Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.07.2018 року у справі №806/1045/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

Київ

справа №806/1045/17

адміністративне провадження №К/9901/34917/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 806/1045/17

за позовом ОСОБА_4

до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року (у складі судді Романченка Є.Ю.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року (у складі колегії суддів Кузьменко Л.В., Іваненко Т.В., Франовської К.С.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

В квітні 2017 року ОСОБА_4 (далі за текстом - позивач або ОСОБА_4.) звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі за текстом - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області), в якому просила:

- визнати неправомірними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, що виразились у несвоєчасному наданні відповіді на заяву згідно вимог статті 118 Земельного кодексу України, та відповідь від 02 березня 2017 року № Г-11430/0-2853/6-17;

- зобов'язати повторно розглянути заяву у місячний строк та видати наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га, що розташована на території Оліївської сільської ради Житомирського району, поза межами населеного пункту, у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_4 указувала, що 08 грудня 2016 року подала до відповідача заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га, що розташована на території Оліївської сільської ради Житомирського району поза межами населеного пункту у власність для ведення особистого селянського господарства. У порушення вимог статті 118 Земельного кодексу України (далі за текстом - ЗК України) відповідачем лише 02 березня 2017 року надано їй відповідь з проханням активізувати дані по бажаній земельній ділянці та клопотати про надання дозволу на розробку документації із землеустрою до Головного управління. Позивач вважає, що така відповідь є протиправною відмовою суб'єкта владних повноважень, оскільки надана поза строками, передбаченими статтею 118 ЗК України, та без установлення законної підстави для відмови в наданні відповідного дозволу на земельну ділянку. На думку ОСОБА_4, її порушене право на відведення земельної ділянки підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року, позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії ГУ Держгеокадастру у Житомирській області щодо несвоєчасного надання відповіді на заяву ОСОБА_4 від 08 грудня 2016 року та неналежного розгляду вказаної заяви.

Зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 08 грудня 2016 року та надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га, що розташована на території Оліївської сільської ради Житомирського району, поза межами населеного пункту, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Житомирській області на користь ОСОБА_4 640, 00 грн. сплаченого судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про неправомірність дій відповідача щодо несвоєчасного надання відповіді на заяву позивача та неналежний розгляд вказаної заяви.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, вважаючи їх незаконними та необґрунтованими, винесеними з неправильним застосуванням судом норм матеріального права ГУ Держгеокадастру у Житомирській області звернулось із касаційною скаргою, в якій просить постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити повністю.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 18 вересня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 806/1045/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Згідно з пунктом 4 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 19 липня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 806/1045/17 та призначив її до розгляду ухвалою від 13 серпня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 14 серпня 2018 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 грудня 2016 року ОСОБА_4 подано до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області заяву з проханням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства на території Оліївської сільської ради Житомирського району.

До заяви додано: копії паспорта та ідентифікаційного коду, викопіювання.

Заява зареєстрована у ГУ Держгеокадастру у Житомирській області 08 грудня 2016 за вх. № Г-11430/0/5-16.

Листом від 02 березня 2017 року за вих. № Г-11430/0-2853/6-17 відповідач повідомив ОСОБА_4 про те, що її заява розглянута та просив актуалізувати дані по бажаній земельній ділянці та клопотати про надання дозволу на розробку документації із землеустрою до Головного управління.

Вважаючи, що дії та відповідь Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області не узгоджуються із положеннями Земельного кодексу України, позивач звернулася до суду з даним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, фактично заявнику не надано відмову, а просто повідомлено про необхідність активізувати дані, тобто, оновити інформацію та з новими даними клопотати про надання дозволу. Оскільки, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області у строки встановлені законодавством заяву позивача фактично не розглянуло, у зв'язку із чим, протиправних дій не вчиняло. Тому, позовні вимоги в частині визнання дій відповідача протиправними слід відмовити. Також зазначає, що до заяви позивача було додане викопіювання (графічні матеріали), яке не давало змоги зрозуміти де знаходиться бажана земельна ділянка. Крім того, зазначає, що вимога зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Житомирській області прийняти конкретно визначене рішення, а саме надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га, є формою втручання в дискреційні повноваження даного державного органу.

Позивачем заперечень або відзиву на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не подано, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України).

Згідно зі пункту "в" частини третьої статті 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У відповідності до положень частини першої статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною шостою вказаної статті Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Статтею 8 Закону України "Про землеустрій" визначено, що регулювання у сфері землеустрою здійснюють Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у межах повноважень, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі за текстом - Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з пунктом 7 згаданого Положення, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

У пункті 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року № 308 (далі за текстом - Положення) закріплено, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

За змістом пункту 4 Положення, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Житомирської області.

Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру (пункт 8 Положення).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року відповідає не повністю, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на зміст частини другої статті 19 Конституції України, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області зобов'язане діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що з метою реалізації права громадян на отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки останній звертається з відповідною заявою чи клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Імперативність зазначених норм полягає в тому, що така заява чи клопотання має бути розглянута органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування в місячний термін та надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні. При цьому виключною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки являється невідповідність місця розташування земельної ділянки законам та іншим нормативним актам.

Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заява позивача від 08 грудня 2016 року повинна була бути розглянута ГУ Держгеокадастру у Житомирській області у місячний строк з моменту її подання, тобто до 08 січня 2017 року, але не пізніше 10 січня 2017 року (ураховуючи святкові та вихідні дні в цьому році), із прийняттям відповідного рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що, за результатами розгляду заяви позивача, 02 березня 2017 року відповідачем направлено ОСОБА_4 лист № Г-11430/0-2853/6-17 (після спливу місячного строку з моменту подання нею заяви) із проханням про актуалізацію даних по бажаній земельній ділянці та клопотати про надання дозволу на розробку документації із землеустрою до Головного управління.

Тобто, відповідачем, за результатами розгляду заяви ОСОБА_4 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,2500 га, ні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ні мотивованої відмови у його наданні, в строк, установлений Земельним кодексом України, позивачу надано не було.

В касаційній скарзі відповідача факт не прийняття Головним управлінням жодного рішення за заявою позивача про надання дозволу чи відмову в наданні такого дозволу не спростовується та фактично визнається.

Щодо твердження відповідача в касаційні скарзі про те, що до заяви позивача було додане викопіювання (графічні матеріали), яке не давало змоги зрозуміти де знаходиться бажана земельна ділянка суд зазначає наступне. Судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що про невідповідність місця розташування земельної ділянки законам та іншим нормативним актам у листі від 02 березня 2017 року не йшлося, тому Верховний Суд критично ставиться до таких доводів касаційної скарги.

За наведених обставин, а також ураховуючи відсутність в законодавстві України норм, які б передбачали можливість направлення відповідачем при розгляді заяв громадян про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки листів з клопотаннями та проханнями, зокрема, про актуалізацію даних указаних у заявах і приєднаних до них документах, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області неналежно розглянуто заяву позивача від 08 грудня 2016 року та несвоєчасно надано ОСОБА_4 відповідь, за результатами розгляду її заяви.

Враховуючи викладене вище, Суд вважає, що у відповідача відсутні законні підстави для встановлення будь-яких обмежень для розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу.

Таким чином, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, надаючи позивачу відповідь 02 березня 2017 року, діяло не у межах і не у спосіб, визначений ЗК України.

Відтак, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно визнав неправомірними дії відповідача щодо несвоєчасного надання відповіді на заяву ОСОБА_4 від 08 грудня 2016 року та неналежного розгляду вказаної заяви.

Щодо правомірності задоволення судами попередніх інстанцій позовної вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву від 08 грудня 2016 року та надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою Верховний Суд зазначає наступне.

Задовольняючи зазначену позовну вимогу суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що пунктом 2 частини четвертої статті 105 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. З огляду на зазначене, а також ураховуючи встановлений у судовому порядку факт протиправності дій відповідача та, з метою повного захисту прав позивача, суди попередніх інстанцій зобов'язали ГУ Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 08 грудня 2016 року та надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га, що розташована на території Оліївської сільської ради Житомирського району, поза межами населеного пункту, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

Крім того, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що в даному випадку втручання зумовлено досягненням правомірної цілі, оскільки зобов'язання відповідача лише повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,25 га, не відновить порушених прав позивача та в подальшому, у разі невиконання відповідачем судового рішення, спричинить чергове звернення до суду.

Однак, колегія суддів Верховного Суду вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, у зв'язку із наступним.

Один з доводів касаційної скарги стосується втручання суду у дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Житомирській області.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Згідно з частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Підпунктом 13 пункту 4 вказаного Положення передбачено, що Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

З наведеного вбачається, що Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області має виключні повноваження на вирішення питання щодо надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Наведеними положеннями чинного законодавства чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У зв'язку з цим, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне змінити рішення судів першої та апеляційної інстанції шляхом їх скасування в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання видати наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га, що розташована на території Оліївської сільської ради Житомирського району, поза межами населеного пункту, у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства. Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, в іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін., оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права при вирішенні справи у цій частині, зокрема, статей 118, 122 ЗК України.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п. 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі зміні шляхом їх скасування у частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання видати наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га, що розташована на території Оліївської сільської ради Житомирського району, поза межами населеного пункту, у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства, оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права при вирішенні справи у цій частині, зокрема, статей 118, 122 ЗК України.

Оскільки особа, яка подає касаційну скаргу звільнена від сплати судового збору, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року змінити скасувавши їх у частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання видати наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га, що розташована на території Оліївської сільської ради Житомирського району, поза межами населеного пункту, у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко