ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року

м. Київ

справа №320/1206/21

адміністративне провадження № К/990/14526/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції справу № 320/1206/21

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Клунко Олексій Михайлович,

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Ганечко О.М., суддів: Кузьменка В.В., Василенка Я.М.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач, ГУ НП в Київській області), в якому просив:

1.1. визнати протиправними дії ГУ НП в Київській області щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади слідчого слідчого відділення Бучанського відділення поліції Ірпінського відділу поліції ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 та застосування до нього такого дисциплінарного стягнення;

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Київській області № 672 від 25.11.2020 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників області ГУ НП в Київській області» в частині застосування відносно позивача - слідчого слідчого відділення Бучанського відділення поліції Ірпінського відділу поліції ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

1.3. визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Київській області від 24.12.2020 №350 «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» лейтенанта поліції ОСОБА_1 , слідчого слідчого відділення Бучанського відділення поліції Ірпінського відділу поліції ГУ НП в Київській області;

1.4. поновити ОСОБА_1 з 24.12.2020 на посаді слідчого слідчого відділення Бучанського відділення поліції Ірпінського відділу поліції ГУ НП в Київській області;

1.5. стягнути з ГУ НП в Київській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24.12.2020 по день винесення судового рішення.

2. Позов мотивовано протиправністю прийняття оскаржуваних наказів з огляду на відсутність беззаперечних доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку та за наявності лише порушеного кримінального провадження, в якому не ухвалено обвинувального вироку відносно позивача, чим порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи дисциплінарного впливу.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. Позивач з 15.08.2014 проходив службу в органах Національної поліції України, остання посада відповідно до наказу начальника ГУ НП в Київській області від 27.09.2019 №504 о/с - слідчий слідчого відділення Бучанського відділення поліції ГУ НП в Київській області.

4. Відповідно до інформаційної довідки начальника ГУ НП в Київській області полковника поліції К. Адрєєва «Про отримання неправомірної вигоди окремими працівниками Броварського ВП ГУ НП в Київській області» від 19.10.2020 до Головного управління з Броварського ВП ГУ НП в Київській області надійшла інформація про затримання оперуповноважених відділу кримінальної поліції Броварського ВП ГУ НП в Київській області, зокрема, лейтенанта поліції ОСОБА_1 .

5. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Київській області - полковника поліції К. Адрєєва від 20.10.2020 № 1730 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни керівництвом та окремими правниками Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області та відсторонено від виконання службових обов`язків слідчого слідчого відділення Бучанського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 .

6. Так, встановлено, що 17.09.2020 о 03.11 зі спецлінії « 102» до Ірпінського ВП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення про те, що того ж дня в означений час за адресою: АДРЕСА_1 працівниками управління поліції охорони під час патрулювання було виявлено двох невідомих осіб на мопеді, які здійснили крадіжку з магазину. Одного з осіб було затримано, а інший втік на вказаному транспортному засобі. Вказана подія зареєстрована до ІТС 1ПНП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області від 17.09.2020 за №27418.

7. Цього ж дня відомості за вказаним фактом було внесено до ЄРДР за №12020110040002136 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частини третьою статті 185 КК України, а досудове розслідування заступником начальника відділення поліції - начальником СВ Бучанського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області доручено ОСОБА_1 .

8. Надалі, як слідує з матеріалів кримінального провадження, внесеного 15.10.2020 до ЄРДР за №62020100000002095, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, ОСОБА_1 розпочав вимагати у громадянина ОСОБА_2 неправомірну вигоду у розмірі 4000 (чотири тисячі) доларів США за направлення до суду обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному 17.09.2020 до ЄРДР за №12020110040002136, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 185 КК України з обвинуваченням, не пов`язаним з позбавленням волі.

9. 16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 одержав першу частину неправомірної вигоди у розмірі 400 (чотириста) доларів США, а 19.10.2020 неподалік приміщення Бучанського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_1 затримано під час одержання другої частини неправомірної вигоди у розмірі 3600 доларів США. Цього ж дня ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частини третьою статті 368 КК України та затримано його у порядку статті 208 КПК України.

10. На підставі ухвали (справа №752/20331/20, провадження №1- кс/752/8298/20) слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва Плахотнюк К.Г., 21.10.2020 стосовно ОСОБА_1 було обрано міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, заборонивши останньому залишати його зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 . у нічний час доби з 22 год 00 хв по 07 год 00 хв. Окрім того, ОСОБА_1 , на підставі ухвали вищевказаного судді, відсторонено від посади слідчого слідчого відділення Бучанського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області. Під час вищезазначеної події, ОСОБА_1 перебував на службі, у цивільному одязі, без вогнепальної зброї. Досудове розслідування триває.

11. За наслідками проведеного службового розслідування, начальником ГУ НП в Київській області - полковником поліції К. Андрєєвим затверджено 19.11.2020 висновок службового розслідування. У цьому висновку вказано: «За порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 11, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за № 2337- VIII (далі - Дисциплінарний статут), статті 24 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII), Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 (далі - Правила етичної поведінки), Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100 (далі - Порядок № 100), Положення про органи досудового розслідування у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 №570, які виразилися у не повідомленні найближчого органу поліції про виявлення правопорушення, не припиненні вчинення такого правопорушення, не доповіді керівництву Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області про факт пропозиції та надання неправомірної вигоди цивільною особою, вчиненні вчинку, який призвів до підриву авторитету Національної поліції України у суспільстві та ганьбить звання слідчого, перешкоджанні проведенню службового розслідування, слідчого слідчого відділення Бучанського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 , звільнити зі служби в поліції.»

12. Наказом ГУ НП в Київській області від 25.11.2020 №672 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

13. Наказом ГУНП в Київській області від 24.12.2020 №350 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону № 580-VIII.

14. Вважаючи протиправними накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення зі служби в поліції, позивач звернувся з позовом до суду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

15. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 позовні вимоги у цій справі задоволено частково: визнано протиправними дії ГУ НП у Київській області щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із займаної посади ОСОБА_1 та застосування до нього такого дисциплінарного стягнення; визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Київській області від 25.11.2020 № 672 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників області ГУНП в Київській області» в частині застосування відносно ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Київській області від 24.12.2020 №350 «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII ОСОБА_1 та поновлено його з 24.12.2020 на посаді, з якої позивача було звільнено; стягнуто з ГУ НП в Київській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 25.12.2020 по день винесення судового рішення, без урахування обов`язкових податків та зборів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

15.1. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені під час службового розслідування факти щодо затримання позивача за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення внаслідок отримання неправомірної вигоди, які ґрунтуються лише на вивченні підозри, врученій позивачу, без належних та достовірних доказів фіксування отримання ним неправомірної вигоди, не підтверджують вчинення ОСОБА_4 дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні наведених у висновку службового розслідування норм правових актів.

15.2. Суд цієї інстанції зауважив, що висновком службового розслідування не встановлено дій чи бездіяльності позивача, які б свідчили про невиконання ним вимог Закону № 580-VIII, статті 1 Дисциплінарного статуту, статті 24 Закону № 1700-VII, Правил етичної поведінки, Порядку № 100.

15.3. Також за доводами суду першої інстанції ГУ НП в Київській області у своєму висновку за результатами службового розслідування відтворило виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, зазначивши, що позивач отримав неправомірну вигоду, що своєю чергою дає органам досудового розслідування підстави допускати, що останній вчинив кримінальне правопорушення та надати йому правову кваліфікацію.

15.4. За висновками суду першої інстанції, складу жодного дисциплінарного проступку, визначеного Дисциплінарним статутом, Правилами етики висновком службового розслідування в діях позивача не встановлено. При розгляді цієї адміністративної справи будь-яких інших порушень дисципліни, ніж тих, які розслідуються в рамках кримінального провадження стосовно позивача, встановлено не було.

15.5. Суд цієї інстанції підкреслив, що повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй за провину діяння може бути змінена. З часу оголошення цієї підозри особа набуває статусу підозрюваного, однак її вину у вчиненні злочину ще потрібно довести, принаймні на цій стадії кримінального провадження твердити про її винуватість як доказаний факт не можна.

15.6. З огляду на встановлення судом першої інстанції протиправності звільнення позивача з посади поліцейського, суд дійшов висновку, що його порушене право підлягає відновленню шляхом поновлення на посаді, з якої ОСОБА_1 було звільнено та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

16. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021 рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 скасовано, а у задоволенні позовних вимог у цій справі відмовлено.

16.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за вчинення проступку, є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінального провадження і набрання законної сили вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи відповідних негативних наслідків, у разі встановлення під час службового розслідування відповідних обставин здійснення особою дисциплінарного проступку, який несумісний з продовженням служби у поліції.

16.2. Суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності став висновок службового розслідування не за фактом отримання неправомірної винагороди, а за вчинення дій, які виразилися у не повідомленні найближчого органу поліції про виявлення правопорушення, не припиненні вчинення такого правопорушення, не доповіді керівництву Ірпінського ВП ГУНП в Київській області про факт пропозиції та надання неправомірної вигоди цивільною особою, вчиненні вчинку, який призвів до підриву авторитету Національної поліції України у суспільстві та ганьбить звання слідчого.

