Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.2018 Київ К/9901/416/17 803/1156/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року (Дмитрук В.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року (Рибачук А.І., Багрій В.М. Старунський Д.М.) у справі №803/1156/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вербена» до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вербена» (далі - позивач, ТОВ «Вербена») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 липня 2017 року №0029761205.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним не було порушено граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, а відтак відповідачем протиправно винесено спірне податкове повідомлення рішення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, задоволено позовні вимоги. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 липня 2017 року №0029761205. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 600, 00 грн сплаченого судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з протиправності дій контролюючого органу щодо накладення штрафу за порушення строку сплати грошового зобов'язання, оскільки позивач своєчасно подав до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток, самостійно усунув виявлені в ній недоліки, шляхом подання уточнюючої декларації в межах строку встановленого законом, а також сплатив податкове зобов'язання до завершення граничного строку сплати такого зобов'язання.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Вербена»..

У доводах касаційної скарги відповідач обмежується виключно цитуванням норм матеріального та процесуального права, посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, які, на думку контролюючого органу, полягають у правомірності застосування відповідальності у вигляді штрафу до позивача, зважаючи на те, що подання останнім уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, після спливу строку сплати самостійно узгодженого зобов'язання не може бути підставою для звільнення його від відповідальності, натомість доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права не наводить.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено перевірку податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік ТОВ «Вербена» з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток, про що складено акт №400/03-20-12-05/21736490 від 8 червня 2017 року, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме: протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання із сплати податку на прибуток.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення №0029761205 від 12 липня 2017 року, яким на підставі абзацу 1 пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, застосував до позивача штраф у розмірі 10% у сумі 20 120,55 грн.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Вербена» 24 лютого 2016 року подало до контролюючого органу декларацію з податку на прибуток за 2015 рік (№9276061331 від 25 лютого 2016 року), в якій платником самостійно визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 212 050,00 грн., граничний термін сплати яких настає 10 березня 2016 року.

В подальшому, позивачем подано уточнюючу декларацію від 9 березня 2016 року з податку на прибуток за 2015 рік, якою шляхом заповнення рядка 16 додатку ЗП «Зменшення нарахованої суми податку» зменшено нарахування податку на прибуток на суму щомісячних авансових внесків 201 228,00 грн, при заповненні якої позивачем було допущено помилку, а саме: не заповнено рядок 27 декларації, відповідно до якого в ІС «Податковий блок» по ІКПП 11021000 (інтегрована картка платника податків) проводиться зменшення нарахованої суми.

З метою усунення допущеної помилки позивач 11 березня 2016 року подав до контролюючого органу другу уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2015 рік (№9276507789), в якій відображено у рядку 27 на зменшення суму 201 228,00 грн.

Відтак, після подання уточнюючого розрахунку позивачем визначено до сплати податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 10 822,00 грн, яке сплачено ним 9 березня 2016 року відповідно до платіжного доручення №166, тобто до завершення граничного строку сплати такого зобов'язання.

За приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Як зазначено пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України зазначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, згідно із приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже з моменту подання платником податків податкової декларації, визначена ним сума податкового зобов'язання є узгодженою і має бути сплачена у граничні терміни, визначені законом.

В силу приписів пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

При цьому, якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Таким чином, вказаними нормами вставлено право платника податку, у разі виявлення помилок у поданій ним податковій звітності, внести відповідні зміни шляхом подання уточнюючого розрахунку.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог статті 50 Податкового кодексу України, у податкового органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, оскільки, з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

Матеріалами справи підтверджується своєчасне подання позивачем до податкового органу відповідної звітності, самостійне усунення виявлених недоліків шляхом подання уточнюючого розрахунку до початку проведення перевірки контролюючим органом.

Суд зазначає, що специфіка нарахування штрафної санкції, полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу, таким чином, при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов'язання з певного податку, відсутній об'єкт застосування штрафної санкції, передбаченої статтею 126 Податкового кодексу України, оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов'язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, у той час як її (штрафної санкції) нарахування залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, а отже, з врахуванням встановлених у даній справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність застосування до позивача штрафу, передбаченого з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі №803/1156/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова