Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2019 року

Київ

справа №826/20228/16

провадження №К/9901/22123/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Шарапи В. М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу

за позовом громадянки Республіки Азербайджан ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення від 06 березня 2015 року № 38,

за касаційною скаргою громадянки Республіки Азербайджан ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів Костюк Л.О. (головуючий), Бужак Н.П., Твердохліб В.А.

І. Суть спору

1. У грудні 2016 року громадянка Республіки Азербайджан ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Київській області (далі - Управління ДМС України), в якому просила:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Київській області від 06 березня 2015 року № 38 про заборону ОСОБА_1 в'їзду в Україну.

2. В обґрунтування позову зазначає, що 15 серпня 2016 року позивач прибула з республіки Азербайджан, літаком, в аеропорт Бориспіль. При перетинанні кордону їй було відмовлено у в'їзді в Україну, на підставі рішення Управління ДМС України в Київській області від 06 березня 2015 року № 38, яким заборонено ОСОБА_1 в'їзд в Україну строком на три роки. Вважає рішення незаконним, оскільки перебування позивача на території України не суперечить інтересам охорони громадського порядку, захисту прав і законних інтересів громадян України. Крім того, вказує на те, що є хворою на онкологічне захворювання, тому потребує сторонньої допомоги від свого чоловіка, який працює та проживає на території України, а також потребує лікування на території України.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 серпня 2014 року було визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 358 (використання завідомо підробленого документа) Кримінального Кодексу України.

4. 15 січня 2015 року Управління ДМС України в Київській області було отримано звернення від Головного Управління МВС України в Київській області від 14 січня 2015 року № 5/15, в якому, зазначалось, що 04 травня 2014 року, під час проходження паспортного контролю в терміналі «Д» ДПМА «Бориспіль» на рейс № 458 сполученням «Київ - Стамбул» у громадянки Азербайджану ОСОБА_1 в закордонному паспорті було виявлено підроблені відмітки Державної прикордонної служби України. Бориспільським міськрайонним судом Київської області було визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 358 (використання завідомо підробленого документа) Кримінального кодексу України. Посилаючись на приписи пункту 4-б та пункту 5 Інструкції про порядок прийняття державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, Головне Управління МВС України в Київській області просило прийняти рішення про заборону в'їзду ОСОБА_1 на територію України строком на три роки.

5. 06 березня 2015 року Управлінням Державної міграційної служби України в Київській області, на підставі листа Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 14 січня 2015 року № 5/1, було прийнято рішення №38 про заборону в'їзду в Україну громадянці Республіки Азербайджан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на 3 роки.

6. В обґрунтування прийнятого рішення зазначено, що в ході проведення оперативно-профілактичних заходів СБЗПТЛ ЛВ в аеропорту «Бориспіль», Головним Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Київській області встановлено, що 04 травня 2014 року під час проходження паспортного контролю в терміналі «Д» ДПМА «Бориспіль» на рейс №458 сполученням «Київ-Стамбул» у громадянки Республіки Азербайджан ОСОБА_1, в паспорті для виїзду за кордон було виявлено підроблені відмітки Державної прикордонної служби України. Бориспільським міськрайонним судом Київської області 24 вересня 2014 винесено вирок, згідно з яким, визнано винною ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України. Ураховуючи, що перебування ОСОБА_1 на території України може суперечити інтересам охорони громадського порядку, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в України та посприяти вчиненню більш тяжких злочинів, керуючись абзацами 2, 3 частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вирішено заборонити в'їзд в Україну громадянці Республіки Азербайджан ОСОБА_1 строком на три роки.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

7. Постановою Окружного адміністративного суду місті Києва від 12 червня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України в Київській області від 06 березня 2015 року №38.

8. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач не надав суду аргументованих доводів і доказів, які б переконливо свідчили про те, що в'їзд і перебування позивача в Україні може загрожувати (становити небезпеку) національній безпеці України або громадському порядку. Лише факт вчинення позивачем кримінального правопорушення, на переконання суду, не може розглядатися як безумовна підстава для заборони в'їжджати позивачу в Україну. Інших даних, які б свідчили про можливе посягання позивача на національну безпеку чи громадський порядок, відповідач не зазначив, а судом таких встановлено не було.

9. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року постанова суду першої інстанції скасована, у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

10. Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачкою під час останнього перебування на території України було вчинено кримінально каране діяння передбачене частиною 4 ст. 358 КК України (використання завідомо підробленого документа), а тому Управлінням ДМС України в Київській області було правомірно прийнято рішення про заборону в'їзду на територію України від 06 березня 2015 року № 38 строком на 3 роки, на підставі абзацу 2, 3 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення не порушує права позивача на воз'єднання сім'ї визначені Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Директивою 2003/86/ЄС Ради від 22 вересня 2003 року, оскільки воз'єднання сім'ї можливе у разі проживання позивача та її чоловіка на території Азербайджану, тобто країни, громадянами якої вони є.

IV. Касаційне оскарження

11. В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що злочин, який нею був скоєний не привів до небезпечних наслідків. Станом на час прийняття оскаржуваного рішення, позивач сплатила штраф, тобто були вжиті всі належні заходи відновлення порушеного нею стану громадського порядку. У зв'язку з чим, вважає, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття спірного рішення про заборону в'їзду в Україну.

12. Крім того, позивач не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо не порушення оскаржуваним рішенням прав позивача на возз'єднання сім'ї. В доводах касаційної скарги вказує на те, що її чоловік постійно працює в Україні і його заробітна плата є єдиним джерелом доходу в сім'ї. У зв'язку з тим, що чоловік не може залишити Україну, оскільки працює в цій країні, тому їх проживання разом в Азербайджані не можливо, а спірне рішення щодо заборони в'їзду в Україну, позбавило позивача права на возз'єднання сім'ї.

13. З посиланням на норми законодавства позивач вважає, що суд апеляційної інстанції не повно з'ясував обставини справи, порушив норми матеріального та процесуального права, тому просить суд касаційної інстанції скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

14. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

15. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

16. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

17. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Згідно з п. 3 Інструкції про порядок прийняття державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 грудня 2013 року № 1235, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 січня 2014 року за № 25/24802 (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, далі - Інструкція) рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС України та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах 2, 3 та 7 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

20. У відповідності із абз. б) пункту 4 Інструкції рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС України та її територіальними органами за ініціативою, зокрема, підрозділів кримінальної міліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.

21. Згідно пункту 5 Інструкції, після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в'їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС України або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу:

а) громадянство (підданство);

б) прізвище, ім'я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею);

в) дата народження (день, місяць, рік);

г) стать;

ґ) місце проживання;

д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий;

е) відомості, які згідно з абзацами другим, третім та сьомим частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в'їзду в Україну;

є) запропонований строк заборони в'їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов'язань перед юридичними або фізичними особами в Україні).

22. Відповідно до абзацу 2, 3 частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи.

VI. Позиція Верховного Суду

23. Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

24. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

25. 15 січня 2015 року Управління Державної міграційної служби України в Київській області було отримано звернення від ГУ МВС України в Київській області від 14 січня 2015 року № 5/15, в якому, зазначалось, що 04 травня 2014 року, під час проходження паспортного контролю в терміналі «Д» ДПМА «Бориспіль» на рейс № 458 сполученням «Київ - Стамбул» у громадянки Азербайджану ОСОБА_1 в закордонному паспорті було виявлено підроблені відмітки Державної прикордонної служби України. Бориспільським міськрайонним судом Київської області було визнано позивачку винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 358 (використання завідомо підробленого документа) Кримінального кодексу України. На підставі абз. б) пункту 4 та пункту 5 Інструкції запропоновано прийняти рішення про заборону в'їзду на територію України строком на три роки.

26. 06 березня 2015 року Управлінням Державної міграційної служби України в Київській області було прийнято рішення №38 про заборону в'їзду в Україну громадянці Республіки Азербайджан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на 3 роки, на підставі абзацу 2, 3 частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

27. Так, у відповідності із абз. б) пункту 4 Інструкції рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС України та її територіальними органами за ініціативою, зокрема, підрозділів кримінальної міліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.

28. Згідно абз. є) пункту 5 Інструкції, після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в'їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС України або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу: запропонований строк заборони в'їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов'язань перед юридичними або фізичними особами в Україні).

29. Згідно з п. 3 Інструкції рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС України та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах 2, 3 та 7 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

30. Відповідно до абзацу 2, 3 частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи.

31. З аналізу вищенаведених норм вбачається, що на підставі отриманих даних від підрозділів кримінальної міліції, органи ДМС України можуть приймати рішення про заборону в'їзду на територію України, у разі, якщо при в'їзді в Україну особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи.

32. Враховуючи, що вироком Бориспільського місьрайонного суду Київської області від 24 серпня 2014 року у справі № 359/8550/14-к було визнано ОСОБА_1 виною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 ст. 358 КК України (використання завідомо підробленого документа), суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Управлінням ДМС України в Київській області було правомірно прийнято рішення про заборону в'їзду на територію України від 06 березня 2015 року № 38 ОСОБА_1 строком на 3 роки, на підставі абзацу 2, 3 частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

33. Посилання позивача в доводах касаційної скарги на порушення оскаржуваним рішенням її прав на возз'єднання сім'ї, відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Верховний Суд відхиляє та зазначає наступне.

34. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» возз'єднання сім'ї - в'їзд та тимчасове або постійне проживання в Україні членів сім'ї іноземця або особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та можуть підтвердити відповідними документами наявність достатнього фінансового забезпечення для утримання членів сім'ї в Україні, з метою спільного проживання сім'ї незалежно від того, коли виникли сімейні відносини - до чи після прибуття іноземця або особи без громадянства до України.

35. Разом з цим, чинним законодавством наведено вичерпний перелік підстав, які передбачають заборону в'їзду в країну, зокрема, якщо особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи.

36. Саме порушення позивачем діючого законодавства, позбавило її можливості знаходитись разом із сім'єю, оскільки наявність вироку суду, яким визнано позивачку виною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України (використання завідомо підробленого документа) і призвело до прийняття відповідачем рішення про заборону в'їзду в Україну, у відповідності до вимог діючого законодавства.

37. Також відхиляються колегією суддів доводи касаційної скарги про те, що сплачений позивачкою штраф за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області свідчить про вжиття нею всіх належні заходів для відновлення порушеного стану громадського порядку, у зв'язку з чим, були відсутні підстави для прийняття спірного рішення про заборону в'їзду в Україну.

38. Верховний Суд зазначає, що сплата позивачем штрафу за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області, яким визнано позивачку винною у вчиненні кримінального правопорушення, не впливає на обов'язок органів міграційної служби вирішувати питання, у межах своєї компетенції, щодо заборони в'їзду в країну за порушення, такою особою, порядку в'їзду на територію України.

39. Таким чином, Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

40. З огляду на викладене, висновок суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

41. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VII. Судові витрати

42. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу громадянки Республіки Азербайджан ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у справі № 826/20228/16-а залишити в силі.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

В.М. Шарапа