16.3. Суд цієї інстанції підкреслив, що у ході проведення службового розслідування також встановлено, що позивач у порушення вимог статті 24 Закону № 1700-VII, після події отримання пропозиції неправомірної вигоди/ пропозиції спілкування у поза процесуальний спосіб, будь-яких заходів з метою повідомлення про надання йому неправомірної вигоди не вжив.

16.4. Отже, за висновком суду апеляційної інстанції позивач, будучи працівником поліції, заходів щодо припинення вчинення правопорушення не вжив, найближчий орган поліції чи своє керівництво про факт можливого надання неправомірної вигоди не повідомив та від домовленості не відмовився, що призвело до значного резонансу у засобах масової інформації та спричинило значне зниження авторитету поліції серед населення.

16.5. Як зауважив суд апеляційної інстанції вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та, власне, органи поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

16.6. Доводи представника позивача, з приводу того, що такий вид стягнення, як звільнення зі служби може застосовуватися у тому випадку, коли буде доведена вина особи у вчиненні кримінального правопорушення суд апеляційної інстанції відхилив як безпідставні, оскільки підставами для проведення службового розслідування можуть бути не тільки скоєння особою кримінального правопорушення, але і вчинення особою інших діянь, які порушують службову дисципліну, а також події, які сталися за участю таких осіб і можуть викликати суспільний резонанс. На переконання суду, відсутність обвинувального вироку у кримінальному провадженні не може бути підставою для не проведення службової перевірки.

16.7. Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

17. Від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Клунко Олексій Михайлович, до Верховного Суду (далі - Суд) 13.06.2022 надійшла касаційна скарга, де скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021 та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 у справі № 320/1206/21.

17.1. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

17.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за вказаним пунктом скаржник указує, що суд апеляційної інстанції застосував норми права, які врегульовують спірні правовідносини, без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 420/5368/18, від 23.01.2020 у справі № 520/8550/20 та від 06.10.2021 у справі № 200/11250/19-а, а саме щодо застосування статті 77 Закону № 580-VII, пунктів 1, 2 Розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893 (далі - Порядок № 893).

17.3. Скаржник, зокрема, зазначає, що суд апеляційної інстанції, в порушення вимог статей 2 77 КАС України не лише не застосував вимоги статті 19 62 Конституції України і частини 2 статті 6 Конвенції і переклав обов`язок доказування на позивача, а й фактично за відсутності на те повноважень в межах адміністративного судочинства, ще до постановлення обвинувального вироку та лише на підставі даних оголошених підозр, визнав доведеним існування кримінального правопорушення, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу України, так і винуватості у ній позивача.

17.4. На думку скаржника, зміст перших чотирьох діянь у висновку службового розслідування, інкримінованих позивачу в межах дисциплінарного провадження, не лише містять пряме однозначне твердження про доведеність існування події вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 368 КК України, а й закріплює залежність існування цих діянь від доведеності існування самої події злочину, що спростовує доводи суду апеляційної інстанції про їх непов`язаність з обставинами, які встановлюються в межах кримінального провадження. При цьому, формулювання змісту п`ятого діяння формально обґрунтовано виключно відмовою від надання пояснень і від особистої участі у розгляді дисциплінарної комісії, що фактично є спробою закріплення правового нігілізму та протиправного тиску з метою примушування до дачі пояснень, що прямо суперечить статтям 19 63 Конституції України.

18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.06.2022 відкрите касаційне провадження №К/990/14526/22 за вищевказаною касаційною скаргою.

19. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 13.03.2023 закінчено підготовчі дії за касаційним провадженням №К/990/14526/22 та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні.

Позиція інших учасників справи

20. Від ГУ НП в Київській області надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

20.1. В обґрунтування цього відзиву, зокрема, посилається на те, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за вчинення проступку, є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінального провадження і набрання законної сили вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи відповідних негативних наслідків, у разі встановлення під час службового розслідування відповідних обставин здійснення особою дисциплінарного проступку, який несумісний з продовженням служби у поліції.

Джерела права

21. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

23. Приписами частини першої статті 62 Конституції України обумовлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

24. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII; в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

25. Згідно із частиною першою статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

26. Пунктами 1, 2 частини першої, частиною четвертою статті 18 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

26.1. Додаткові обов`язки, пов`язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.

27. За змістом частини першої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

28. Частинами першою, другою статті 19 Закону № 580-VIII встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

28.1. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

29. Згідно з підпункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

30. Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII).

31. Частинами першою, другою статті 24 Закону № 1700-VII передбачено, що особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів:

1) відмовитися від пропозиції;

2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію;

3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників;

4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

31.1. Якщо особа, на яку поширюються обмеження щодо використання службового становища та щодо одержання подарунків, виявила у своєму службовому приміщенні чи отримала майно, що може бути неправомірною вигодою, або подарунок, вона зобов`язана невідкладно, але не пізніше одного робочого дня, письмово повідомити про цей факт свого безпосереднього керівника або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації.

Про виявлення майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунка складається акт, який підписується особою, яка виявила неправомірну вигоду або подарунок, та її безпосереднім керівником або керівником відповідного органу, підприємства, установи, організації.

У разі якщо майно, що може бути неправомірною вигодою, або подарунок виявляє особа, яка є керівником органу, підприємства, установи, організації, акт про виявлення майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунка підписує ця особа та особа, уповноважена на виконання обов`язків керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації у разі його відсутності.

32. Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 05.03.2018 р № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

33. Згідно із статтею 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна передбачає дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

34. Частинами другою, третьою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема:

- бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

- знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

- утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

- поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень.

35. Згідно з частинами першою, третьою статті 11, статті 12, частини першої статті 13 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

36. Згідно з частинами першою-четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

37. Відповідно до частини першої статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

38. Частинами першою-третьою статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

38.1. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

39. Частинами сьомою, восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

40. Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

41. Пунктом 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179 від 09.11.2016 (далі - Правила етичної поведінки), визначено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен:

- неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

- професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;

- поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України;

- у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків;

- неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України;

- виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку.

42. Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 №100, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.03.2019 за № 223/33194 (далі - Порядок № 100), поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов`язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

43. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

44. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

45. Спір у цій справі виник у зв`язку із накладенням дисциплінарного стягнення на поліцейського у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII.

46. Підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало вчинення ним дисциплінарного проступку, який полягає у порушенні вимог статей 3, 8, 11, 18, 64 Закону № 580-VIII, статті 1 Дисциплінарного статуту, статті 24 Закону № 1700-VII, Правил етичної поведінки, Порядку № 100 та Положення №570, та який виразився у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, що пов`язано з подіями, за наслідками яких стосовно позивача розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

47. Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про правомірність накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

48. Оцінюючи у межах доводів касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанцій щодо правомірності висновку відповідача про скоєння позивачем дисциплінарного проступку, Верховний Суд зазначає таке.

49. З аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції слідує, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

50. Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 у справі № 804/4096/17 зазначав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ).

51. Акцентуючи увагу на тому, що Закон № 580-VІІІ виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі № 804/4096/17 мав на меті звернути увагу що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

52. Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

53. Такої правової позиції дотримувався Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 07.02.2020 у справі №260/1118/18, від 26.02.2020 у справі №580/1415/19 та багатьох інших.

54. У цій справі Верховний Суд також ураховує, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.

55. Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

56. Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.

57. Слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

58. Тож вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

59. Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема у постановах від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 28.02.2020 у справі № 825/1398/17, від 06.03.2020 у справі № 804/1758/18 та від 20.10.2020 у справі № 340/1502/19 та ін.

60. Як зазначалося вище у випадку цієї справи, особою було вчинено діяння, несумісне з його посадою. Судом апеляційної інстанції та висновком службового розслідування встановлено, що позивач вчинив проступок, який проявився у порушенні статті 18 Закону № 580-VIII, статті 24 Закону № 1700-VII та Присяги працівника поліції, зокрема не повідомив найближчий орган поліції про виявлення правопорушення за фактом пропозиції неправомірної вигоди, не припинив вчинення такого правопорушення, не доповів керівництву Ірпінського ВП ГУНП в Київській області про факт пропозиції та надання неправомірної вигоди цивільною особою.

61. Тож відповідач вбачав склад дисциплінарного проступку позивача у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Нехтування позивачем вимогами Закону №580-VІІІ, Присяги працівника поліції, Дисциплінарного статуту та Правилами поведінки, на переконання відповідача, призвело до скоєння ним проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції і її працівників в очах громадськості, порушує етику поведінки поліцейського та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків і проходження служби у НП України.

62. Також під час службового розслідування відповідачем виявлена публікація в мережі Інтернет, яка викликала суспільний резонанс серед користувачів, що підриває авторитет Національної поліції України.

63. У цьому аспекті варто зауважити, що вчинки, що дискредитують працівників поліції та, власне, органи Національної поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

64. Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

65. Оцінюючи доводи касаційної скарги колегія суддів враховує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.

66. Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.

67. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

68. З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

69. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

70. Як висновується з аналізу нормативно-правових актів, які регулюють діяльність працівників органів поліції, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

71. Тому, виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, був зобов`язаний не допускати зв`язків і не вчиняти дій, які ганьблять звання працівника поліції або підривають її авторитет чи носять корисливий або протиправний характер.

72. З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.

73. Таким чином, враховуючи тяжкість проступку та його наслідки, які, як правильно зазначив відповідач, фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, колегія суддів уважає правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

74. З огляду на вказане колегія суддів уважає, що в межах спірних правовідносин суб`єктом владних повноважень доведено встановлені факти порушення позивачем вимог статей 3, 8, 11, 18, 64 Закону № 580-VIII, статті 1 Дисциплінарного статуту, статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», Правил етичної поведінки, Порядку № 100 та Положення № 570.

75. Щодо основного доводу касаційної скарги, що відповідач фактично поклав в основу службового розслідування дані оголошених позивачу підозр у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, за відсутності обвинувального вироку, Суд зауважує наступне.

76. Відсутність вироку суду про визнання позивача винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування оспорюваних наказів, адже його звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Зокрема, в наказі про звільнення вказаний пункт 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII, а не пункт 10 цієї норми.

77. Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.

78. Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.

79. Натомість, як визначено частиною другою статті 19 Закону № 580-VIII, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

80. Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

81. Суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.

82. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі 120/8381/20-а.

83. Таким чином позивача звільнено не за підозру у вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.

84. Рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Предметом цього спору є порушення позивачем службової дисципліни.

85. Верховний Суд враховує, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, хоч і прийнято в тому числі на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно нього ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, однак ґрунтується на самостійних правових підставах. На думку Верховного Суду, порушення, зафіксовані у висновку службового розслідування, у своїй сукупності свідчать про вчинення, зокрема, позивачем дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни, несумісного з продовженням служби у поліції.

86. Також, Верховний Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).

87. Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. №rway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

88. Таким чином, навіть за відсутності у майбутньому обвинувального вироку суду за результатами розгляду кримінального провадження, з урахуванням поведінки позивача та стану дотримання ним службової дисципліни, Верховний Суд вважає правильним висновок cуду апеляційної інстанції щодо правомірності та обґрунтованості застосування відповідачем до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

89. Склад дисциплінарного проступку у діях позивача був встановлений службовим розслідуванням на підставі доказів та пояснень допитуваних службових осіб та аналізувався під кутом зору статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», Дисциплінарного статуту та Правил етичної поведінки.

90. Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов`язана із діями, які були виявлені під час досудового розслідування у межах кримінального провадження щодо отримання позивачем неправомірної вигоди.

91. Своєю чергою, висновки суду апеляційної інстанції щодо правомірності застосування до позивача дисциплінарного стягнення здійснені з урахуванням усіх обставин справи та не спростовані фактичними даними, установленими під час розгляду справи.

92. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

93. Інші доводи та аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і свідчать про його незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

94. Аналізуючи доводи касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.12.2020 у справі № 420/5368/18, від 23.01.2020 у справі № 520/8550/20 та від 06.10.2021 у справі № 200/11250/19-а, необхідно врахувати, що у цій категорії справ при вирішенні спору суди повинні виходити із сукупності конкретних обставин справи у взаємозв`язку із нормами права, які регулюють спірні правовідносини та підлягають застосуванню. Так, у наведених скаржником справах, суди надавали оцінку матеріалам службового розслідування та недоведеності відповідачем факту порушення позивачем службової дисципліни. При цьому, варто зауважити, що різниця у фактичних обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм. Тому, сам факт наявності судових рішень, якими визнано неправомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII не свідчить про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а його висновки не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у вищевказаних постановах.

95. Колегія суддів зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених обставин у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин прави.

96. Ураховуючи відмінність обставин цієї справи та справ № 420/5368/18, № 520/8550/20 та № 200/11250/19-а, наведені скаржником постанови не можуть слугувати прикладом неправильного застосування норм матеріального права у цій справі.

97. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

98. Згідно з частиною першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

99. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

100. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 КАС України Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Клунко Олексій Михайлович, залишити без задоволення.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у справі № 320/1206/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

СуддіЛ.О. Єресько М.В. Білак В.М. Соколов