Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2018 року

Київ

справа №810/2454/16

адміністративне провадження №К/9901/37633/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_2 на постанову та ухвалуКиївського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року (суддя С.О. Дудін) Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року (колегія у складі суддів: І.Л. Желтобрюх, Л.В. Бєлова, А.Б. Парінов)у справі №810/2454/16за позовомОСОБА_2 доПереяслав-Хмельницького відділення Броварської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 29 червня 2016 року №17497-17.

В обґрунтування позову зазначено, що спірним податковим повідомленням-рішенням ОСОБА_2 була безпідставно нарахована до сплати сума транспортного податку за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн. на підставі ст. 267 Податкового кодексу України та рішення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області №04-74-VI від 28 травня 2015 року, оскільки вказане рішення з 01 січня 2016 року втратило чинність в силу набрання чинності Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році, яким було внесено зміни до ст. 267 Податкового кодексу України.

Разом з тим, позивач зауважив про те, що нарахування податковим органом транспортного податку на підставі ст. 267 Податкового кодексу України в редакції Закону України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі - Закон №№ 909-VIII) у 2016 році також не є можливим, оскільки зміни до транспортного податку на підставі вказаного нормативно-правового акта внесені пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду. На думку позивача, застосування ст. 267 Податкового кодексу України в редакції Закону № 909-VIII можливо лише з 01 січня 2017 року.

Також позивач зазначив про те, що податкове повідомлення-рішення №17497-17 від 29 червня 2016 року було направлено на адресу ОСОБА_2 28 липня 2016 року, у той час як відповідно до пп. 267.6.2 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про нарахування транспортного податку надсилається на адресу платника податків контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня базового податкового (звітного) періоду (року), що також свідчить про протиправність прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції погодився з позицією позивача щодо відсутності підстав для нарахування йому у 2016 році транспортного податку відповідно до ст.267 Податкового кодексу України в редакції Закону № 909-VIII, проте, вказане не є підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки неможливість застосування ст. 267 Податкового кодексу України в редакції Закону №909-VІІІ не свідчить про те, що у платників транспортного податку відсутній обов'язок по сплаті вказаного місцевого податку у 2016 році, який у законодавчо передбаченому порядку був встановлений рішенням органу місцевого самоврядування.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року залишено без змін постанову суду першої інстанції.

Апеляційний суд підтримав висновки суду першої інстанції, і додатково зазначив, що згідно інформаційної довідки з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 01 вересня 2016 року, відповідно до якої середньоринкова вартість автомобіля, становить понад 1038450 грн., тому такий автомобіль у 2016 році належав до об'єкту оподаткування транспортним податком. Також, апеляційний суд при винесенні постанови звернув увагу на положення пп. 267.6.10 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, відповідно до яких, позивач повинен був звернутись до відповідача з письмовою заявою для проведення звірки розрахунку здійсненого податковим органом. Однак, позивач даним правом не скористався.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалите нове судове рішення, яким задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги вбачається, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що надана відповідачем інформаційна довідка від 01 вересня 2016 року видана не в період винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 29 червня 2016 року, при цьому зазначив пробіг автомобіля 1 км. Крім того, відповідач взагалі не надав відомостей, який пробіг був у автомобіля позивача, а визначив пробіг на власний розсуд, жодним чином не доводячи вказану обставину. А також, позивачем зауважено, що відповідно до пп. 267.6.10 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України звернення з письмовою заявою до податкового органу для проведення звірки даних об'єктів оподаткування є правом, а не обов'язком.

На підставі зазначеного, позивач вважає, що податковий орган визнав суму податку без застосування Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, та надіславши поштою спірне податкове повідомлення-рішення, яке вперше оскаржено шляхом подачі позову суд першої інстанції 02 серпня 2016 року.

11 травня 2017 року Вищим адміністративним судом України, касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 відкрито.

14 березня 2018 касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, згідно пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 є власником транспортного засобу марки Toyota модель Land Cruiser, , об'єм двигуна 4461 куб.см., рік випуску 2012, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрації транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 18 липня 2014 року.

На підставі пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №17497-17 від 29 червня 2016 року про визначення суми податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000 гривень за податковий період - 2016 рік.

Разом з тим, касаційний суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про незаконність зазначеного рішення передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Так, згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 24.12.2015 № 909-VIII) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Враховуючи те, що Законом України № 909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, тому з 01 січня 2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378 грн. (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік»). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1033500 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз.2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66, відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (Офіційний вісник України, 2013 року, N 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).

Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п. 14 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобіля позивача, яка розрахована виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.

Між тим, таку інформацію матеріали справи не містять, а тому впевнитись у наявності підстав у податкового органу для прийняття податкового повідомлення-рішення неможливо. Зокрема, не є належним та достатнім доказом правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов'язання зі сплати транспортного податку і наявна в матеріалах справи роздруківка з веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами для розв'язання даного спору не використано усі необхідні процесуальні засоби для вичерпного дослідження обставин, не вжито належних заходів щодо офіційного з'ясування обставин справи.

Повнота з'ясування обставин у даній справі вимагає від судів витребування у відповідача або у Мінекономрозвитку, інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а також враховуючи той факт, що розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу, який здійснюється Мінекономрозвитку, безпосередньо впливає на визначення об'єкту оподаткування транспортним податком, суд першої інстанції при новому розгляді справи має вирішити питання про залучення до участі у справі Мінекономрозвитку в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко

І.А.Васильєва

С.С.Пасічник

Судді Верховного Суду