Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2018 року

м. Київ

справа №819/435/16

касаційне провадження №К/9901/14332/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Комунальної установи Тернопільський міський Палац культури «Березіль» ім. Леся Курбаса на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2016 (головуючий суддя - Обрізко І.М., судді: Левицька Н.Г., Сапіга В.П.) у справі № 819/435/16 за позовом Комунальної установи Тернопільський міський Палац культури «Березіль» ім. Леся Курбаса до Державної фінансової інспекції в Тернопільській області про визнання дій протиправними та часткове скасування вимог,

В С Т А Н О В И В:

Комунальна установа Тернопільський міський Палац культури «Березіль» ім. Леся Курбаса звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Тернопільській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила визнати протиправними та скасувати частково пункт 1 та пункт 6 обов'язкових вимог від 15.03.2016 № 19-04-13-14/2392.

Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 05.05.2016 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував пункт 6 обов'язкових вимог від 15.03.2016 № 19-04-13-14/2392. У решті позовних вимог відмовив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 10.10.2016 постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.05.2016 скасував у частині задоволення позову та прийняв нову, якою в задоволенні позовних вимог у цій частині відмовив.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Комунальна установа Тернопільський міський Палац культури «Березіль» ім. Леся Курбаса оскаржила його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2016 та залишити в силі постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.05.2016.

В обґрунтування своїх вимог Комунальна установа Тернопільський міський Палац культури «Березіль» ім. Леся Курбаса посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).

При цьому зазначає, що оскаржуваний пункт обов'язкових вимог від 15.03.2016 № 19-04-13-14/2392 містить поняття «безкоштовна оренда», визначення якого нормами чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства не обумовлено, що, як наслідок, ставить під сумнів законність цього пункту вимоги, однак породжує обов'язок для позивача щодо його виконання.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в Тернопільській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.04.2012 по 31.12.2015, результати якої оформлено актом від 25.02.2016 № 04-22/35.

З огляду на встановлення за результатами здійсненого контрольного заходу ряду порушень та недоліків відповідачем направлено Комунальній установі Тернопільський міський Палац культури «Березіль» ім. Леся Курбаса вимоги від 15.03.2016 № 19-04-13-14/2392 щодо усунення порушень законодавства.

У пункті 6 вказаних вимог Державною фінансовою інспекцією в Тернопільській області зазначено, що в порушення пункту 1 статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII, пункту 8.1 Положення про оренду комунального майна територіальної громади м. Тернополя, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 20.06.2011 № 6/9/14, внаслідок безкоштовної передачі в оренду приміщень залів, без відповідних рішень міської ради, позивачем недоотримано доходів спеціального фонду за 2013 - 2015 роки на загальну суму 213187,69 грн., чим завдано збитків комунальній установі на вказану суму.

У зв'язку з цим зобов'язано позивача усунути виявлене порушення законодавства у встановленому порядку та надати Державній фінансовій інспекції в Тернопільській області вичерпну інформацію про вжиті заходи.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Пункт 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) закріплює право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів всіх рівнів, державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно, а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання визначено Порядком проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Згідно з пунктами 45, 46 Порядку проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Відповідно до пункту 50 вказаного Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольним об'єктом не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольного об'єкта та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Тобто, в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об'єктів, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах: від 15.04.2014 у справі за позовом Талалаївського районного центру зайнятості Чернігівської області - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги; від 21.04.2015 у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області до Шипинецької сільської ради, треті особи - Державне підприємство «Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», Державна інспекція сільського господарства в Чернівецькій області, ОСОБА_1, про виконання вимоги; від 20.01.2015 у справі за позовом Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Державної фінансової інспекції в Харківській області, за участю Прокуратури Харківської області, про визнання недійсною та скасування вимоги, які мають враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

У спірній ситуації поставлено питання про визнання протиправним та скасування пункту вимоги від 15.03.2016 № 19-04-13-14/2392, в якому відповідачем вказано на факт заподіяння збитків, зазначено їх розмір, а також зобов'язано вчинити дії, спрямовані на усунення виявлених порушень законодавства в установленому порядку.

У той же час, враховуючи те, що збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування стягуються примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, виходячи з того, що правильність обчислення збитків має перевірятись судом, який розглядає позов про їх стягнення, заявлена Комунальною установою Тернопільський міський Палац культури «Березіль» ім. Леся Курбаса вимога є передчасною.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Комунальної установи Тернопільський міський Палац культури «Березіль» ім. Леся Курбаса без задоволення, а оскарженого судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунальної установи Тернопільський міський Палац культури «Березіль» ім. Леся Курбаса залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2016 у справі № 819/435/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк