Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2018 року

Київ

справа №804/222/17

касаційне провадження №К/9901/47512/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжспецремонт» (далі - Товариство) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2017 (суддя - Турлакова Н.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 (головуючий суддя - Лукманова О.М., судді - Дурасова Ю.В., Божко Л.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжспецремонт» до начальника Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Ситника Олексія Олександровича (далі - начальник Інспекції) про визнання протиправним та скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

У січні 2017 року Товариство звернулось до суду із позовом до начальника Інспекції, у якому просило: визнати протиправними дії начальника Інспекції по виданню наказу за № 836 від 25.11.2016 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства» та скасувати вказаний наказ.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачений такий захід забезпечення кримінального провадження як призначення позапланової документальної перевірки, а отже у слідчого судді не було підстав для постановлення ухвали про призначення такої перевірки Товариства та, як наслідок, у начальника Інспекції не було підстав для видання наказу про проведення перевірки, оскільки для проведення такої перевірки необхідна наявність не самого по собі рішення слідчого судді, а саме рішення слідчого судді, яке постановлене у відповідності до закону.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 30.06.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018, позов залишив без задоволення.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що: податковий орган та керівник податкового органу не зобов'язані перевіряти підстави ухвалення слідчим суддею рішення про призначення перевірки в межах Кримінального процесуального кодексу України, яке набрало законної сили та підлягає обов'язковому виконанню; після отримання начальником Інспекції рішення суду про призначення перевірки суб'єкта господарювання у межах кримінального провадження, начальник Інспекції зобов'язаний прийняти наказ про призначення перевірки відповідно до положень підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України; у разі, коли платник податку вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, такий платник податків має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення такої перевірки.

Товариство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 20.04.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не врахували та не застосували положення підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України щодо можливості проведення перевірки лише на підставі рішення суду, прийнятого у відповідності до закону, тобто при очевидній незаконності ухвали слідчого судді, за відсутності процесуальних норм в Кримінальному процесуальному кодексі України щодо можливості постановлення ухвал про проведення перевірок, відповідач мав повне право прийняти рішення про відмову у проведенні перевірки Товариства.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.10.2018 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляду справи на 23.10.2018, під час якого суд дійшов висновку про необхідність призначення справи до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 13.11.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 22.11.2016 у справі №201/16456/16-к у кримінальному провадженні № 42016040000000195 було призначено документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016 з проведенням зустрічних перевірок у всіх контрагентів Товариства. Зазначена ухвала набрала законної сили.

У зв'язку з отриманням ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 22.11.2016 у справі №201/16456/16-к начальник Інспекції, керуючись підпунктами 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, статтями 85, 86 Податкового кодексу України, прийняв наказ від 25.11.2016 № 836 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства».

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із абзацом четвертим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Кодексом.

Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Отже, наведена норма містить імперативний припис щодо обов'язку контролюючого органу призначити документальну позапланову перевірку у випадку отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесене ними відповідно до закону. При цьому виконання такого обов'язку не передбачає дослідження контролюючим органом підстав призначення відповідної перевірки слідчим суддею, оцінювання правомірності та законності цієї перевірки. Правова оцінка дій слідчого судді щодо призначення перевірки у рамках кримінальної справи здійснюється у порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом.

Так, у справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 22.11.2016 у справі №201/16456/16-к набрала законної сили.

Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у наказі про проведення документальної виїзної перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу.

Наявний в матеріалах справи наказ начальника Інспекції від 25.11.2016 № 836 відповідає цим вимогам.

Таким чином, доводи Товариства, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2017 та постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

Також, у касаційній скарзі Товариство заявило клопотання про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що справа містить виключно правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування правозастосовної практики, оскільки: справа піднімає питання забезпечення судовою системою ефективності законодавчих обмежень діяльності державних органів; справ піднімає питання, що стосуються ролі Верховного Суду в цілому у забезпеченні належного функціонування судової системи для захисту від незаконного втручання в сферу прав і свобод з боку органів державної влади; використання ухвал слідчих суддів про дозвіл на проведення позапланових перевірок стало масштабним і системним явищем.

Згідно з частиною п'ятою статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Розглянувши клопотання Товариства, Верзовний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про відсутність підстав для передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 - без змін.

Керуючись ч.5 ст. 346, п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжспецремонт» про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжспецремонт» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2017 та постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

В.В. Хохуляк