Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.11.2020 року у справі №813/852/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року

м. Київ

справа №813/852/16

адміністративне провадження №К/9901/27558/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Корпорації "Енергоресурс-Інвест" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Кушнерика М. П., суддів Мікули О. І., Курильця А. Р. від 14 вересня 2016 року у справі за позовом Корпорації "Енергоресурс-Інвест" до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Корпорація "Енергоресурс-Інвест" (далі - позивач, Корпорація) звернулась до суду з позовом до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, Інспекція), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила: 1) визнати протиправними дії Інспекції щодо відмови у видачі довідок про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів при наявності ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року про відстрочення та розстрочення судового рішення; 2) зобов'язати Інспекцію видати Корпорації на підставі поданої заяви довідку про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів станом на 26 лютого 2016 року.

Суди встановили, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року у справі №813/785/15 відстрочено виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року про стягнення з Корпорації податкового боргу в сумі 3358829,27 грн. до 31 грудня 2015 року та розстрочено виконання вказаної постанови терміном на 12 місяців, починаючи з 01 січня 2016 року рівними частинами.

26 лютого 2016 року Корпорація звернулася до Інспекції із заявою, у якій просила видати довідку про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів.

Листом від 26 лютого 2016 року за №460-20 контролюючий орган відмовив позивачу у видачі такої довідки з підстав наявності у нього податкового боргу за основним місцем обліку платника податків.

Не погоджуючись із такою відмовою Інспекції, позивач звернувся до суду із цим позовом, і свої вимоги обґрунтовував тим, що ухвалою суду у справі №813/785/15 встановлено нові строки сплати суми податкового зобов'язання, ніж передбачені законодавством, тому остання не є податковим боргом у розумінні підпункту
14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та не зазначається у обліковій картці платника податків, адже відсутні обставини прострочення її сплати.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року позов задоволено частково; визнано протиправною та скасовано відмову Інспекції в наданні довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів №460-20 від 26 лютого 2016 року; зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву Корпорації від 26 лютого 2016 року про надання довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів.

За позицією суду Інспекцією протиправно прийнято рішення у формі відмови в наданні довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів №460-20 від 26 лютого 2016 року, оскільки контролюючим органом не враховано, що ухвалою суду про розстрочення та відстрочення виконання рішення суду встановлені інші строки сплати податкових зобов'язань, ніж передбачені законодавством для сплати узгодженого грошового зобов'язання, і такі обставини свідчать про відсутність у позивача податкового боргу на момент звернення із відповідною заявою. Водночас дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання видати Корпорації на підставі поданої заяви довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, вказавши на те, що прийняття такого рішення є виключною компетенцією контролюючого органу.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 14 вересня 2016 року постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційний суд, постановляючи рішення, дійшов висновку про законність прийнятої контролюючим органом відмови у видачі довідки про відсутність податкової заборгованості у Корпорації й таку свою позицію обґрунтував тим, що згідно ПК України розстрочення (відстрочення) сум грошових зобов'язань та платежів не вважається їх сплатою, а є лише перенесенням (зміною) строків сплати на більш пізній період, а тому не спростовує наявності у позивача податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 3358829,27 грн., рішення про розстрочення сплати якого було ухвалено Львівським окружним адміністративним судом у справі №813/785/15.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Корпорація подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просила його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги, вказуючи на помилковість позиції суду апеляційної інстанції, зазначає, що в порушення процедури, встановленої Порядком видачі довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №567 (чинним, на момент виникнення спірних відносин; далі - Порядок №567), відповідачем не проведено подану Корпорацією заяву про надання довідки про відсутність податкової заборгованості через відповідну інформаційну систему органів доходів і зборів, а самостійно визначено наявність податкового боргу. По суті вважає, що рішенням суду про розстрочення сплати податкового зобов'язання були встановлені нові строки для його сплати позивачем, що у свою чергу зумовило втрату останнім ознак податкового боргу, адже виконання такого рішення суду здійснюється у встановлені строки та зафіксовано у відповідних документах.

Також посилається на здійснення апеляційного розгляду справи за відсутності представника позивача у порядку письмового провадження, хоча останній бажав приймати участь при її розгляді та подав клопотання про його відкладення, чим порушено законні права та інтереси учасників судового процесу.

Письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.

Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України та законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені пункту 36.1 статті 36 ПК України, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов'язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

У відповідності до статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином на платника податків покладено обов'язок здійснити у встановлені податковим законодавством строки сплату узгодженого грошового зобов'язання.

Несплачене у встановлений законом строк грошове зобов'язання визначається сумою податкового боргу платника податків.

Статтею 32 ПК України передбачено, що зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.

Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.

Зі змісту положень абзацу 1 пункту 100.1, пункту 100.2, абзацу 1 пункту 100.11 статті 100 ПК України вбачається, що розстроченням, відстроченням податкового боргу є перенесення рішенням контролюючого органу строків сплати платником податків його податкового боргу, яке здійснюється за заявою такого платника податків окремо за кожним податком і збором.

Відповідно до пункту 100.4 статті 100 ПК України підставою для розстрочення податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Розстрочені суми податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення (пункт
100.6 статті 100 ПК України).

У свою чергу, відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 263 КАС України (у редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

Зміст наведених положень у їх системному зв'язку дає підстави для висновку про те, що розстрочення (відстрочення) сплати податкового боргу є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись, в тому числі, і у процедурі примусового стягнення податкового боргу, та не вважається його сплатою. Процесуальне рішення суду, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу шляхом розстрочення (відстрочення) його сплати, не змінює статусу податкового боргу такої заборгованості, тобто несплаченої суми узгодженого грошового зобов'язання, та не спростовує того, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати такого й останнє триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена і, зокрема, в постанові Верховного Суду від 23 квітня 2019 року у справі №808/8492/13-а.

У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно встановлених постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року у справі №813/785/15 обставин сума податкового боргу з податку на додану вартість Корпорації становить 3358829,27 грн. й обставини розстрочення (відстрочення) виконання цього судового рішення не спростовують наявності у позивача такого податкового боргу, що свідчить про законність прийнятої контролюючим органом відмови у видачі довідки про відсутність податкової заборгованості.

Наведене, а також зміст встановлених фактичних обставин свідчить, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі прийнято за правильного застосування вказаних норм матеріального права.

Доводи ж позивача про невідображення податкового боргу в інтегрованій картці платника податків не спростовують наявності у Корпорації несплаченої суми податкової заборгованості як такої й не свідчать про порушення Інспекцією механізму видачі довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів, установленого Порядком №567, призначенням якої є засвідчення факту виконання платником свого обов'язку по сплаті в повному обсязі відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений законодавством строк.

При цьому Верховний Суд не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення у зв'язку із розглядом справи у письмовому провадженні, про які зазначається у касаційній скарзі, оскільки, враховуючи приписи частини 4 статті 196 та частини 1 статті 197 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи й суд апеляційної інстанції у такому випадку може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Таким чином, враховуючи, що у судовому засіданні 14 вересня 2016 року підстави для відкладення розгляду справи були відсутні, апеляційний суд у відповідності до положень процесуального закону перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Корпорації "Енергоресурс-Інвест" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС. С. Пасічник І. А. Васильєва В. П. Юрченко