Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2018 року

м. Київ

справа №813/3212/16

адміністративне провадження №К/9901/38538/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Мороз Л.Л.,

суддів: Анцупової Т.О., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 813/3212/16

за позовом Українсько-німецького спільного підприємства (далі - УНСП) «Львів-Трейдінг» до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), Адміністрації державної прикордонної служби України (далі - Адміністрація ДПС) про визнання протиправним та скасування наказу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ДФС

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Сакалоша В.М., суддів Брильовського Р.М., Гулика А.Г. та

ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмича С.М., суддів Гулида Р.М., Улицького В.З., -

ВСТАНОВИВ:

28 вересня 2016 року УНСП «Львів-Трейдінг» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати спільний наказ ДФС та Адміністрації ДПС від 27 вересня 2016 року №808/474 АГ «Про зупинення дії дозволів на відкриття та експлуатацію магазинів безмитної торгівлі».

В обґрунтування позовних вимог, підприємство послалось на те, що у кожному окремому випадку уповноважений на прийняття наказу про зупинення дії дозволу орган, повинен розкрити та обґрунтувати підстави його зупинення, передбачені у пункті 1 частини другої статті 412 МК України, проте в оспорюваному наказі жодним чином не наведено та не обґрунтовано підстави його прийняття. Тобто, у вказаному наказі не наведена, конкретно визначена Митним кодексом України (далі - МК України) підстава для зупинення дії, виданих УНСП «Львів-Трейдінг», дозволів. Окрім цього, зазначає, що копія оспорюваного наказу, яка пред'являлась працівникам вказаного підприємства, повинна бути завірена. Відтак, це свідчить про те, що такий наказ був пред'явлений із порушенням встановленого порядку.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 08 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, задовольнив позовні вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що в оспорюваному наказі не висвітлено та не обґрунтовано підстави для його винесення, а є лише посилання на пункт 1 частини другої статті 412 МК України. При цьому, зазначений наказ не містить чіткої вказівки на конкретне положення статті нормативно-правового акта стосовно обґрунтування того, яких саме вимог повинен був дотриматись та не дотримався позивач.

19 липня 2017 року ДФС звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що за правилами положень статті 422 МК України утримувачі магазинів безмитної торгівлі зобов'язані, зокрема, своєчасно декларувати митному органу товари, що надходять до магазину чи вибувають з магазину, у тому числі товарні нестачі, що виникли не внаслідок умисних дій утримувача магазину, та подавати всі документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення цих товарів. Разом з цим, митними органами в ході перевірки було встановлено, що позивач не завершив митний режим магазину безмитної торгівлі відносно товарів, реалізованих протягом 2013-2014 років, шляхом подання до митного оформлення митних декларацій типу ЕК11АА, відповідно до вимог частини першої статті 146 МК України.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних постанови та ухвали судів попередніх інстанцій - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що 27 вересня 2016 року спільно ДФС та Адміністрацією ДПС щодо позивача прийнято наказ № 808/474 АГ «Про зупинення дії дозволів на відкриття та експлуатацію магазинів безмитної торгівлі».

Вищевказаним наказом зупинено дію, наданих УНСП «Львів-Трейдінг», дозволів на відкриття та експлуатацію магазинів безмитної торгівлі, а саме: № D/0003/00, для розміщення у пункті пропуску через державний кордон України, для автомобільного сполучення «Рава-Руська»; № D/0004/01, для розміщення у пункті пропуску через державний кордон України, для автомобільного сполучення «Шегині»; № D/0005/00, для розміщення у пункті пропуску через державний кордон України, для автомобільного сполучення «Краківець»; № D/0006/00, для розміщення у пункті пропуску через державний кордон України, для автомобільного сполучення «Катеринівка»; № D/0007/00, для розміщення у пункті пропуску через державний кордон України, для автомобільного сполучення «Бачівськ».

В цей же день наказ № 808/474 АГ «Про зупинення дії дозволів на відкриття та експлуатацію магазинів безмитної торгівлі» був пред'явлений працівникам УНСП «Львів-Трейдінг».

Також судами встановлено, що указаний наказ прийнятий з посиланням, як на підставу винесення, на пункт 1 частини другої статті 412 МК України, та реквізити таких документів: подання Львівської митниці ДФС від 23 вересня 2016 року № 15075/8/13-70-18/44-ЕП та подання Сумської митниці ДФС від 23 вересня 2016 року № 4049/8/18-70-18-05.

Разом з цим, суди встановили, що відповідачем не надсилалося позивачу подання, а надсилався лист Львівської митниці ДФС від 23 вересня 2016 року №15075/8/13-70-18/44-ЕП, в якому не зазначено жодного обґрунтування того, яких саме вимог повинен був дотриматись та начебто не дотримався позивач.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідності до частини першої статті 420 МК України, магазин безмитної торгівлі - це спеціалізований торговельний заклад, розташований у пункті пропуску через державний кордон України, відкритому для міжнародного сполучення, а також на повітряному або водному транспортному засобі комерційного призначення, що виконує міжнародні рейси, та призначений для реалізації товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі.

Пункт 2 частини першої статті 404 МК України передбачає, що до видів діяльності, контроль за провадженням яких здійснюється органами доходів і зборів, належить відкриття та експлуатація магазину безмитної торгівлі.

Частина перша статті 405 МК України передбачає, що на провадження видів діяльності, зазначених у статті 404 цього Кодексу, надаються дозволи. Підприємства, які отримали такі дозволи, включаються до відповідних реєстрів, які ведуться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до статті 415 цього Кодексу. Таким підприємствам видаються витяги із зазначених реєстрів.

Згідно із частиною першою статті 406 МК України, дозвіл на здійснення митної брокерської діяльності, відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі надається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, разом із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту державного кордону.

Подання та розгляд заяви на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі (далі - МБТ), а також надання, зупинення дії й анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію МБТ регламентує Порядок подання та розгляду заяв, надання, зупинення дії, анулювання дозволів на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 08 червня 2012 року № 692 (далі - Порядок № 692)

Згідно пунктів 12, 13, Порядку № 692 дозвіл може бути переоформлений, анульований або його дія може зупинятись на строк до 30 днів органами, уповноваженими надавати ці дозволи.

Переоформлення дозволу, зупинення дії дозволу та анулювання дозволу здійснюються відповідно до статей 412 та 413 МК України.

У силу вимог частин першої та другої статті 412 МК України дозволи можуть бути анульовані або їх дія може зупинятися на строк до 30 днів органами, уповноваженими надавати ці дозволи. Дія дозволу зупиняється:

1) у разі невиконання підприємством вимог, встановлених цим Кодексом, актами Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - в межах строку, встановленого частиною першою цієї статті, але не більше, ніж до моменту виконання цих вимог;

2) у разі закінчення строків дії договорів оренди територій, приміщень, резервуарів, холодильних чи морозильних камер, критих чи відкритих майданчиків, які використовуються при провадженні видів діяльності, зазначених у статті 404 цього Кодексу, якщо такі договори укладалися;

3) за заявою підприємства, якому надано дозвіл.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 692 та частини четвертої статті 412 МК України, про зупинення дії або анулювання, зазначеними у пункті 7 цього Порядку та у статті 406 цього Кодексу, видається наказ.

При цьому колегія суддів зазначає, що положеннями статті 412 МК України встановлені вичерпний перелік підстав для зупинення дії дозволу на відкриття та експлуатацію МБТ.

Аналіз змісту положень пункту 1 частини другої статті 412 МК України свідчить про те, що обставинами, які слугують підставою для зупинення дії дозволу є невиконання суб'єктом господарювання певних законодавчих вимог. При цьому, ця норма є бланкетною. Тобто, вказаний пункт частини другої статті 412 МК України конкретно не передбачає, невиконання яких вимог слугує підставою для зупинення дії дозволу. Натомість, положення цієї статті відсилає до певної групи нормативно-правових актів, якими повинні бути передбачені ці вимоги, не конкретизуючи норми законодавчих актів, де чітко передбачено, яких вимог повинен був дотримуватись суб'єкт господарювання.

Таким чином, на думку колегії суддів, для усунення зловживань з боку контролюючого органу, у випадку зупинення дії дозволу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 412 МК України, уповноважений орган у кожному окремому випадку повинен обґрунтувати та зазначити невиконання яких саме вимог послугувало підставою для зупинення дії дозволу. При цьому, таке обґрунтування повинне містити вказівку на конкретну норму конкретного законодавчого акта, де зазначена вимога, якої повинен був дотриматись суб'єкт господарювання.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що оспорюваний наказ не містить чіткої вказівки на конкретне положення статті нормативно-правового акта стосовно обґрунтування того, яких саме вимог повинен був дотриматись та не дотримався позивач.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, про те, що оспорюваний наказ не може вважатися таким, що вчинений на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами оспорюваних рішень і погоджується з їх висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року у справі № 813/3212/16 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

Т.О. Анцупова

М.М. Гімон,

Судді Верховного Суду