Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2019 року

Київ

справа №826/17858/16

касаційне провадження №К/9901/36610/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у місті Києві (далі - Інспекція) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 (головуючий суддя - Оксененко О.М., судді Губська Л.В., Федотов І.В.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Сувенір» (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

В листопаді 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило: визнати дії Інспекції щодо проведення перевірки, оформленої актом № 8730/26-51-12-03-/02970406 від 04.10.2016 про результати камеральної перевірки податкової звітності, протиправними; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.10.2016 № 0050451203.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: дії з проведення 04.10.2016 Інспекцією камеральної перевірки з питань правомірності повноти нарахування суми податкових зобов'язань є протиправними, оскільки така перевірка має ознаки документальної перевірки, тоді як при проведенні камеральної перевірки дослідженню підлягають саме дані податкової звітності, а у разі виявлення порушення податкового законодавства, податковий орган вправі призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків; невиконання вимог Податкового кодексу України при проведенні перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 20.03.2017 у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що камеральна перевірка Товариства була проведена у відповідності до положень статті 75 Податкового кодексу України, а тоді як Товариство не спростувало зафіксованого Інспекцією в акті перевірки факту порушення законодавства, що регулює плату за землю.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 13.06.2017 рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове, яким позов задовольнив: визнав протиправними дії Інспекції щодо проведення перевірки, оформленої актом № 8730/26-51-12-03-/02970406 від 04.10.2016; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 0050451203 від 24.10.2016.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що камеральна перевірка Товариства, результати якої оформлені актом № 8730/26-51-12-03-/02970406 від 04.10.2016, проведена не у спосіб, передбачений законодавством, оскільки предметом камеральної перевірки є правильність відображення (з методологічної та арифметичної точок зору) показників, необхідних для обчислення бази оподаткування, проте достовірність цих показників перевіряється шляхом комплексного дослідження документальної перевірки на підставі податкових декларацій, фінансової звітності, первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, що, в свою чергу, призводить до відсутності правових наслідків такої перевірки та є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі висновків такої перевірки.

Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.07.2017 відкрив касаційне провадження у даній справі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення суду апеляційної інстанцій ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки камеральна перевірка була проведена у порядку та у спосіб, передбачений чинним законодавством, під час проведення якої було встановлено порушення Товариством вимог пункту 5.6 статті 5 Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 (зі змінами та доповненнями), яке полягало у застосуванні ставки земельного податку у розмірі 1% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що призвело до заниження земельного податку за січень-серпень 2016 року у розмірі 306302,60 грн.

Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.10.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 28.01.2019 - закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 29.01.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекція провела камеральну перевірку податкової звітності Товариства із земельного податку за 2016 рік. При камеральній перевірці контролюючий орган використав такі документи: податкову декларацію № 9002435558 від 20.01.2016; довідки про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки №Ю-09963/2015 та №Ю-09954/2015 від 18.08.2015, відповідно до яких встановив порушення Товариством вимог пункту 5.6 статті 5 Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 (зі змінами та доповненнями), яке полягало у застосуванні ставки земельного податку у розмірі 1% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, а не у розмірі 3%, що призвело до заниження земельного податку за січень-серпень 2016 року у розмірі 306302,60 грн.

За результатами камеральної перевірки контролюючий орган склав акт № 8730/26-51-12-03-/02970406 від 04.10.2016, в якому зафіксував порушення Товариством вимог пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України, пункту 5.6 статті 5 Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 (зі змінами та доповненнями).

На підставі акта перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 24.10.2016 № 0050451203, ким збільшив Товариству суму грошового зобов'язання за платежем: земельний податок на 382878,25 грн., у тому числі: 306302,60 грн. - за основним платежем, 76575,65 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У підпункті 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до пунктів 76.1, 76.2 статті 76 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Аналіз зазначених правових норм свідчить, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та є одним із способів реалізації контрольної функції податкового органу, шляхом якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування та відображення усіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що її проведення не потребує наказу керівника податкового органу або іншого спеціального дозволу чи направлення, згоди платника податків та його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичних та/або методологічних помилок, які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок сум податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

З огляду на те, що при проведенні камеральної перевірки, результати якої оформлені актом № 8730/26-51-12-03-/02970406 від 04.10.2016, Інспекцією перевірялася саме правильність застосування ставки земельного податку, виходячи з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, інформація про які наведена у поданій Товариством податковій декларації з плати за землю, тобто зазначені дані є показниками податкової звітності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що контролюючий орган під час проведення камеральної перевірки та прийняття за результатами цієї перевірки податкового повідомлення-рішення діяв відповідно до вимог законодавства та у межах наданих повноважень.

З урахуванням наведеного касаційна скарга Інспекції підлягає задоволенню, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 підлягає скасуванню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2017 - залишенню в силі.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись п.4 ч.1 ст. 349, ст. 352, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у місті Києві задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2017 - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна