ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2020 року

Київ

справа №826/7414/15

адміністративне провадження №К/9901/11913/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 826/7414/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Дніпропетровській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, -Нікопольського комунального підприємства «Нікопольтеплоенерго», Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», керівника Нікопольського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Бабкіної Вікторії Миколаївни, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Дніпропетровській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року, ухвалену в складі: головуючого судді Келеберди В.І., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року, постановлену в складі: головуючого судді Костюк Л.О., суддів Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - позивач, ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Дніпропетровській області (далі - відповідач, Управління ДВС ГУЮ в Дніпропетровській області), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Нікопольське комунальне підприємство «Нікопольтеплоенерго» (далі - НКП «Нікопольтеплоенерго»), Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з вимогою визнати протиправною і скасувати вимогу Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ в Дніпропетровській області від 05 червня 2014 року №2314/10323.

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року адміністративну справу прийнято до провадження судді Келеберди В.І. та залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, керівника Нікопольського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Бабкіну Вікторію Миколаївну.

3. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача, викладені в оскаржуваній вимозі, про те, що ПАТ «Укрсоцбанк» всупереч накладеному органом виконавчої служби арешту здійснювало перекази грошових коштів із рахунку НКП «Нікопольтеплоенерго» є безпідставними.

4. Позивач доводить, що про існування арешту, на який посилається відповідач в оскаржуваній вимозі, йому не було та не мало бути відомо, а тому підстав уважати, що ПАТ «Укрсоцбанк» будь-яким чином сприяло ухиленню НКП «Нікопольтеплоенерго» від виконання рішення суду немає.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ В Дніпропетровській області перебуває зведене виконавче провадження №38147620 про стягнення заборгованості з НКП «Нікопольтеплоенерго».

6. У межах вказаного виконавчого провадження 14 лютого 2013 року державним виконавцем було прийнято постанову №32629301 про арешт коштів НКП «Нікопольтеплоенерго», розміщених на рахунках Нікопольської філії ПАТ «Укрсоцбанк» № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , у розмірі 4518282,58 грн.

7. Розглянувши вказану постанову, ПАТ «Укрсоцбанк» листом від 04 березня 2013 року №10.5-186/37-2291 повідомило орган виконавчої служби про повернення без виконання постанови від 14 лютого 2013 року №32629301, оскільки НКП «Нікопольтеплоенерго» не має відкритих рахунків в ПАТ «Укрсоцбанк».

8. Як установили суди попередніх інстанцій, рахунки НКП «Нікопольтеплоенерго» № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , про які йшлось в постанові про арешт від 14 лютого 2013 року №32629301, були закриті 22 листопада 2000 року.

9. 27 січня 2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі поданої НКП «Нікопольтеплоенерго» заяви відкрив останньому рахунок № НОМЕР_3 .

10. 11 березня 2014 року до ПАТ «Укрсоцбанк» надійшла постанова заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції ГУЮ в Дніпропетровській області від 03 березня 2014 року про накладення арешту на кошти НКП «Нікопольтеплоенерго», розміщені на рахунках в ПАТ «Укрсоцбанк».

11. Листом від 13 березня 2014 року № 10.5-186/37-1996 ПАТ «Укрсоцбанк» повідомило орган виконавчої служби, що 11 березня 2014 року банком було накладено арешт на поточний рахунок НКП «Нікопольтеплоенерго» № НОМЕР_3 , а постанову про арешт коштів боржника від 03 березня 2014 року оприбутковано на позабалансовий рахунок №9806.

12. 05 червня 2014 року Відділом примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ в Дніпропетровській області складено вимогу №02.1-14/16032, якою керівника Нікопольського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» зобов`язано: «негайно з моменту отримання вимоги усунути порушення законодавства про виконавче провадження шляхом перерахування відділу за рахунок власних коштів ПАТ «Укрсоцбанк» сум помилкових переказів з рахунку НКП «Нікопольтеплоенерго» № НОМЕР_3 за період з 03 лютого 2014 року по 11 березня 2014 року; особисто з`явитися 17 червня 2014 року об 11 год 00 хв до відділу з метою надання: доказів виконання даної вимоги; пояснень, відповідей на питання, необхідних для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності за порушення законодавства про виконавче провадження та складання протоколу про скоєння адміністративного правопорушення.

13. Не погоджуючись з указаною вимогою, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

14. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року, адміністративний позов задоволено: визнано протиправною і скасовано вимогу Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ в Дніпропетровській області від 05 червня 2014 року №2314/10322.

15. Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що висновки відповідача, якими він мотивував оскаржувану відмову щодо незаконних дій ПАТ «Укрсоцбанк» під час обслуговування рахунку НКП «Нікопольтеплоенерго» № НОМЕР_3 в період з 03 лютого 2014 року по 11 березня 2014 року, є безпідставними.

16. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами банк повинен здійснювати за умови наявності зареєстрованого публічного обтяження та обізнаності банку щодо нього. Водночас факт обізнаності банку стосовно наявного публічного обтяження пов`язується виключно з моментом отримання ним відповідної постанови.

17. Як зазначили суди попередніх інстанцій, постанова про арешт коштів НКП «Нікопольтеплоенерго» від 14 лютого 2013 року №32629301, на яку посилається відповідач як на доказ обізнаності ПАТ «Укрсоцбанк» щодо наявного публічного обтяження рухомого майна НКП «Нікопольтеплоенерго», на виконання ПАТ «Укрсобанк» не приймалася та була повернута органу виконавчої служби у зв`язку з тим, що на момент її надходження НКП «Нікопольтеплоенерго» в ПАТ «Укрсоцбанк» не обслуговувалося.

18. Установивши вказані обставини, суди попередніх інстанцій погодилися з позицією позивача про те, що ПАТ «Укрсоцбанк» не мав правових підстав у період з моменту відкриття НКП «Нікопольтеплоенерго» рахунку № НОМЕР_3 та до дня отримання постанови про арешт коштів від 03 березня 2014 року будь-яким чином обмежувати рух коштів клієнта на вказаному рахунку.

19. Суди попередніх інстанцій також уважали, що платежі, проведені ПАТ «Укрсоцбанк» у розумінні законодавства, на яке посилається відповідач в оскаржуваній вимозі, не дає підстав уважати їх помилковими, що виключає можливість зарахування відповідних сум на рахунок органу виконавчої служби.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

20. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення й прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

21. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що чинне законодавство не наділяє банки правом повертати без виконання постанови органу виконавчої служби, якими встановлюється арешт майна боржника.

22. Посилаючись на постанову про арешт майна НКП «Нікопольтеплоенерго» від 14 лютого 2013 року №32629301, відповідач доводить, що ПАТ «Укрсоцбанк» було відомо про існування обтяження майна НКП «Нікопольтеплоенерго», дія якого поширюється також на нові рахунки, що відкриваються після прийняття постанови про накладення арешту.

23. З урахуванням викладеного відповідач уважає, що суди попередніх інстанцій дійшли протиправних висновків про законність операцій з коштами НКП «Нікопольтеплоенерго» на рахунку № НОМЕР_3 та про відсутність підстав для їхнього відшкодування.

24. Позивач проти вимог касаційної скарги заперечив. У відзиві на касаційну скаргу зазначив, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно встановили обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає.

25. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

26. 15 грудня 2017 року, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.

27. 30 січня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

28. За наслідками автоматизованого розподілу касаційні скарги передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Желтобрюх І.Л., суддів Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.

29. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 30 травня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

30. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 травня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

31. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.

32. Водночас, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

33. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.

34. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. Порядок і умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) на момент виникнення спірних правовідносин був урегульований Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV).

36. Згідно із частиною першою статті 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

37. Відповідно до частини першої статті 2 Закону №606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

38. Статтею 5 Закону №606-XIV передбачено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов`язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

39. Обсяг прав і обов`язків державного виконавця визначено у статті 11 Закону №606-XIV, частиною другої якої передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, установленому виконавчим документом і цим Законом.

40. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону №606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

41. Частиною другою статті 52 Закону №606-XIV передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

42. Відповідно до частини четвертої статті 52 Закону №606-XIV на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

43. Частиною другою статті 4 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року №1255-IV (далі - Закон №1255-IV) передбачено, що публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду.

44. Відповідно до статті 11 Закону №1255-IV обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, установленому цим Законом.

45. Положеннями частини другої статті 12 Закону №1255-IV передбачено, що реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

46. Правові засади діяльності банків визначено в Законі України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року №2121-III (далі - Закон № 2121-III).

47. Згідно з частинами першою та другою статті 59 Закону № 2121-III арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

48. Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму». Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

49. Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, підстави відповідальності суб`єктів переказу встановлено в Законі України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року №2346-III (далі - Закон №2346-III).

50. Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону №2346-III суб`єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем.

51. У розумінні статті 1 Закону №2346-III отримувач - це особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.

52. Неналежний отримувач - це особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

53. Переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

54. Помилковий переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

55. Неналежний переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

56. Відповідно до частини 6.4 статті 6 Закону №2346-III у разі відкриття рахунка клієнтом, щодо якого існує публічне обтяження рухомого майна, накладене державним виконавцем, банк зупиняє видаткові операції з такого рахунка на суму обтяження та повідомляє державному виконавцеві про відкриття рахунка. Повідомлення про відкриття рахунка вручається державному виконавцеві власником рахунка, який зобов`язаний подати до банку документи, що підтверджують отримання державним виконавцем повідомлення.

57. Відповідно до підпункту 32.3.1 пункту 32.3 статті 32 Закону №2346-III у разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов`язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. Інакше отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

VI. Позиція Верховного Суду

58. З аналізу наведених вимог чинного законодавства випливає, що арешт як спосіб забезпечення реального виконання рішення у межах виконавчого провадження є різновидом публічного обтяження майна боржника, що передбачає обмеження правомочності розпорядження ним.

59. Арешт рухомого майна боржника як вид публічного обтяження підлягає державній реєстрації, з моменту якої він стає обов`язковим для третіх осіб у відносинах з боржником.

60. У разі накладення арешту на кошти боржника, розміщені на рахунку в банку, обслуговуючий боржника банк зупиняє видаткові операції за усіма рахунками клієнта-боржника, у тому числі тими, що відкриваються після накладення арешту.

61. Отже, умовою, з якою законодавець пов`язує виникнення у банку обов`язку зупинити видаткові операції на суму обтяження у разі відкриття рахунку клієнтом та повідомити державного виконавця про відкриття такого рахунку, є існування публічного обтяження рухомого майна такого клієнта, зареєстрованого у встановленому законом порядку.

62. Аналогічна позиція в тотожних правовідносинах була викладена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постанові від 26 грудня 2019 року в справі №826/13005/14 і Суд не знаходить підстав для відступлення від неї під час розгляду цієї справи.

63. Як установили суди попередніх інстанцій, на момент відкриття ПАТ «Укрсоцбанк» рахунку НКП «Нікопольтеплоенерго» №26006011163216, у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про арешт коштів НКП «Нікопольтеплоенерго», розміщених на рахунках в банку, були відсутні.

64. Щодо посилань скаржника на постанову Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ в Дніпропетровській області від 14 лютого 2013 року №32629301, як на доказ обізнаності ПАТ «Укрсоцбанк» щодо наявності публічного обтяження коштів НКП «Нікопольтеплоенерго», Суд зазначає таке.

65. Відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

66. Пунктом 10.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 21 січня 2004 року №22 (далі - Інструкція №22), виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.

67. Банк приймає до виконання постанову державного виконавця та/або рішення суду, які доставлені до банку самостійно державним виконавцем, слідчим, представником суду, органу державної податкової служби або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є суд, державний виконавець, слідчий, орган державної податкової служби.

68. Відповідно до пункту 10.4 Інструкція №22 банк, у якому відкрито рахунок/рахунки клієнта, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів після отримання документа про арешт коштів.

69. Отже, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що за відсутності відкритих у ПАТ «Укрсоцбанк» рахунків НКП «Нікопольтеплоенерго» у позивача не було підстави для прийняття до виконання й обліку постанови Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ в Дніпропетровській області від 14 лютого 2013 року №32629301 про накладення арешту на кошти НКП «Нікопольтеплоенерго».

70. З урахуванням викладеного Суд уважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що у позивача не було правових підстав для обмеження прав НКП «Нікопольтеплоенерго» щодо розпорядження коштів на рахунку № НОМЕР_3 .

71. Щодо зобов`язання позивача в оскаржуваній вимозі перерахувати за рахунок власних коштів на рахунок відповідача суму помилкових переказів з рахунку НКП «Нікопольтеплоенерго» № НОМЕР_4 , Суд зазначає таке.

72. Помилковими для цілей відшкодування коштів належному отримувачу є грошовий переказ, який з вини банку здійснений на рахунок неналежного отримувача. Водночас під неналежним отримувачем необхідно розуміти особу, якій з вини банку без законних підстав зарахована сума грошового переказу.

73. Суди попередніх інстанцій правильно зазначили про те, що відповідач не був отримувачем коштів за платежами НКП «Нікопольтеплоенерго», що здійснювалися з рахунку № НОМЕР_4 .

74. Отже, посилання позивача на те, що всі операції з рахунком НКП «Нікопольтеплоенерго» №2060060111632016, здійснені після прийняття Відділом примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ в Дніпропетровській області постанови від 14 лютого 2013 року №32629301 про накладення арешту на кошти НКП «Нікопольтеплоенерго», є помилковими, а обсяг цих операцій у грошовому еквіваленті має бути зарахований на рахунки органу виконавчої служби ґрунтуються на помилковому застосуванні норм матеріального права.

75. Ураховуючи викладене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача відсутні підстави вимагати у позивача перерахування за рахунок власних коштів, які відповідають сумі операцій з рахунком НКП «Нікопольтеплоенерго» № НОМЕР_3 у період з 03 лютого 2014 року по 11 березня 2014 року.

76. Отже, висновки судів попередніх інстанцій про незаконність вимоги Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ в Дніпропетровській області від 05 червня 2014 року №2314/10323 є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

77. Положеннями частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

78. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

79. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

80. Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд не встановив неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права або порушень норм процесуального права, у зв`язку з чим залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

81. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

82. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

83. Касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

84. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року в справі №826/7414/15 залишити без змін.

85. Судові витрати не розподіляються.

86. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко