Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.08.2018 року у справі №1570/152/12

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 серпня 2018 року

справа №1570/152/12

адміністративне провадження №К/9901/37717/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року у складі судді Гусева О.Г. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у складі колегії суддів Єщенка О.В., Димерлія О.О., Вербицької Н.В. у справі №1570/152/2012 за позовом Приватного підприємства «Антей-А» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У січні 2012 року Приватне підприємство «Антей-А» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03 жовтня 2011 року №0013492310, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, за основним платежем 711903 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 177976 грн., з мотивів безпідставності його прийняття податковим органом.

Розгляд справи здійснювався неодноразово, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2016 року справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

23 червня 2016 року постановою Одеського окружного адміністративного суду адміністративний позов Підприємства задоволено повністю, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 03 жовтня 2011 року №0013492310, з мотивів безпідставності його прийняття.

26 січня 2017 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов Підприємства задоволено частково, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 03 жовтня 2011 року №0013492310 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 668403 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 10875 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

20 лютого 2017 року відповідачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, податковий орган просить скасувати повністю постанову суду першої та в частині задоволених позовних вимог постанову суду апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Підприємству відмовити у повному обсязі.

20 березня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №1570/152/2012 з Одеського окружного адміністративного суду.

26 липня 2017 року справа №1570/152/2012 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

14 березня 2018 справа №1570/152/2012 разом із матеріалами касаційної скарги К/9901/37717/18 передана до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 30389663, перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 18 травня 1999 року.

Податковим органом у травні-червні 2011 року проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання зокрема вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2009 року по 31 березня 2011 року, за результатами якого складений акт від 25 червня 2011 року №4148/23-3/30389663 (далі - акт перевірки).

Згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки та рішення про результати розгляду первинної скарги від 28 вересня 2011 №33488/10/25- 0007 керівником податкового органу 03 жовтня 2011 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0013492310, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 711903 грн. за порушення норм пункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.9 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11, пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування підприємства» від 22 травня 1997 року №283/97-ВР та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 177976 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Склад податкових правопорушень за висновком податкового органу полягає у заниження позивачем доходу на суму 2 116391,26 грн. за третій та четвертий квартали 2009 року, перший та четвертий квартали 2010 року, перший квартал 2011 року та валових витрат на загальну суму 889 577 грн. у третьому та четвертому кварталах 2009 року, першому, другому, третьому та четвертому кварталах 2010 року, першому кварталі 2011 року.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій висновуючись на аналізі положень пункту 1.32 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, частини 1 статті 3 Господарського кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, дійшли висновку про те, що дохід для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток має бути підтверджений фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника, при цьому за відсутності факту постачання товару, виконання робіт, надання послуг за наявності формально оформлених первинних документів, відповідні суми не можуть включатись до складу валового доходу або валових витрат платника.

Судами попередніх інстанцій встановлено факт поставки Підприємством протягом квітня-липня 2010 року цементу марки ПЦ ІІ/А-Ш-400 Товариству з обмеженою відповідальністю «Мегалайн плюс», без укладення договору у письмовій формі.

Оцінюючи спір у цій частині, суди попередніх інстанцій правомірно застосували до спірних правовідносин положення частини першої статті 181 Господарського Кодексу України та частини 1 статті 218 Цивільного кодексу України, згідно яких допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Суд погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсності, крім випадків, встановлених законом.

Застосовуючи положення норм пункту 5.9 статті 5 та пункту 4.2 статті 4 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, виходячи з аналізу підстав формування даних бухгалтерського обліку на підставі первинних документів, суди попередніх інстанцій встановили рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегалайн плюс», отримання доходу, відповідності даних податкового обліку позивача, як платника податку, що спростовує висновки податкового органу про необхідність визначення приросту товарно-матеріальних цінностей в результаті вказаних операцій, а відтак і про збільшення залишків ТМЦ на складах Підприємства відповідно на суму 531 612 грн.

Відтак, підстави для збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток за цими операціями, за основним платежем у розмірі 132903 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 33226 грн. відсутні.

Щодо заниження валового доходу в четвертому кварталі 2010 року на суму 174000 грн., суди попередньої інстанції встановили, що підставою для висновків контролюючого органу про заниження платником валового доходу за цей період стало не відображення підприємством збільшення доходу отриманого від не включення фінансової допомоги, включивши її до складу валового доходу півріччя 2010 року, шляхом подання уточнюючого розрахунку, але в подальшому не відобразив збільшення доходу за підсумками року.

Оцінюючи спірну операцію суди попередніх інстанцій встановили, що 20 травня 2010 року, 24 травня 2010 року, 04 червня 2010 року позивачем укладено договори про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, в межах яких позивачем отримана фінансова допомога 21 травня 2010 року у сумі 50 000 грн., 25 травня 2010 року - 60 000 грн., 07 червня 2010 року - 64 000 грн., що доводить одержання доходу з інших джерел у вигляді сум поворотної фінансової допомоги у другому кварталі 2010 року, які залишались не повернутими кредитору за Договорами на кінець такого звітного періоду.

Відтак, одержані Підприємством кошти та не повернуті на кінець звітного періоду підлягали декларуванню у податковій декларації за звітний період півріччя 2010 року у складі валового доходу платника.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про збільшення позивачу податку на прибуток за ці порушення, за які донараховано податку на прибуток у розмірі 43 500 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 10 875 грн.

Судами попередніх інстанцій на підставі акту перевірки встановлено здійснення працівниками Підприємства оплати власними коштами товарно-матеріальних цінностей та послуг, придбаних/отриманих позивачем під час провадження господарської діяльності у період 2009 - 2011 років, які позивач використовував в своїй господарській діяльності, у сумі 1 410 779 грн.

Суд апеляційної інстанції, висновуючись на аналізі положень підпунктів 1.22.1, 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) дійшов висновку про те, що заборгованість підприємства із розрахунків з підзвітною особою не є поворотною фінансовою допомогою, оскільки не має факту передання підприємству коштів у користування.

Суд погоджується з висновком суддів попередніх інстанцій про безпідставність збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток в цій частині згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, за основним платежем у розмірі 352 695 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 88 174 грн.

Суди попередніх інстанцій щодо завищення валових витрат у сумі 254 430 грн. установили, що внаслідок невідповідності даних бухгалтерського обліку даним податкових декларацій з податку на прибуток за 2009 рік валові витрати занижені на 197 337 грн., але вказана помилка виправлена шляхом збільшення валових витрат на вказану суму у декларації за 2010 рік. В першому кварталі 2010 року в програмному забезпеченні помилково двічі занесені документи в результаті чого валовий дохід у рядку 01.2 і валові видатки у рядку 04.1 декларації завищені на 47758 грн., ця помилка самостійно виправлена платником у декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що уточнення даних звітності у майбутніх податкових періодах унеможливлює визначення податковим органом податку на прибуток за основним платежем у розмірі 63 608 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 15 902 грн.

Оцінюючи спір у частині включення відсотків у сумі 635 147 грн. за користування кредитними коштами, які використані Підприємством на придбання корпоративних прав у вигляді 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія», суди попередніх інстанцій висновувалися на аналізі підпункту 5.2.9 пункту 5.2, підпункту 5.5.1 пункту 5.5, пункту 5.9 статті 5, підпункту 7.6.1, 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), статті 167 Господарського кодексу України.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що формування валових витрат у вказаному періоді позивач здійснив за рахунок коштів у вигляді процентів за борговим зобов'язанням, яке підприємство використало в межах своєї господарської діяльності, внаслідок чого відсутні підстави збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 158787 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 39 697 грн.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність збільшення податковим органом грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 668 403 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 167 101 грн.

В іншій частині, висновки судів попередніх інстанцій про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 43 500 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 10875 грн. не є предметом касаційного оскарження за положеннями частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі № 1570/152/2012 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер