Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.06.2018 року у справі №813/112/18
Ухвала КАС ВП від 01.11.2018 року у справі №813/112/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2019 року

Київ

справа №813/112/18

адміністративне провадження №К/9901/52952/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС

на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09.01.2018 (суддя - Мартинюк В.Я.)

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2018 (головуючий суддя - Старунський Д.М., судді - Багрій В.М., Рибачук А.І.)

у справі № 813/112/18

за позовом Приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт»

до Офісу великих платників податків ДФС

про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року Приватне підприємство «ОККО-Нафтопродукт» (далі - Підприємство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування наказу від 29.12.2017 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Підприємства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача не було передбачених Податковим кодексом України підстав для призначення позапланової перевірки Підприємтсва.

Одночасно позивачем заявлено клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу ДФС від 29.12.2017.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.01.2018, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2018, клопотання про вжиття заходів забезпечення позову задоволено: зупинено дію наказу Офісу великих платників податків ДФС «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 29.12.2017 за № 2931 до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Задовольняючи клопотання Підприємства про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в разі проведення контролюючим органом перевірки на підставі оскаржуваного наказу, захист прав позивача стане неможливим, так як мета проведення перевірки буде досягнута, що в свою чергу свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити поновлення порушених прав та інтересів Підприємства до ухвалення рішення в даній адміністративній справі.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Офіс великих платників податків ДФС звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просив їх скасувати та відмовити в задоволенні клопотання про забезпечення позову.

При цьому в обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що видання керівником податкового органу наказу про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки не створює небезпеки інтересам платника податків, оскільки сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Клопотання позивача про забезпечення позову мотивовано тим, що реалізація контролюючим органом своїх функцій податкового контролю шляхом проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може також призвести до чергового порушення прав та інтересів позивача, а саме донарахування податкових зобов'язань, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат (зокрема, необхідно буде звертатись до суду, визнавати недійсним рішення, тощо).

Предметом оскарження в адміністративному позові у справі, що розглядається, є законність прийняття Офісом великих платників податків ДФС наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Підприємства, призначеної на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Зміст положень статей 78,79 Податкового кодексу України свідчить про те, що суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням контролюючого органу про призначення перевірки та оспорити його в суді.

Проведення перевірки у період оскарження у судовому порядку рішення про її призначення та до вирішення питання про законність цього рішення є нівелюванням зазначеного права платника податку.

За таких обставин задоволення клопотання позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Офісу великих платників податків ДФС від 29.12.2017 до ухвалення рішення в адміністративній справі відповідає предмету позову, є співмірним з позовними вимогами та не унеможливлює здійснення відповідачем покладених на нього положеннями Податкового кодексу України функцій та повноважень.

Судом першої інстанції наведено мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, що можуть істотно вплинути на можливість ефективного захисту прав та інтересів позивача та правильно оцінено співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Доводи касаційної скарги Офісу великих платників податків ДФС не спростовують правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09.01.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2018- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова