ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2019 року

Київ

справа №816/950/16

адміністративне провадження №К/9901/38275/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Канигіної Т.С. від 10 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бегунца А.О., суддів: Рєзнікової С.С., Старостіна В.В. від 18 липня 2017 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровське регіональне підприємство «Спецсервіс» про застосування адміністративного арешту,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (правонаступник - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області: далі - позивач/Інспекція) звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровське регіональне підприємство «Спецсервіс» (далі - відповідач/Товариство) про застосування адміністративного арешту коштів на відкритих рахунках: - по розрахунковому рахунку №26003300444370 (філія - Дніпропетровське обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України); - по розрахунковому рахунку №37514000199498 (Казначейство України).

В обґрунтування позовних вимог Інспекція посилалась на наявність визначних статтею 94 Податкового кодексу України правових підстав для застосування арешту коштів позивача, а саме - відмова від допуску працівників контролюючого органу до проведення перевірки.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не надано доказів наявності жодної з умов, передбачених законодавством, які б свідчили про необхідність прийняття рішення про застосування арешту розрахункових рахунків відповідача.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги, як умову для звернення до суду із даним позовом, рішення про застосування адміністративного арешту майна Товариства від 06 травня 2016 року, прийняте на підставі пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України; крім того, зазначає, що судами не враховано тієї обставини, що станом на час виходу працівників контролюючого органу на перевірку відповідача він був відсутній за місцем знаходження; перерахування коштів Товариством у зв'язку із збільшенням податкового кредиту з податку на додану вартість своїм контрагентам може призвести до втрат бюджету у великих розмірах.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку із отриманням інформації про використання праці найманих працівників без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, начальником Інспекції на підставі підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України прийнято наказ від 06 травня 2016 року №549 про проведення фактичної перевірки ТОВ «Дніпропетровське регіональне підприємство «Спецсервіс» з питань дотримання вимог пункту 80.6 статті 80 Податкового кодексу України з 06 травня 2016 року тривалістю не більше 10 діб.

За результатами виходу посадових осіб контролюючого органу за податковою адресою відповідача виявлено, що посадові особи Товариства відсутні. Про встановлений факт складено акт від 06 травня 2016 року №542/04-62-13-04/39512541 про незнаходження посадових осіб за податковою адресою ТОВ «Дніпропетровське регіональне підприємство «Спецсервіс».

Крім того, в результаті наведеного вище контролюючим органом складено акт від 06 травня 2016 року №541/04-62-13-04/39512541 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Дніпропетровське регіональне підприємство «Спецсервіс».

Зазначені обставини стали підставою для прийняття першим заступником начальника Інспекції рішення від 06 травня 2016 року №13598/10/04-62/13-04-25 про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Дніпропетровське регіональне підприємство «Спецсервіс».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року у справі №804/2599/16, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року, подання Інспекції про підтвердження обґрунтованості рішення про накладення арешту задоволено, підтверджено обґрунтованість застосування адміністративного арешту майна ТОВ «Дніпропетровське регіональне підприємство «Спецсервіс».

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючим органом визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Визначення адміністративного арешту, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України визначено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Отже, застосування адміністративного арешту майна платника податків на підставі підпункту 94.6.2 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України можливе за умови відмови платника податків від проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

В силу підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Згідно із пунктом 81.2 статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

В обґрунтування вимоги про застосування адміністративного арешту коштів Товариства позивач посилається на те, що платник податків відмовився від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Судами встановлено, що платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) до початку проведення фактичної перевірки наказ на проведення такої перевірки, відповідні направлення та службові посвідчення представниками позивача у даній справі не пред'являлись.

В свою чергу, судами правильно відхилено в якості доказу щодо недопуску контролюючого органу до проведення перевірки акт про неможливість проведення перевірки та акт про відсутність посадових осіб за податковою адресою, оскільки обставини, засвідчені такими актами, не є тотожним недопуску до проведення перевірки.

Таким чином, враховуючи те, що судами не встановлено обставин, за яких відповідач відмовився від проведення перевірки чи не допустив працівників контролюючого органа до такої перевірки, Верховний Суд погоджується із висновками, зробленими судами у цій справі, щодо необґрунтованості позовних вимог про накладення арешту на кошти платника податків.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Посилання в касаційній скарзі на те, що зверненню до суду із позовом у справі, що переглядається, передувало рішення заступника керівника податкового органу про застосування адміністративного арешту майна Товариства, прийняте відповідно до пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, обґрунтованість якого підтверджена в судовому порядку, не може бути в даному випадку враховано як таке, що має визначальне значення для розгляду і вирішення даної справи, оскільки положення статті 94 Податкового кодексу України не передбачають, що адміністративний арешт коштів платника податків є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і має бути застосований судом у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Разом з тим, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин самостійно кваліфікує поведінку особи і робить власні висновки щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

До того ж, судами встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі №816/1305/16, позов ТОВ «Дніпровське регіональне підприємство «Спецсервіс» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про припинення арешту майна задоволено, припинено адміністративний арешт майна ТОВ «Дніпровське регіональне підприємство «Спецсервіс», накладений рішенням Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 06 травня 2016 року №13598/10/04-62/13-04-25.

Отже, доводи касаційної скарги встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у справі №816/950/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду