ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2019 року

Київ

справа №819/2388/17

адміністративне провадження №К/9901/63964/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області

на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 (головуючий суддя - Баранюк А.З.)

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2018 (головуючий суддя - Макарик В.Я., судді - Глушко І.В., Судова-Хомюк Н.М.)

у справі № 819/2388/17

за заявою Головного управління ДФС у Тернопільській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адемн»

про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна,

В С Т А Н О В И В:

28 грудня 2017 року Головне управління ДФС у Тернопільській області (далі - ГУ ДФС у Тернопільській області) звернулося до суду із заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адемн» (далі - Товариство) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства.

Заява ГУ ДФС у Тернопільській області обґрунтована тим, що Товариство відмовило посадовим особам контролюючого органу у допуску до проведення документальної планової перевірки, що стало підставою для прийняття рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства.

Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалою від 29.12.2017 закрив провадження у справі у зв'язку з наявністю між сторонами спору про право.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 26.02.2018 ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.12.2017 скасував, а справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалою від 05.04.2018, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2018, заяву ГУ ДФС у Тернопільській області до Товариства про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків залишив без розгляду.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем пропущено передбачений частиною другою статті 283 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України) строк звернення до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву та підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариства.

В обґрунтування касаційної скарги ГУ ДФС у Тернопільській області зазначило, що Товариство порушило вимоги податкового законодавства в частині недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, а відтак рішення про застосування адміністративного арешту майна є законним та обґрунтованим. Щодо строку звернення із заявою до суду, то, на думку скаржника, перебіг цього строку обчислюється з моменту прийняття контролюючим органом рішення про застосування адміністративного арешту майна.

Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що посадовими особами ГУ ДФС у Тернопільській області на виконання вимог наказу від 11.12.2017 № 2469 та на підставі направлень на перевірку від 22.12.2017 № 4304; № 4305; № 4306 та №4307 здійснено виїзд за адресою місцезнаходження відповідача: вул. Крушельницької, 18/402, м. Тернопіль, Тернопільської області з метою проведення документальної планової перевірки.

Керівник Товариства Нечипорук А.М. відмовив посадовим особам контролюючого органу у допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки, про що 26.12.2017 складено акт відмови від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, а також акт відмови від підпису в направленні та акт відмови від надання пояснень.

З огляду на наведені обставини та на підставі звернення заступника начальника відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Тернопільській області Кривик Л.В. від 27.12.2017 заступником начальника ГУ ДФС у Тернопільській області Лопатинською Н.М. 27.12.2017 о 17 год. 30 хв. прийнято рішення за №8610/10/19-00-14-01-13/20324 про застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства відповідно до статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно з підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.6 статті 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин.

Особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків регламентовані статтею 283 КАС України.

Так, частиною другою статті 283 КАС України визначено, що заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

При цьому відповідно до частини першої статті 270 КАС України на обчислення строків, встановлених статтями 273-277, 280-283 цього Кодексу, не поширюються правила частин другої - десятої статті 120 цього Кодексу.

Строки, встановлені у справах, визначених цією статтею, обчислюються календарними днями і годинами (частина друга статті 270 КАС України).

Днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду (частина п'ята статті 270 КАС України).

Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що в даному випадку обставиною, яка зумовлює звернення відповідача до суду, є відмова Товариства від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної планової виїзної перевірки, що підтверджується відповідним актом від 26.12.2017.

За таких обставин, граничним строком подання заяви про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до частини другої статті 283 КАС України, є 27.12.2018.

Між тим, із заявою про підтвердження умовного адміністративного арешту майна платника податків ГУ ДФС у Тернопільській області звернулося лише 28.12.2017 о 16:30, тобто з пропуском строку, встановленого частиною другою статті 283 КАС України.

Таким чином, враховуючи пропуск строку звернення із заявою та неможливість поновлення такого строку, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про залишення заяви ГУ ДФС у Тернопільській області про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення, ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова