Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.11.2018 року у справі №813/4605/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

13 листопада 2018 року

справа №813/4605/16

адміністративне провадження №К/9901/29204/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Самгаз» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року у складі колегії суддів Сапіги В.П., Обрізка І.М., Яворського І.О. у справі № 813/4605/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Самгаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В :

27 грудня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Самгаз» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 грудня 2016 року №0002744702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 2922817 грн. 50 коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 730704 грн. 38 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.

01 березня 2017 року постановою Львівського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства задоволено повністю, визнане протиправним і скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 07 грудня 2016 року №0002744702 з мотивів недоведеності податковим органом податкового правопорушення покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.

29 травня 2017 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року та прийнято нову постанову про відмову в задоволені позовних вимог, висновуючись на тому, що документи отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торенія» не є підставою формування витрат позивачем в період 2012-2013 років, внаслідок ознак фіктивності цього підприємства та позиції Верховного Суду України щодо нього викладеної у постанові від 14 червня 2016 року (справа №21-1318а16).

02 червня 2017 року Товариством подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанцій, залишити в силі постанову суду першої інстанції.

06 червня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребувано справу №813/4605/16 з Львівського окружного адміністративного суду.

19 червня 2017 року від податкового органу на адресу Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення на касаційну скаргу, якими відповідач просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

06 липня 2017 року справа №813/4605/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

26 лютого 2018 року справа №813/4605/16 передана до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за 31299504, перебуває на податковому обліку податкового органу, є платником податку на прибуток приватних підприємств.

У жовтні-листопаді 2016 року податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку платника податків з питань перевірки правильності нарахування та сплати податків службовими особами Товариства за результатами проведених взаєморозрахунків із Товариством з обмеженою відповідальністю «Торенія» за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, результати якої викладені в акті від 22 листопада 2016 року №9/28-06-14-00/31299504 (далі - акт перевірки).

07 грудня 2016 року згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки керівником податкового органу прийняте податкове повідомлення-рішення №0002744702, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2922817 грн. 50 коп. за порушення підпункту 14.1.257, пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 730 704 грн. 38 коп. без визначення правової підстави їх застосування.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій прийняли акт перевірки, яким встановлені податкові правопорушення як належний доказ, використали та оцінили висновки акту позапланової перевірки Товариства, проведеної в межах кримінального провадження відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, як підставу для безпосереднього визначення сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку.

Суд зазначає, що підстави за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка встановленні пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, однією з яких є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону, про що зазначено підпунктом 78.1.11 цієї статті.

Керуючись саме підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України податковим органом (відповідачем у справі) видано наказ від 06 жовтня 2016 року №294 на виконання ухвали про призначення позапланової документальної перевірки від 19 вересня 2016 року слідчого судді Рівненського міського суду Долі В.А. по справі №569/11714/16-к та проведено позапланову документальну виїзну перевірку, про що зазначено Розділом першим «Вступна частина» акта перевірки, а саме вказано що вона здійснюється в межах кримінальної справи.

Оцінюючи спірні правовідносини, Суд вважає за необхідне зупинитися на ухвалі про призначення перевірки призначеної слідчим суддею відповідно до статей 91 та 309 КПК України (у редакції, яка діяла на час постановлення цієї ухвали) стосовно взаємовідносин Товариства (позивача у справі) з його контрагентом.

Суд визнає, що за своїм характером призначення документальної позапланової перевірки може характеризуватися як заходи забезпечення кримінального провадження, а також як специфічна слідча (розшукова) дія з метою встановлення обставин, які підлягають доказуванню.

Відтак, проведення перевірки податковим органом в межах кримінальної справи на виконання ухвали слідчого судді є самостійною підставою її проведення відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, результати якої є доказом у кримінальному провадженні.

Конкуренція між пріоритетом вирішення кримінальної справи над податковим спором і навпаки, існувала із самого початку унормування фінансових правовідносин.

Так, пунктом 36 Підрозділу 10. Інші перехідні положення (в редакції що діє з 01 вересня 2015 року) передбачено, що у разі якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом України, «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» від 17 липня 2015 року №655-8 і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов'язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

До запровадження наведених норм, діяли положення пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, були чинними у період за який здійснюється перевірка з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, якими передбачалось, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Суд вважає, що органи податкової служби не мають права виносити податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили відповідним рішення в кримінальній справі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально - процесуального законодавства.

Загальний процес проведення перевірки із послідовного, коли за результатами перевірки приймається податкове повідомлення-рішення, розривається. Спочатку матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів визначається кримінально - процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність. Після набрання законної сили рішенням у межах кримінального провадження органи податкової служби мають право виносити податкові повідомлення - рішення.

За положеннями підпункту 102.2.2 пункту 102.2 статі 102 Податкового кодексу України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо посадову особу платника податків засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному проваджені винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Оцінюючи спірні правовідносини Суд зазначає, що перевірка проведена податковим органом у жовтні 2016 року, спірне рішення прийнято у грудні 2016 року, період перевірки з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, тобто на момент проведення перевірки право на перевірку звітного 2012 року за загальними підставами (пункт 102.1 статті 102 Податкового кодексу) за строком давності відсутнє. Результати перевірки не поставлені під сумнів виключно з підстав проведення її в межах кримінального провадження.

Суд вважає, що органи податкової служби не мають права виносити податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили відповідним рішення в кримінальній справі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального законодавства, що доводить передчасність та протиправність прийняття спірного податкового повідомлення - рішення у цій справі.

Податковим органом порушені підстави та спосіб реалізації владних управлінських функцій. Загальний процес проведення перевірки із послідовного, коли за результатами перевірки приймається податкове повідомлення рішення, розривається. Спочатку матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються на виконання ували слідчого судді старшому слідчому з ОВС другого відділу розслідувань кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівненській області майору податкової міліції Чопку Р.Б., за ініціативою якого призначено перевірку. Статус таких матеріалів визначається кримінально - процесуальним законом. Після набрання законної сили рішенням у межах кримінального провадження органи податкової служби мають право виносити податкові повідомлення - рішення.

Спір судом першої інстанції вирішений по суті, без врахування підстав проведення перевірки, цим судом оцінений акт перевірки, як доказ складу податкових правопорушень без урахування того, що він є доказом отриманим в межах кримінального провадження.

Суд визнає, що результат розгляду справи є правильним, але мотивувальна частина підлягає зміні шляхом її викладення у редакції наведеній цією постановою.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи постанову, серед іншого послався на позицію Верховного Суду України викладену у постанові 2016 року у справі №21-1318а16, яка має інше змістовне навантаження на відміну від того, яке протрактоване судом. У подібних правовідносинах Верховний Суд України погодив позицію суду апеляційної інстанції, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фврфор-Фаянс» задоволено.

Постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню внаслідок перегляду справи по суті, без врахування істотних обставин, що мають значення для її вирішення, та скасування постанови суду першої інстанції, якою спір по суті вирішений правильно.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції скасуванню.

Суд визнає, що суд першої інстанції вирішив справу по суті вірно, при цьому неправильно застосував норми матеріального права, а саме не застосував положення підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 та пункту 36 Підрозділу 10. Інші перехідні положення Податкового кодексу України, які підлягали застосуванню, що є підставою для зміни мотивувальної частини постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Самгаз» задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року у справі № 813/4605/16 скасувати.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року змінити в мотивувальній частині та викласти її у редакції наведеній цією постановою.

В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер