Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.02.2019 року у справі №820/2898/16
Ухвала КАС ВП від 06.02.2019 року у справі №820/2898/16
Постанова КАС ВП від 17.02.2019 року у справі №820/2898/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2019 року

Київ

справа №820/2898/16

адміністративні провадження №К/9901/41717/18, №К/9901/41719/18, №К/9901/41721/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційними скаргами Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Мар'єнко Л.М. від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Дюкарєвої С.В., суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С. від 13 лютого 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойлстрім» до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ойлстрім» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому просило: визнати незаконними та скасувати податкові вимоги від 25 січня 2016 року №84-23, від 13 січня 2016 року №9-23, від 12 січня 2016 року №1-23, від 15 січня 2016 року №7-23, від 22 лютого 2016 року №498-23; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 березня 2016 року №0006110812, від 12 березня 2016 року №0005110812, які прийнято на підставі висновків акта камеральної перевірки від 24 вересня 2015 року №220/11-08-15/39728419; зобов'язати відповідачів відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ «Ойлстрім» в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит», а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті перевірки від 24 вересня 2015 року №220/11-08-15/39728419.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року замінено: Маловисківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Кіровоградській області на Новоукраїнську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Кіровоградській області; Долинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Кіровоградській області на Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Кіровоградській області; Знам'янську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Кіровоградській області на Олександрійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, з урахування ухвали про виправлення описки від 27 жовтня 2016 року, позов ТОВ «Ойлстрім» до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області, Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Кіровоградській області, Новоукраїнскої об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Кіровоградській області, Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Кіровоградській області в частині позовних вимог про скасування податкових вимог від 13 січня 2016 року №9-23, від 12 січня 2016 року №1-23, від 15 січня 2016 року №7-23, від 22 лютого 2016 року №498-23 залишено без розгляду, а також замінено Державну податкову інспекцію у Московському районі м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області на Київську об'єднану державну податкову інспекцію м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року, позов задоволено частково. Скасовано податкову вимогу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 25 січня 2016 року №84-23. Скасовано податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 12 березня 2016 року №0006110812, від 12 березня 2016 року №0005110812. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення в частині задоволених позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що при реалізації Товариством нафтопродуктів через мережу АЗС в межах укладеного договору поставки нафтопродуктів відбувалося відвантаження (продаж) нафтопродуктів юридичній особі оптових партій нафтопродуктів, а тому обставини здійснення операцій з реалізації підакцизних товарів у роздріб у розумінні приписів підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), які є об'єктом оподаткування акцизним податком, відсутні. Також суди зазначили, що висновок контролюючого органу щодо виключно роздрібного характеру торгівлі нафтопродуктами через мережу АЗС не відповідає нормам чинного законодавства України та призводить до неправильного трактування норм податкового законодавства, оскільки в законодавстві не існує обмежень щодо торгівлі нафтопродуктами через мережу АЗС оптом, відповідно не кожен факт продажу пального на АЗС є роздрібною торгівлею. Стосовно податкової вимоги, суди виходили з того, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого вона сформована, скасовано у судовому порядку.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідачі - Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Новоукраїнська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області звернулися до суду з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У доводах касаційних скарг посилаються на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що регулюють порядок справляння акцизного податку. Вважає, що згідно із положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України) та постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1442, якою затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами (далі - Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами), через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а не оптовий, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу, у зв'язку з чим відповідні операції з відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС незалежно від умов їх продажу та форми розрахунків є об'єктом оподаткування акцизним податком.

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 04 квітня 2017 року та від 26 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведення камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з акцизного податку щодо виявлення помилок (порушень), Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області складено акт від 24 вересня 2015 року №220/11-08-15/39728419, яким встановлено порушення підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 214.1.4 пункту 214 статті 214 Податкового кодексу України, підпункту 2 пункту 6 розділу V Порядку заповнення та подання Декларації акцизного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року №14 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за №105/26550), в результаті чого позивачем занижено суму грошових зобов'язань, заявлених у податковій звітності з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 22366,00 грн.

Викладені в акті перевірки висновки Інспекції ґрунтуються на тому, що позивач неправомірно відобразив у декларації акцизного податку за серпень 2015 року обсяги реалізованих через АЗС підакцизних товарів для комерційного використання на загальну суму 447330,02 грн., як таких, що не оподатковуються акцизним податком.

На підставі акта перевірки Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 березня 2016 року: - №0006110812, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» у розмірі 5631,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 3754, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1877,00 грн.; - №0005110812, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» у розмірі 27918,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 18612,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 9306,00 грн.

Верховний Суд не погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про невідповідність вимогам чинного законодавства вказаних податкових повідомлень-рішень з огляду на таке.

За визначенням абзацу першого підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VII) реалізація підакцизних товарів (продукції) - це будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

У відповідності до підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 ПК України платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Об'єктами оподаткування акцизним податком є операції, зокрема, з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (підпункт 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України).

Відповідно до підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 ПК України у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.

Пунктом 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів віднесено, зокрема, нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне.

Згідно з ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб'єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.

Отже, наведені норми дають підстави для висновку, що об'єктом оподаткування акцизним податком є будь-які операції з роздрібної реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам незалежно від форми розрахунків.

Пунктом 216.9 статті 216 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

У статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пункту 10 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків.

Тобто, законодавством чітко визначено можливість розрахунку за придбані у роздріб нафтопродукти як у готівковій формі, так і з використанням відомостей на відпуск, талонів, платіжних карток, смарт-карток (паливних карток).

В свою чергу, згідно з пунктом 10.3.1.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за №805/15496), розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року №1315.

При цьому пунктом 10.3.1.3 цієї Інструкції встановлено, що відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою №17-НП.

У цьому ж Змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (пункт 10.3.4.2 Інструкції), за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). Відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 Змінного звіту АЗС за формою №17-НП.

Порядок заповнення та подання декларації акцизного податку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року №14. У відповідності до пункту 6 розділу V цього Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) у графах 3 додатка 6 декларації акцизного податку «Вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування» вказується загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків, а у графі 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

Таким чином, до графи 3 додатка 6 декларації акцизного податку мають бути внесені дані граф 8, 9, 10, 11, 12 Змінного звіту АЗС за формою №17-НП, а до графи 4 дані граф 9 (за відомостями), 10 (за талонами), 12 (за іншими документами).

Отже, при відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів) згідно з пунктом 216.9 статті 216 ПК України.

Пунктом 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами встановлено, що роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій (АЗС), що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Пунктом 34 цих Правил встановлено, що заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.

Тобто, через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу.

Щодо поняття некомерційного використання, то Суд вважає, що у значенні, в якому його вжито у ПК України, нормативно-правових актах, що регулюють порядок реалізації нафтопродуктів у роздріб, його слід розуміти як таке, що виключає подальшу реалізацію нафтопродуктів кінцевим споживачам незалежно від форми розрахунків.

Оскільки через мережу АЗС здійснюється реалізація нафтопродуктів у роздріб кінцевому споживачу з метою некомерційного використання, то контролюючий орган у межах спірних правовідносин не мав обов'язку встановлення факту використання контрагентами позивача придбаних нафтопродуктів з тією чи іншою метою.

Крім того, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатися у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група, що відповідає вимогам щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року №199, якими визначено формат та розрядність даних, що зберігається у фіскальній пам'яті РРО, у якому передбачено відображення не менше 6 груп з оподаткування товарів (послуг).

Враховуючи підпункт 3.5 пункту 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01 грудня 2000 року №614 (приписи якого були чинними на момент спірних відносин), рядок 9 розрахункового документа (назва податку, літерне позначення ставки податку, ставка податку у відсотках, сума податку) може повторюватися відповідно до кількості податкових груп, тобто не менше 6.

Отже, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група. Ставка (розмір) акцизного податку вже закладена в ціні товару пального та відображена на АЗС як ціна пального. При цьому диференціації цін пального на АЗС для комерційного чи некомерційного (особистого) використання немає.

Відтак, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (пункт 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами та ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять»), а тому такі операції оподатковуються акцизним податком відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України.

Дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» через мережу АЗС є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів).

Враховуючи наведене, Верховний Суд приходить до висновку, що податкові зобов'язання зі сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів під час здійснення розрахункових операцій.

Аналогічна правова позиція вже неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27 березня 2018 року у справі №813/4238/15, від 20 квітня 2018 року у справі №820/10856/15, від 20 червня 2018 року у справі №803/1118/16.

Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2016 року: абзац другий підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України уточнено й згідно з яким реалізацією суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів вважається, крім іншого, фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, незалежно від форми розрахунків.

Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень не ґрунтується на правильному застосуванні вказаних норм матеріального права.

За наведеного, відсутності у даній справі спору щодо правильності розрахунку та обсягів реалізованих підакцизних товарів й, відповідно, визначення відповідачем об'єкту та бази оподаткування як обов'язкових елементів податку при обчисленні суми грошового зобов'язання, касаційний суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Товариства.

Відносно позовних вимог про скасування податкової вимоги від 25 січня 2016 року №84-23 слід зазначити таке.

Згідно із пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України).

Отже, з наведених вище правових норм вбачається, що для надіслання податковим органом податкової вимоги необхідна наявність несплаченої платником податків в установлений строк суми узгодженого грошового зобов'язання.

Встановлено, що податкова вимога Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (правонаступник - Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області) від 25 січня 2016 року №84-23, якою визначено, як узгоджене, зобов'язання з акцизного податку в загальному розмірі 7815,30 грн., в т.ч. за основним зобов'язанням - 4833,43 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2398,50 грн. та пені - 583,37 грн., сформована на підставі податкового повідомлення-рішення від 06 листопада 2015 року №0000782200.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 у справі №820/269/16 позов ТОВ «Ойлстрім» до Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, Долинської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, Знам'янської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, Маловисківської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, Новоукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті щодо ТОВ «Ойлстрім», зокрема Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 06 листопада 2015 року №0000782200.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року у справі № 820/269/16 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у цій частині залишено без змін.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позовні вимоги про скасування податкової вимоги від 25 січня 2016 року №84-23 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

За таких обставин підстави для задоволення касаційних скарг у цій частині відсутні.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин в частині правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, постановлені у справі рішення в цій частині підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 351, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року у справі №820/2898/16 в частині задоволення позову про скасування податкових повідомлень-рішень Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 12 березня 2016 року №0006110812, від 12 березня 2016 року №0005110812 скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойлстрім» про скасування податкових повідомлень-рішень Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 12 березня 2016 року №0006110812, від 12 березня 2016 року №0005110812 відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року у справі №820/2898/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду