Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2018 року

Київ

справа №596/237/17

адміністративне провадження №К/9901/4960/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області на постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27.06.2017 у складі судді Лисюк І.О. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 у складі колегії суддів: Кузьмича С.М., Гулида Р.М., Улицького В.З. у справі №596/237/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, з врахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати неправомірними дії щодо відмови у призначенні пенсії та зобов'язати Головне управління національної поліції в Тернопільській області, Управління Міністерства внутрішніх справ в Тернопільській області направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відповідні документи, які необхідні для призначення пенсії за вислугою років з 16.12.2016.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що з 23.07.1984 по 14.03.1988 проходив службу в органах внутрішніх справ, звільнений із займаної посади у зв'язку із переведенням на виборну посаду голови сільської ради. Вважає, що відповідно до ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих» він є таким, що перебуває на службі та прикомандированим до місцевої ради із залишенням на службі, тому вислуга років в органах внутрішніх справ становить більше тридцяти років, що відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» надає право на отримання пенсії, як ветеран органів внутрішніх справ. Однак на звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років отримав відмову.

Постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27.06.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ в Тернопільській області щодо ненаправлення до управління Пенсійного фонду України в Тернопільської області подання та відповідних документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ в Тернопільській області направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільської області подання та відповідні документи, які необхідні для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В задоволенні решти вимог - відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач - УМВС в Тернопільській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що у позивача не виникло право на пенсійне забезпечення за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», оскільки час перебування на виборній посаді зараховується до служби в органах внутрішніх справ особам, прикомандированим до інших відомств, а не звільненим зі служби, як позивач.

Ухвалою Верховного Суду від 04 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 23.07.1984 прийнятий на службу в органи МВС - УВС Тернопільського облвиконкому, що підтверджується відповідним записом № 9 в трудовій книжці на підставі наказу №107 від 23.07.1984.

Наказом УВС в Тернопільській області від 18.03.1988 року №37 л/с ОСОБА_2 з 14.03.1988 звільнено з органів внутрішніх справ в зв'язку з переведенням на виборну роботу.

Служба позивача в органах МВС підтверджується також Послужним списком Міністерства внутрішніх справ Союза РСР, особовий № Н-925 611.

З 14.03.1988 по теперішній час ОСОБА_2 виконує обов"язки на виборній посаді в Увислівській сільській раді Гусятинського району Тернопільської області, а саме: з 14.03.1988 позивача обрано головою виконкому Увислівської сільської Ради народних депутатів; 21.03.1990 - головою виконкому Увислівської сільської ради; 08.07.1994, 24.04.1998, 19.04.2002, 18.04.2006, 23.11.2010, 17.11.2015 - обрано Увислівським сільським головою.

16.12.2016 позивач звернувся із заявою до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в якій вказав, що має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Додатково вказав, що його особова справа зберігається у управлінні поліції та додав копію трудової книжки.

Листом від 27.01.2017 № К/1/г/03/2017 Головне управління Національної поліції в Тернопільській області повідомило позивача про неможливість здійснити перерахунок стажу роботи в ОВС для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», оскільки управління поліції не є розпорядником зазначеної інформації.

Вважаючи такі дії неправомірними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що позивач не був прикомандирований до Увислівської сільської ради із залишенням на службі в органах внутрішніх справ, що не може бути підставою для відмови у реалізації позивачем свого конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за вислугу років, оскільки вказане відбулось не з його вини, а через Управління внутрішніх справ в Тернопільській області. Вказують що Закон Української РСР «Про сільську Раду народних депутатів Української РСР» від 02.07.1968, який діяв на момент виникнення правовідносин (в 1988 році), не містить обов'язку прикомандирування працівника до місцевої ради із залишенням на службі в ОВС. Стаття 88 Закону містить чіткі положення про те, що час роботи депутата на виборній посаді в органі Ради зараховується до трудового стажу за тією спеціальністю, за якою депутат працював до обрання на виборну посаду в органі Ради.

Проте колегія суддів з вказаним висновком не погоджується та зазначає наступне.

Відповідно до п. б ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Згідно п. в ст. 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Порядком обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженим постановою КМУ № 393 від 17.07.1992 встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: час роботи в Радах народних депутатів та їх органах, центральних і місцевих органах державної виконавчої влади із залишенням на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ.

Отже, до вислуги років зараховується час роботи на виборних посадах за умови залишення на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ.

Відповідно до п.32, 34 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 23 жовтня 1973 року за № 778, на підставі якого позивач звільнений зі служби, особи середнього та вищого начальницького складу, які переходять на виборну чи іншу роботу в партійні або радянські органи, можуть бути залишені в кадрах МВС СРСР відповідно до рішення ЦК КПРС або РМ СРСР, а обрані на визвольну партійну (комсомольську) роботу в органах внутрішніх справ - за рішенням Міністра Внутрішніх справ СРСР.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11 липня 2002 року N 93-IV у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі.

Відповідно до ч. 4 вказаної статті час роботи депутата у місцевій раді на постійній основі зараховується до загального і безперервного стажу роботи (служби)

депутата, а також стажу роботи (служби) за тією спеціальністю, за якою він працював до обрання на виборну посаду в раді.

Аналогічні положення містить ст. 88 Закону Української РСР «Про сільську Раду народних депутатів Української РСР» від 02.07.1968, чинного на момент обрання позивача депутатом сільської Ради та звільнення зі служби внаслідок обрання на виборну посаду в органі Ради, за приписами якої після закінчення повноважень за виборною посадою надається попередня робота (посада), а в разі її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому ж або, за згодою, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Аналізуючи наведені норми законодавства, слід дійти висновку, що у разі обрання працівника органів внутрішніх справ на виборну посаду, останній має звільнятися із займаної посади в ОВС та прикомандировуватися до місцевої ради на період повноважень виборної особи.

Звільнення позивача зі служби в ОВС проведене за наказом начальника УВС Тернопільської області, натомість, повноваження залишення у кадровому складі ОВС у зв"язку з переводом особи на виборну посаду на час звільнення позивача належали виключно Міністру внутрішніх справ СРСР. Така процедура відносно позивача не проводилась, рішення про прикомандирування його до сільської ради не приймалося, Увасилівська сільська рада із зазначеним клопотанням не зверталась.

Отже, позивача звільнено з органів внутрішніх справ наказом УВС в Тернопільській області від 18.03.1988 року № 37 о/с у зв'язку з переведенням на виборну посаду та не прикомандировано до відповідної місцевої ради.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивач при звільненні не був залишений в кадрах МВС СРСР, вислуга років складає 3 роки 07 місяців та 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років, а тому у УМВС в Тернопільській області відсутні підстави для направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільської області відповідних документів, які необхідні для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області задовольнити.

Постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду