ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2018 року

Київ

справа №806/5201/15

касаційне провадження №К/9901/27283/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016 (суддя Шевчук С.М.) у справі № 806/5201/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лани Житомирщини» до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправною відмови,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лани Житомирщини» звернулося до суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправною відмови у реєстрації платником податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування, що викладено у листі від 03.11.2015 №11896/10/06-25-11-01.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 02.03.2016 (повний текст складено 04.03.2016) позов задовольнив у повному обсязі.

За результатами звернення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 вперше Житомирський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 20.05.2016 про повернення апеляційної скарги скаржнику на підставі частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (з урахуванням вимог пункту 1 частини третьої статті 108 цього Кодексу) - неусунення недоліків апеляційної скарги щодо надання документу про сплату судового збору.

Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області повторно звернулася з апеляційною скаргою на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.03.2016. До апеляційної скарги долучено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в обґрунтування якого відповідач вказував на обмеженість фінансування з Державного бюджету України, що позбавило можливості здійснити сплату судового збору податковим органом при зверненні з апеляційною скаргою вперше.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.07.2016 визнав наведені податковим органом підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними. Цією ж ухвалою суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу без руху на підставі положень абзацу 1 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України та запропонував скаржнику у тридцятиденний строк з моменту отримання копії ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом звернення до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням у ній обґрунтування інших підстав пропуску цього строку.

Визнаючи підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, суд апеляційної інстанції керувався тим, що відповідачем не надано доказів відсутності можливості здійснити сплату судового збору у період з 17.03.2016 (дата отримання копії постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 02.03.2016) до дати звернення до суду з апеляційною скаргою вдруге.

Згідно з наявною в матеріалах справи розпискою копію вказаної ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 було отримано відповідачем 01.08.2016.

Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на виконання вимог ухвали від 26.07.2016 надіслала на адресу суду, зокрема, клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження. В обґрунтування підстав поважності пропуску строку апеляційного оскарження відповідач посилався на блокування рахунків відповідача та відсутність кошторисних призначень для сплати судового збору до 21.07.2016.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 13.09.2016 про визнання наведених причин пропуску строку апеляційного оскарження неповажними та відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі абзацу 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України.

Визнаючи підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, суд апеляційної інстанції керувався тим, що податковим органом не надано доказів відсутності можливості здійснити сплату судового збору протягом усіх днів з моменту отримання копії постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 до фактичної реалізації права на апеляційне оскарження.

Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України.

Зокрема, вказує на те, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) встановлено порядок і строки апеляційного оскарження судових рішень.

Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями суду першої інстанції, можуть скористатися правом їх оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений процесуальним законом строк та у визначеному порядку.

Статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документу про сплату судового збору.

Зі змісту положень Закону України «Про судовий збір», Кодексу адміністративного судочинства України надання документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі є одним із процесуальних обов'язків для реалізації права на звернення до суду, зокрема з апеляційною скаргою, та не є обмеженням гарантованого права на доступ до суду.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, не обмежена у праві в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право у будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Належними доказами поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою, є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу з моменту виникнення права на апеляційне оскарження, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справі у найкоротші строки.

При цьому такі дії повинні вчинятися у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту виникнення права на апеляційне оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і т.д.

Утім, податковим органом не було надано суду доказів вчинення дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору безпосередньо у справі №806/5201/15 фінансування з Державного бюджету України у взаємозв'язку вказаних часових інтервалів.

Відповідно до пункту четвертого статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Суд апеляційної інстанції правильно застосував вказані норми процесуального права.

Підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області без задоволення, а оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016 у справі №806/5201/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк