено Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 185).

Згідно із приписами статей 1 та 2 Закону №185 виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Порядок визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 №1392 (далі - Порядок).

Строк завершення імпортної операції без увезення товару на територію України за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) відповідно до п. 2 Порядку не може перевищувати 180 календарних днів з моменту здійснення резидентом авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента, а у разі проведення розрахунків у формі документарного акредитиву - з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Згідно з пункту 3 Порядку та пункту 3.6 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136, імпортна операція резидента без увезення товару на територію України вважається завершеною та знімається банком з контролю за наявності однієї з таких умов:

- зарахування виручки, одержаної від нерезидента, на рахунок резидента в уповноваженому банку в разі продажу нерезиденту товару за межами України;

- подання документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами України на підставі договорів (контрактів, угод), інших форм документів, що застосовуються в міжнародній практиці та можуть уважатися договором.

Відповідно до статті 2 Закону № 185 імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 Закону № 185 або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 Закону № 185, тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 4 Закону № 185.

Так, судом апеляційної інстанції установлено, що господарські відносини між ТОВ "Кронекс - Харків" (Покупець) та ООО "Ранок" (Постачальник) здійснювались на підставі контракту купівлі - продажу № 02-10/2013 від 01.04.2014, згідно умов якого ООО "Ранок" зобов'язується поставити макулатуру сортовану марок МС-1А, МС-2А, МС-11 В в кількості 5000 (п'ять тисяч) тон (товар), а ТОВ "Кронекс - Харків" - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим контрактом, згідно специфікації на партію. Договором передбачено, що прийом товару по кількості і якості здійснюється представниками Покупця на підприємстві Покупця.

Вказана умова була змінена додатковою угодою, а саме визначено місцем поставки товарів - склад постачальника.

При цьому, на виконання вищевказаного контракту поставлений товар Товариству був частково оплачений (3'843'934,37 російських рублів) та відвантажений ООО "Ранок", що підтверджувалось наступними документами, а саме: рахунками - фактурами, відвантажувальними специфікаціями, сертифікатами СТ-1, сертифікатами якості та платіжними дорученнями, проте, позивач товар не вивозив з підприємства. Тоді як, в подальшому сам договір був припинений фірмою нерезидентом ООО "РАНОК", в зв'язку з не виконанням його умов, а попередня оплата повернута Товариству. Станом на 31.07.2015 дебіторська заборгованість по контракту №02-10/2013 від 01.04.2014 становить 2448082,40 рос. руб., в т. ч. з порушенням граничний строк розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності становить 2448082,40 рос. руб.

Крім того, судом установлено, що між позивачем та "Newpack Products" LLP (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 20.03.2014 №20/03-14, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця папір мішковий-крафт, а покупець в свою чергу зобов'язується прийняти такий товар та здійснити відповідний розрахунок.

Товариство на виконання умов контракту поставило товар, що підтверджується митними деклараціями, однак грошові кошти за сплачений товар "Newpack Products" LLP у повному обсязі не сплачено. Дебіторська заборгованість складає 1697,59
доларів США.

Разом з тим, Суд враховує, що матеріали справи не містять копій судових рішень, в яких ТОВ "Кронекс- Харків" звертався до суду з митою стягнення валютних цінностей (заборгованості) з нерезидентів ООО "Ранок" і "Newpack Products" LLP та/або висновків центрального органу, виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку про продовження строків розрахунків по вказаних міжнародних контрактах, як то передбачено статтею 6 Закону №185.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що позивач, допустив порушення вимог статей 1 та 2 Закону №185, та як у належний спосіб не завершив вказані операції з названими фірмами - нерезидентами, що вірно виявив відповідач в акті перевірки, а тому податкове повідомлення-рішення від 18.09.2015 № 0000772200 є законним.

Доводи позивача, про те, що відповідач не уповноважений приймати відносно нього податкове повідомлення-рішення за порушення строків у сфері зовнішньо економічних розрахунків не приймаються до уваги, з огляду на повноваження, які передбаченні положеннями підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України. Так у відповідності до вказаного положення, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 18.09.2015 № 0000782200, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 340,00 грн., то Касаційний Суд, погоджуючись із судом апеляційної інстанції, не вбачає підстав визнавати його незаконним, як то просить позивач у позові, так як фактичні обставини, з якими відповідач пов'язує порушення порядку декларування валютних цінностей позивачем по справі не заперечується.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги про наявність підстав для відмови в задоволені позову.

Відповідно до частини 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016 без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник,

Судді Верховного Суду