Історія справи

Постанова КАС ВП від 14.09.2022 року у справі №812/479/18
Ухвала КАС ВП від 26.06.2018 року у справі №812/479/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 812/479/18

адміністративне провадження № К/9901/53590/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Морозов Олександр В`ячеславович

на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 (суддя Чиркін С.М.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018 (колегія у складі суддів Блохіна А.А., Василенко Л.А., Шишова О.О.)

у справі № 812/479/18

за позовом ОСОБА_1

до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області

про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, в якому просила:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо не звільнення повністю від сплати податку з щомісячного довічного грошового утримання з моменту звернення;

- зобов`язати відповідача повністю звільнити його від сплати податку з щомісячного довічного грошового утримання з моменту звернення, тобто з 20.09.2016;

- зобов`язати відповідача зробити перерахунок та повернути сплачений податок у розмірі 19,5% щомісячно, починаючи з 21.09.2016 до набрання рішенням законної сили.

2. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 02.04.2018, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018, у задоволенні позову відмовлено.

3. У касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.

4. Ухвалою Верховного Суду від 27.08.2018 відкрито касаційне провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 29.09.1980 по 17.04.2015 працювала на посаді судді Артемівського районного суду м. Луганська, з 20.04.2015 по 20.09.2016 - Рубіжанського міського суду Луганської області, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.

6. Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 № 1515-VIII у зв`язку із поданням заяви про відставку її звільнено з посади судді.

7. Наказом Рубіжанського міського суду Луганської області від 20.09.2016 № 82-ОС відраховано суддю ОСОБА_1 зі штату Рубіжанського міського суду Луганської області у зв`язку із поданням заяви про відставку та виходом у відставку 20.09.2016.

8. Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи позивача станом на 20.09.2016 склав 35 років 11 місяців 19 днів.

9. З 21.09.2016 позивач перебуває на обліку в Рубіжанському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області.

10. Розпорядженням від 30.09.2016 № 164846 позивачу призначено щомісячне грошове довічне утримання в розмірі 23490,00 гривень.

11. Розпорядженням від 24.01.2017 № 164846 позивачу здійснено перерахунок через зміну надбавки щомісячного грошового довічного утримання, розмір утримання склав 25920,00 гривень.

12. В листі Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 28.12.2017 №13563/03.1 зазначено, що, починаючи з 21.09.2016, позивачу призначено щомісячне грошове довічне утримання, при загальному відсотку розрахунку утримання від заробітку - 90 %, та визначеною (в частині суми пенсії, що перевищує 10% від прожиткового мінімуму) ставкою податку - 18% та військового збору - 1,5%. Відповідно, у період з 21.09.2016 до 01.01.2017 розмір нарахованого щомісячного грошового утримання складав 23490,00 грн, з 01.01.2017 до 01.01.2018 - 25920,00 гривень.

13. 15.12.2017 позивач звернулась до відповідача із заявою про звільнення від сплати податку з щомісячного довічного грошового утримання, повернення сплаченого податку з дня призначення щомісячного довічного грошового утримання.

14. Відповідач листом від 28.12.2017 повідомив про відмову у не нарахуванні податку та поверненні сплаченої суми податку.

15. Вважаючи протиправною відмову відповідача, позивач звернулася до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

16. Посилаючись на положення Закону України від 15.12.1992 № 2862-XII «Про судоустрій та статус суддів», позивач вважає, що немає законних підстав для сплати податку з щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

17. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність його дій.

Вважає, що згідно ст. 164 Закону України від 02.06.2016 № 1411-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій» з суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником з Пенсійного фонду України чи бюджету, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 01 січня звітного податкового року, у частині такого перевищення справляється податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Оскільки розмір призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання перевищив встановлений нормативом мінімум на 12750,00 грн (23490,00 грн - 10740,00 грн), з цієї суми станом на 21.09.2016 розраховано податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, а тому відсутні правові підстави для не нарахування податку та повернення сплаченої суми податку.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, дійшов висновку, що оскільки щомісячне довічне грошове утримання позивача перевищує десять тисяч гривень на місяць, то частина перевищення є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Відповідач набуває статусу податкового агента. Тому його дії щодо утримання податку є правомірними.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами норм матеріального права.

20. Зазначає, що суди не взяли до уваги Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 у справі № 1-р/2018, яким визнано неконституційними положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування довічного грошового утримання суддів.

21. У відзиві відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Зазначає, що у зв`язку із втратою чинності положень абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, що визнані неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 у справі № 1-р/2018, відповідач з 27.02.2018 не утримує з щомісячного довічного грошового утримання позивача податок на доходи з фізичних осіб.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.

23. У касаційній скарзі позивач, як на підставу неправомірності оскаржуваних рішень, посилається на Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 у справі № 1-р/2018, яким визнано неконституційними положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

24. З 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон № 71-VIII), яким до ПК України внесено зміни щодо порядку справляння податку з доходів фізичних осіб.

25. Відповідно до підп. 162.1.1, 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 ПК України (тут і далі - у редакції Закону № 71-VIII), починаючи з 01.01.2015, платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи, як із джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, податковий агент.

26. Згідно з підп. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст.163 ПК України об`єктом оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи, що визначені п. 162.1 ст. 163 цього Кодексу, тобто доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

27. За приписами п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

28. Крім того, Законом України від 02.06.2016 № 1411-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій» підп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України викладений в такій редакції: «Суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 01 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати».

29. Відповідно до зазначеної норми, не оподатковуються пенсії до 10 прожиткових мінімумів громадян для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), а ті, які перевищують вказану суму - підлягають оподаткуванню.

30. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд, зокрема у постанові від 19.09.2019 у справі № 370/1097/16-а.

31. Щодо посилань позивача Рішення Конституційного Суду України №1-р/2018 у справі №1-6/2018, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

32. За положеннями статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

33. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

34. Наведеним приписам кореспондують й положення статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України».

35. З резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 №1-р/2018 вбачається, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного Рішення, тобто з 27.02.2018.

36. Аналогічний правовий висновок Верховний Суд виклав, зокрема, у постановах від 05.12.2018 у справі № 453/686/15-а, від 05.02.2019 у справі №333/5015/15-а та від 02.12.2021 у справі № 753/4403/15-а. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такого висновку.

37. За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки станом на 20.09.2016 положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України були чинними та мали виконуватись відповідачем.

38. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

39. За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваних судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

40. Судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Морозов Олександр В`ячеславович залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року у справі № 812/479/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя Н.В. Коваленко

Суддя О.П. Стародуб