Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2020 року

Київ

справа №815/208/17

адміністративне провадження №К/9901/29395/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року (головуючий суддя - Стеценко О.О.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року (головуючий суддя - Запорожана Д.В., судді: Романішина В.Л., Шляхтицький О.І.)

у справі №815/208/17

за позовом ОСОБА_1

до Одеської обласної державної адміністрації,

третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області,

про визнання неправомірними дії, зобов`язання вчинити дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

I. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати неправомірними дії Одеської обласної державної адміністрації щодо розгляду його заяви про надання роз`яснення щодо виконання вимог діючого законодавства;

- зобов`язати Одеську обласну державну адміністрацію розглянути його заяву про надання роз`яснення щодо виконання вимог діючого законодавства, відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян»;

- стягнути з Одеської обласної державної адміністрації матеріальну шкоду у розмірі 506,00 грн;

- стягнути з Одеської обласної державної адміністрації моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.

2. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Одеської обласної державної адміністрації щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 16 травня 2016 року (вх. №П-1083 від 23 травня 2016 року) про надання роз`яснення щодо виконання вимог діючого законодавства. Зобов`язано Одеську обласну державну адміністрацію розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 травня 2016 року (вх. №П-1083від 23 травня 2016 року) про надання роз`яснення щодо виконання вимог діючого законодавства відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян». В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

3. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій в частині якою відмовлено в задоволенні позову, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить змінити постанову суду першої інстанції та скасувати ухвалу апеляційного суду в цій частині та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 518,58 грн та моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишити в силі.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами встановлено, що 16 травня 2016 року позивач направив на адресу Одеської обласної державної адміністрації заяву, в якій просив роз`яснити до яких платежів відноситься сплата щодо проїзду автомобільного транспорту на територію промринку 7 км, чи мають інваліди війни право на пільгу при проїзді на територію промринку 7 км (в зоні стоянки автомобілів) та в яких випадках, чи дійсно пільгу на проїзд на територію промринку 7 км має автомобіль з відзнакою керування інвалідом, чи вказану пільгу має інвалід, якому належить автомобіль і яким він керує на законних підставах, чому при сплаті за проїзд 20 грн. видається чек на сплату 15 грн.

5. 23 травня 2016 року заяву позивача від 16 травня 2016 року зареєстровано в Одеській обласній державній адміністрації за вх. №П-1083. За резолюцією голови державної адміністрації до розгляду звернення позивача долучено звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

6. 30 листопада 2016 року Департаментом охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації позивачу надано відповідь за вих. №П-1060-К50-01, в якій зазначено, що за дорученням Одеської обласної державної адміністрації Департаментом охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації розглянуто звернення позивача та проінформовано, що питання, викладене у зверненні, не відноситься до компетенції Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, оскільки промисловий ринок 7 км є комерційною структурою і територіально відноситься до Овідіопольського району, у зв`язку з чим запропоновано звернутись за роз`ясненням до Овідіопольської районної державної адміністрації. Вказану відповідь позивач отримав 7 грудня 2016 року.

7. Вважаючи дії відповідача такими, що порушують положення Закону України «Про звернення громадян», позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач несвоєчасно та протиправно доручив Департаменту охорони здоров`я та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації розглянути заяву позивача, чим порушив його право на своєчасне отримання відповіді.

9. У зв`язку з чим, суди дійшли висновку про наявність підстав для захисту порушеного права позивача у визначений ним в позовній заяві спосіб, а саме: шляхом зобов`язання відповідача розглянути його заяву.

10. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральних чи матеріальних збитків, суди дійшли висновку, що відповідно до статті 25 Закону України від 2 жовтня 1996 року №393/96-В «Про звернення громадян» (далі - №393/96-В) громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, такі збитки можуть бути, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи під час розгляду лише скарги, а не заяви, що мало місце в даному випадку.

11. Також вказали на відсутність будь-яких належних чи допустимих доказів та обґрунтувань з боку позивача на підтвердження факту спричинення моральних страждань.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. Скаржник в обґрунтування касаційної скарги зазначив, що не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

13. Суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях вказують, що таке моральна шкода, посилаючись на пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 та статтю 23 Цивільного кодексу України, однак, будь-якого пояснення щодо відсутності у позивача права на відшкодування цієї шкоди, відповідно до норм Конституції України не надають, а пояснюють лише відсутністю у Законі України «Про звернення громадян» норми щодо відповідальності за порушення порядку розгляду заяв.

14. Вважає, що незважаючи на відсутність у Законі №393/96-В норм про відповідальність за порушення порядку розгляду заяв, існують усі підстави для застосування Конституції України як норм прямої дії. При цьому вважає, що існують усі підстави для визнання дій Одеської обласної державної адміністрації неправомірними та, відповідно, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

15. В обґрунтування необхідності визнання хоча б у будь-якому розмірі моральної шкоди, посилається на незадовільний стан його здоров`я як інваліда війни 2 групи, а також на факт погіршення його стану здоров`я у зв`язку з отриманою відповіддю від Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, що спонукало його звернутися до лікарів для проведення відповідного обстеження.

16. В обґрунтування завданої матеріальної шкоди, скаржник вказує на понесені матеріальні збитки, у зв`язку з відправленням його заяви від 16 травня 2016 року вх. №П-1083 від 23 травня 2016 року про надання роз`яснення щодо виконання вимог діючого законодавства відповідно до вимог Закону №393/96-В поштою - 6 грн. Також вказав на понесені ним матеріальні збитки у зв`язку зі складанням позовної заяви - 500 грн та направленням її до суду.

17. Вважає, що за змістом його заява є скаргою на дії працівників ТОВ «Промринок 7км», а заяву він надав для поновлення його, передбачених Законом України, прав.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Оскільки рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а в іншій частині судові рішення не оскаржуються, то Верховний Суд перевіряє їх законність та обґрунтованість лише у цій частині.

20. Відповідно до статті 25 Закону №393/96-ВР у разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов`язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв`язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку. Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

21. Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні чи матеріальні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи під час розгляду лише скарги.

22. За приписами статті 3 Закону N393/96-В під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Отже, законодавець розмежовує звернення громадян на пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

23. Як встановлено судами, звернення позивача до відповідача за своїм змістом у розумінні статті 3 Закону N393/96-В є заявою, а не скаргою, у зв`язку з чим, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди на підставі Закону N393/96-В.

24. Крім того, згідно з пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

25. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

26. За правилами частини другої статті 23 КАС України (в редакції, яка діяла на дату звернення до суду першої інстанції з цим позовом) вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

27. Аналізуючи наведені положення законодавства, з урахуванням обставинами справи, а також зваживши на згадані вище роз`яснення Пленуму Верховного Суду України щодо відшкодування моральної шкоди, то насамперед треба звернути увагу на те, що сам факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.

28. Як встановлено судами, зазначаючи про моральну шкоду, позивач не обґрунтував яким чином несвоєчасний і неналежний розгляд його звернення завдав йому моральної шкоди.

29. Враховуючи те, що позивачем не надано належних доказів, що підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, та не доведено причинно-наслідковий зв`язок з предметом позову, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

30. Оцінюючи наведені в касаційній скарзі аргументи, Верховний Суд дійшов висновку, що всі аргументи скаржника, ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

31. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

33. Переглянувши оскаржені судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку, що підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

34. Доводи касаційної скарги висновків судів та обставин справи, в частині їх перегляду, не спростовують.

35. З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, у зв`язку з чим касаційна скарга в межах доводів задоволенню не підлягає.

36. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

37. Щодо задоволення позовних вимог, то в цій частині рішення судів попередніх інстанцій, враховуючи положення частини першої статті 341 КАС України, касаційним судом не переглядаються.

Керуючись статтями 341, 345, 350, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року у справі №815/208/17- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду