Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.02.2018 року у справі №814/3215/15

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.2018 Київ К/9901/13210/18 814/3215/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., суддів: Берназюка Я. О., Гриціва М. І., розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін за наявними матеріалами в касаційному порядку справу за позовом Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області до ОСОБА_2, треті особи: Миколаївська міська рада, ОСОБА_3, про зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду у складі судді Марича Є.В. від 3 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Крусяна А.В., Вербицької Н.В., Джабурія О.В. від 21 червня 2016 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області звернулось до суду з вказаним позовом, у якому просило зобов'язати ОСОБА_2 знести самочинно збудований житловий будинок за адресою: місто Миколаїв, вулиця Чкалова, 175/1.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року, позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 знести самочинно збудований житловий будинок за адресою: місто Миколаїв, вулиця Чкалова, 175/1.

3. Рішення судів мотивовані тим, що ОСОБА_2 збудовано житловий будинок без дозвільних документів, на земельній ділянці, яка не була їй відведена або передана, не було виконано у добровільному порядку припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом добровільного знесення самовільно збудованого житлового будинку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить їх скасувати та залишити позовну заяву без розгляду.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_2 на об'єкті будівництва за адресою: місто Миколаїв, вулиця Чкалова, 175/1.

За результатами перевірки складено акт від 10 січня 2012 року, у якому зафіксовано, що вказаною особою проводяться будівельні роботи без дозвільних документів та затвердженої документації.

На цій підставі Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області складено припис від 10 січня 2012 року, у якому від ОСОБА_2 вимагалось негайно зупинити виконання будівельних робіт та надати повідомлення про початок виконання будівельних робіт у термін до 11 лютого 2012 року.

За результатом повторної перевірки на вказаному об'єкті будівництва Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області складено акт від 17 грудня 2013 року, у якому зафіксовано, що вимоги припису від 10 січня 2012 року не виконано, не оформлено та не надано відповідних документів, які надають право виконувати будівельні роботи, що є порушенням вимог пункту 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року від 23 травня 2011 року № 553.

17 грудня 2013 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області складено припис № 950, у якому від ОСОБА_2 вимагалось усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил шляхом добровільного знесення самовільно збудованого житлового будинку за адресою: місто Миколаїв, вулиця Чкалова, 175/1.

За результатом перевірки на вказаному об'єкті будівництва Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області складено акт від 26 лютого 2014 року, у якому зафіксовано, що вимоги попередніх приписів не виконано. Збудовано перший поверх та частково другий, стіни змуровані з каменю-черепашника, змонтовані залізобетонні перемички віконних прорізів другого поверху, тощо.

6. Посилаючись на те, що житловий будинок за адресою: місто Миколаїв, вулиця Чкалова, 175/1 збудовано самочинно на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, без належних дозвільних документів, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області звернулось до суду з цим позовом, у якому просило зобов'язати ОСОБА_2 знести його.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Касаційна скарга ОСОБА_2 обґрунтована тим, що вона не може бути відповідачем у вказаній справі, суди залишити поза увагою факт наявності згоди на будівництво нового будинку у відповідності із проектом та погодженням відповідних служб, які вона почала оформляти. Посилалась на те, що проведені позивачем перевірки відбувались за її відсутності, що підтверджено під час розгляду справи № 487/4797/14-ц Заводським районним судом міста Миколаєва, а також на наявність рішень судів загальної юрисдикції, які вступили в законну силу, якими відмовлено у задоволенні позову про знесення нею самочинно збудованої будівлі. Також вказувала на пропуск строку звернення позивача до суду з цим позовом.

8. Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області подало заперечення на касаційну скаргу, у якій просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, як законні й обґрунтовані.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Згідно із частиною першою статті 38 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038 -VI "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

10. Відповідно до частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

11. За змістом частини першої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

12. Верховний Суд України у постанові від 15 листопада 2016 року (справа № 21-1959а16) висловив правову позицію про те, що спір за позовом Державної архітектурної інспекції про зобов'язання знесення самочинного будівництва не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

13. Відповідно до частини першої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

14. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій

15. Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

16. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

17. За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

18. Згідно із пунктом 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законами України.

19. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень).

20. У пункті 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень, зазначено, що в інших випадках, встановлених законом, фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами у адміністративній справі за позовом суб'єктів владних повноважень.

21. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, в яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні особи, в чітко визначених законами України випадках.

22. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

23. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина сьома статті 376 Цивільного кодексу України).

24. Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

25. З урахуванням норм частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, частини першої статті 15 Цивільного кодексу України правом звернення до суду за захистом наділені: особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів; органи і особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

26. Аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що спір за позовом Державної архітектурної інспекції про зобов'язання знесення самочинного будівництва підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права. А відтак його розгляд не належить до юрисдикції адміністративних судів.

27. Колегія суддів приходить до висновку про те, що судові рішення у справі підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Керуючись статтями 238, 341, 344, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області до ОСОБА_2, треті особи: Миколаївська міська рада, ОСОБА_3, про зобов'язання вчинити певні дії - закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя М. І. Гриців