Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.06.2018 року у справі №813/6520/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2018 року

м. Київ

справа №813/6520/15

адміністративне провадження №К/9901/17499/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 (суддя Кравців О.Р.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 (колегія суддів у складі: Хобор Р.Б., Попка Я.С., Сеника Р.П.) у справі № 813/6520/15 за позовом ОСОБА_4 до Відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області (далі - відповідач, ВДВС Стрийського МРУЮ Львівської області) про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.03.2013 у виконавчому провадженні № 36907558.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017, адміністративний позов задоволено повністю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за заявою ПАТ «Комерційний банк «Надра» про відкриття виконавчого провадження, відповідно до виконавчого листа, виданого Стрийським міськрайонним судом Львівської області від 21.01.2013 у справі № 1323/4097/2012, державним виконавцем ВДВС Стрийського МРУЮ Львівської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 36907558 від 06.03.2013.

07.03.2013 рекомендованим листом боржнику ОСОБА_4 було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження № 36907558 за адресою, вказаною у виконавчому листі, що підтверджується супровідним листом від 06.03.2013 № 09-20-14/3090, копією реєстру поштових відправлень та квитанцією поштового відділення від 07.03.2013 № 125/132.

Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 06.03.2013 № 36907558 державним виконавцем надано боржнику строк для добровільного виконання судового рішення до 13.03.2013.

Оскільки станом на 15.03.2013 боржник не з'явився та не надав жодних документів, які б підтверджували повне виконання судового рішення, державним виконавцем винесено постанову від 15.03.2013 про стягнення з позивача виконавчого збору, яку в той же день надіслано позивачеві простою кореспонденцією, що підтверджується копією журналу реєстрації вихідної кореспонденції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач не був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, оскільки не одержав копії відповідної постанови, а тому державний виконавець, не пересвідчившись, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, позбавив його можливості добровільно виконати рішення суду у строк встановлений державним виконавцем.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що за заявою ПАТ «Комерційний банк «Надра», на підставі виконавчого листа, було відкрито виконавче провадження та надано боржнику строк для добровільного виконання судового рішення до 13.03.2013, про що було повідомлено учасників виконавчого провадження, шляхом надіслання постанови про відкриття провадження за адресами, вказаними у виконавчому листі, рекомендованою кореспонденцією, як це передбачено чинним законодавством. У зв'язку з ненаданням боржником документального підтвердження виконання рішення в строк, встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження до 13.03.2013, державним виконавцем 15.03.2013 винесено постанову про стягнення виконавчого збору, копію якої скерував позивачу простою кореспонденцією. Відтак, відповідач вважає, що державним виконавцем дотримано вимоги Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV). При цьому, відповідач зазначає, що станом на 22.08.2014 заборгованість позивача перед банком відсутня. Однак, боржником виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій не сплачено.

Позивач у своєму відзиві на касаційну скаргу зазначає, що висновки судів, викладені у оскаржуваних рішеннях, повною мірою відповідають обставинам справи, підтверджуються наявним у матеріалах справи доказами, при розгляді справи дотримано норм матеріального та процесуального права, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 1 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною першою статті 17 даного Закону зазначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини другої статті 17 Закону № 606-XIV до виконавчих документів належать - виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (частина п'ята статті 25 Закону № 606-XIV).

Частиною першою статті 27 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Отже, строк, визначений державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, є тим строком, протягом якого боржник добровільно може виконати рішення і в цьому разі виконавчий збір та інші витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій з боржника не стягуються.

Разом із тим, після спливу такого строку (на наступний день) розпочинається процедура примусового виконання рішення з передбаченими у частині першої статті 28 Закону № 606-XIV негативними для боржника правовими наслідками.

Проте необхідною умовою для стягнення з боржника виконавчого збору є дотримання державним виконавцем приписів закону щодо належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, оскільки в іншому випадку нівелюється надана боржнику можливість виконати рішення добровільно.

Так, відповідно до частини першої статті 31 Закону № 606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Отже, копія постанови про відкриття виконавчого провадження має бути надіслана боржнику державним виконавцем рекомендованим листом з повідомленням про вручення за тією адресою, що зазначена у виконавчому листі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що всупереч вимогам цієї статті, державний виконавець постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.03.2013 № 36907558 рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивачу не надсилав.

Представник відповідача на підтвердження факту належного надсилання вказаної постанови до матеріалів справи долучив копію Списку згрупованих поштових відправлень та копію квитанції, прийнятих відділенням поштового зв'язку 07.03.2013. Однак, з зазначеного Списку неможливо встановити, за якою конкретною адресою було доставлено поштове відправлення, оскільки даний список не містить зазначення номера будинку чи квартири, а за відсутності повідомлення про вручення неможливо встановити, чи було вручене таке одержувачу взагалі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.03.2013 державний виконавець належним чином, як того передбачають норми статті 47 Закону № 606-XIV, не повідомив про це у встановлений строк боржника та без встановлення факту отримання боржником копії постанови, розпочав дії з примусового виконання рішення.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, факт неналежного надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження № 36907558 встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Так, відповідно до ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04.02.2016 (набрала законної сили 10.02.2016) у справі № 456/4514/15-ц (провадження № 4-с/456/5/2016) за скаргою ОСОБА_4 на дії посадових осіб ВДВС Стрийського МРУЮ Львівської області, якою скаргу позивача задоволено повністю, встановлено наступне. З копії Списку № 11 згрупованих поштових відправлень вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 направлялась копія постанови про відкриття виконавчого провадження, однак не зазначено номер будинку чи квартири. З матеріалів скарги вбачається, що ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до статті 28 Закону № 606-XIV, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

При цьому, також слід враховувати те, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач виконав рішення суду добровільно, що стверджується довідкою від 22.08.2014 № 048, виданою відділенням № 1347 ПАТ «Комерційний банк «Надра». При цьому позивачеві не було відомо про наявність виконавчого провадження з виконання рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10.10.2012.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач не був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, а тому був позбавлений можливості виконати рішення в строк, встановлений державним виконавцем для добровільного виконання рішення суду.

Отже, суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 у справі № 813/6520/15 залишити без змін, а касаційну скаргу Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Головуюча суддя: І.Л. ЖелтобрюхСудді: О.В. Білоус Т.Г. Стрелець