Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/1941/15

адміністративне провадження №К/9901/27446/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року у складі судді Гулькевич І.З.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року у складі суддів Ніколіна В.В., Гінди О.М., Качмара В.Я.

у справі № 813/1941/15

за позовом Приватного акціонерного товариства «Техенерго»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В :

В квітні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Техенерго" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, правонаступником є Галицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 квітня 2015 року № 0004632204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 55350,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 27675,00 грн та №0004642204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 45500,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 22750,00 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

19 червня 2015 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 08 квітня 2015 року № 0004632204 та №0004642204.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з безпідставності спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки встановили правомірність формування позивачем податкового кредиту та витрат для визначення об'єкта оподаткування податку на прибуток за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Пірол СКФ» з придбання технічних послуг автокрану МКТТ-100, встановили реальний характер цих операцій, результати яких відображені у податковому та бухгалтерському обліку платника податків на підставі відповідних первинних документів, встановили зв'язок господарських операцій з цим контрагентами з господарською діяльністю Товариства.

У жовтні 2016 року податковий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить нормативно-правове обґрунтування шляхом викладення тексту норм, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, посилається на те, що власник автокрану ОСОБА_1 та водій ОСОБА_2 , яким надавався допуск на територію Запорізької ТЕС, жодного відношення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пірол СКФ» не мали. Відповідач також вказує на відхилення у періодах, за який надавались послуги автокрана та період його перебування на території Запорізької ТЕС з посиланням на лист цієї ТЕС від 27 травня 2015 року №1854/2110.

07 листопада 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, справа №813/1941/15 витребувана з суду першої інстанції.

Товариством надано заперечення на касаційну скаргу податкового органу, в якому позивач спростовує її доводи, просить залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

23 листопада 2016 року справа №813/1941/15 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

22 лютого 2018 року справа №813/1941/15 разом із матеріалами касаційного провадження № К/9901/27446/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Приватне акціонерне товариство "Техенерго" зареєстроване 28 грудня 1999 року, про що зроблено запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, взято на податковий облік в органах державної податкової служби, станом на момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Галицькому районі м. Львова, внесено до Реєстру платників ПДВ, здійснює господарську діяльність, зокрема, у сфері будівельних та монтажних робіт, інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування у цих сферах.

У березні 2015 року податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Пірол СКФ" за період з 01 вересня 2013 року по теперішній час, за наслідками якої складено акт №№ 737/13-04-22-04/23891483 від 25 березня 2015 року (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог:

- підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 55350,00 грн;

- пункту 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 45500,00 грн, в тому числі по періодах: за лютий 2014 року в сумі 16700,00 грн, за березень 2014 року в сумі 16000,00 грн, за квітень 2014 року в сумі 12800,00 грн.

08 квітня 2015 року на підставі акта перевірки, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 керівником податкового органу прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0004632204, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за податком на прибуток на суму 83 025,00 грн, з них 55 350,00 грн за основним платежем, 27 675,00 грн за штрафними санкціями;

- № 0004642204, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за податком на додану вартість на суму 68 250,00 грн, з них 45500,00 грн за основним платежем, 22750,00 грн за штрафними санкціями.

Податкові правопорушення (нереальність господарської операції Товариства з Товариством з обмеженою відповідальністю "Пірол СКФ") доводяться податковим органом на підставі інформації, яка міститься в акті податкового органу «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Пірол СКФ" зокрема щодо відсутності у контрагента позивача трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспорту та складських приміщень тощо, які економічно необхідні для виконання постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Системний аналіз положень пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, здійснений судами попередніх інстанцій, зумовлює висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Аналіз положень пунктів 138.1, 138.2 статті 138, пункту 139.9 статті 139 Податкового кодексу України, свідчить про те, що платник податків має право формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пірол СКФ» (виконавець) 25 лютого 2014 року укладено та виконано Договір № 25/02-01 про надання послуг, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання щодо надання технічних послуг 1 (одного) автокрану МКТТ-100 (п. 1.1. договору). Виконавець зобов'язаний надати послуги своєчасно, якісно та у повному обсязі, а Замовник зобов'язаний прийняти належним чином виконані послуги Виконавця та оплатити їх (п. 1.2 договору). Місце надання послуг: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд.95, Запорізька ТЕС (п. 2.2 договору). Сторони погодили, що вартість послуг за 1 (одну) відпрацьовану Виконавцем зміну становить 9 600,00 грн, в тому числі ПДВ 1600,00 грн. (п. 4.1 договору). Крім цього, сторони погодили, що вартість перевезення автокрану МКТТ-100 до місця надання послуг, становить 23400,00 грн, в тому числі ПДВ 3900,00 грн (п. 4.2 договору).

На підтвердження факту отримання послуг згідно договору позивачем додано до матеріалів справи копії та представлено у судових засіданнях оригінали таких документів, які досліджені та оцінені судами попередніх інстанцій: акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (перелічені у рішеннях з зазначенням дат та номерів), платіжні доручення (перелічені у рішеннях з зазначенням дат та номерів), податкові накладні, договір оренди автокрану МКТТ-100 № 08/1-14 від 08 січня 2014 року, відповідно до умов якого автокран надавався в оренду ТОВ "Пірол СКФ" громадянином ОСОБА_1 на період з 08 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року; біржовий договір купівлі-продажу транспортного засобу від 28 січня 2009 року, відповідно до якого ОСОБА_1 придбав автокран МКТТ-100, що зафіксовано у журналі реєстрації Запорізької будівельної товарної біржі від 28 січня 2009 року за № 46; свідоцтво про реєстрацію технологічного транспортного засобу, відповідно до якого з 28 січня 2009 року автокран МКТТ-100 належить на праві власності ОСОБА_1 ; паспорт автокрану МКТТ -100 , відповідно до даних якого автокран дозволений до експлуатації, його технічний стан перевірений; посвідчення машиніста автокрану МКТТ-100 ОСОБА_2 , який підтверджує наявність права останнього на водіння автокранів; листи позивача до головного інженера ДТЕК Запорізької ТЕС Мельничука С.П. про допуск власника автокрану МКТТ-100 ОСОБА_1. та водія ОСОБА_2 на територію ДТЕК Запорізької ТЕС для виконання робіт та надання послуг за Договором на виконання комплексу робіт по модернізації газоочисного обладнання енергоблоку станції №3 ВП "ДТЕК Запорізька ТЕС", укладеного між позивачем та ТОВ "Термоелектро-Україна". До листів також була додана копія виписки із журналу видачі тимчасових пропусків для виїзду і в'їзду транспорту на територію ДТЕК Запорізької ТЕС, в якому зафіксований факт видачі таких пропусків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; запит ПрАТ "Техенерго" від 26 травня 2015 року вих.№15/05-350 до Головного інженера ДТЕК Запорізька ТЕС та Генерального директора ТОВ "Термоелектро-Україна" щодо підтвердження інформації стосовно того, що автокран МКТТ-100 дійсно перебував на території Запорізької ТЕС; лист Головного інженера ДТЕК Запорізька ТЕС від 27 травня 2015 року вих.№1843/01 про те, що автокран МКТТ-100 у період з 28 лютого 2014 року по 18 квітня 2014 року постійно перебував на території ДТЕК Запорізької ТЕС і був використаний для виконання монтажних робіт на електрофільтрі енергоблоку ст.№3; лист Першого заступника Генерального директора ТОВ "Термоелектро-Україна" від 27 травня 2015 року вих. № 476 про те, що ПрАТ "Техенерго" за допомогою власного обладнання та матеріалів в період з 28 лютого 2014 року по 18 квітня 2014 року виконано демонтаж та монтаж обладнання на території ДТЕК Запорізька ТЕС..

Аналізуючи положення статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ, та застосовуючи ці норми до спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій у охопленому перевіркою періоді Товариством з його контрагентом та дійшли висновку про правомірність формування витрат та податкового кредиту на підставі відповідних первинних документів бухгалтерського обліку та належним чином складених та зареєстрованих податкових накладних.

Судами попередніх інстанцій встановлено правовий статус суб'єктів господарювання (позивача та його контрагента), наявність у них державної реєстрації, свідоцтва платника на додану вартість, їх спроможність здійснювати господарську діяльність, зокрема щодо надання та відповідно потреби в отриманні таких послуг.

Реальність операцій з придбання послуг досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що обумовили правомірність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з його контрагентом та свідчать про безпідставність збільшення податковим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відсутність підстав збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій з цих податків.

Суд не приймає посилання податкового органу в касаційній скарзі на наявність податкової інформації про відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, які економічно необхідні для надання таких послуг, з огляду на те, що жодного доказу судам попередніх інстанцій на підтвердження цієї інформації відповідачем не надано, як і не доведено неможливості контрагента укладати договори в межах своєї господарської діяльності з іншими суб'єктами господарювання з метою виконання зобов'язань перед Товариством позивача.

Неприйнятними є доводи податкового органу, які ґрунтуються на інформації, отриманої внаслідок неможливості проведення звірки податковим органом з контрагентом позивача, з огляду на те, що зафіксовані актами податкових інспекцій факти неможливості проведення звірки посвідчують виключно цю обставину і жодним чином не впливають на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Доводи відповідача, наведені у касаційній скарзі відносно осіб, які мають право власності на автокран та водія крану, а також щодо періодів перебування крану на території Запорізької ТЕС, Суд не приймає з огляду на відсутність цих фактів в акті перевірки, як основного доказу податкових правопорушень, встановлених під час перевірки.

У цій справі реальність господарських операцій позивача із контрагентом встановлена судами першої та апеляційної інстанцій на підставі комплексного дослідження обставин справи, врахування факту наявності первинних документів, як підстави формування податкового та бухгалтерського обліку, наданих на підтвердження господарських операцій.

Суд касаційної інстанції також звертає увагу на те, що перевірка в межах спірних відносин проведена серед іншого на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, що обумовлює наступні висновки.

Підстави, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка встановленні пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, однією з яких є наявність постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні про що зазначено підпунктом 78.1.11 цієї статті (в редакції, що діяла на момент перевірки).

Керуючись саме підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України податковим органом (відповідачем у справі) проведена позапланова документальна виїзна перевірка, про що зазначено у Розділі першому «Вступна частина» та другому «Загальні положення» акта перевірки.

За приписами пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент перевірки) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент перевірки) у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Отже, якщо перевірка платника податку призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, то за відсутності факту набрання законної сили відповідним судовим рішенням у кримінальній справі правові підстави для прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень за висновками такої перевірки відсутні.

Матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, що призначена на виконання постанови слідчого відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

Суд визнає, що органи податкової служби не мають права виносити податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили відповідним рішення в кримінальній справі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

На час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, як і в суді касаційної інстанції податковим органом не доводиться ухвалення вироку у межах кримінального провадження відносно посадової особи контрагента позивача.

Жодних доводів щодо порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийнято спірне податкове повідомлення-рішення або неправильного застосування їх судами, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року у справі № 813/1941/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер