ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 червня 2018 року

справа №813/3965/17

адміністративне провадження №К/9901/46398/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у складі судді Карп'як О.О. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року у складі колегії суддів Обрізко І.М., Яворського І.О., Онишкевича Т.В. у справі № 813/3965/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 липня 2017 року № 1581-13, податкової вимоги від 10 жовтня 2017 року № 26693-17, рішення про опис майна у податкову заставу від 13 жовтня 2017 року № 17525/10/13-01-17-04-09/26693,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 липня 2017 року № 1581-13, податкової вимоги від 10 жовтня 2017 року № 26693-17, рішення про опис майна у податкову заставу від 13 жовтня 2017 року № 17525/10/13-01-17-04-09/26693, з мотивів протиправності їх прийняття.

23 листопада 2017 року Львівський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року, позовні вимоги задовольнив, визнав протиправними та скасував податкове повідомлення - рішення від 12 липня 2017 року №1581-13 форми "Ф", податкову вимогу від 10 жовтня 2017 року №26693-17 форми "Ф", рішення від 13 жовтня 2017 року №17525/10/13-01-17-04-09/26693 про опис майна в податкову заставу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не є платником транспортного податку, оскільки його автомобіль не є об'єктом оподаткування цим податком в силу вимог статті 267 Податкового кодексу України з урахуванням інформації, розміщеної на сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі України. Суди попередніх інстанцій при вирішенні спору врахували середньоринкову вартість автомобіля, здійснену судом першої інстанції на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 28 жовтня 2017 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанови суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач в касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги твердження відповідача про те, що відомості для розрахунку та справляння податку щодо позивача отримані податковим органом від органів внутрішніх справ та від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, який на своєму офіційному веб-сайті розміщує перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) періоду. Зазначає, що легковий автомобіль позивача (певні параметри) є у переліку, розміщеному на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі.

Позивач до Верховного Суду надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, з посиланням на те, що Перелік легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році, із офіційного сайту Мінекономрозвитку не містить транспортного засобу моделі позивача Volkswagen Touareg з об'ємом двигуна 2967 куб. см., 2016 року випуску.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що позивач є власником транспортного засобу - легковий універсал-В Volkswagen Touareg з об'ємом двигуна 2967 куб. см.

12 липня 2017 року податковим органом відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №1581-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб 18011000» у розмірі 25 000 грн.

Податковим органом сформовано та направлено на адресу позивача податкову вимогу від 10 жовтня 2017 року № 26693-17 форми «Ф», яка визначає, що станом на 09 жовтня 2017 року сума податкового боргу платника податків становить 25 000 гривень.

13 жовтня 2017 року відповідачем прийнято рішення № 17525/10/13-01-17-04-09/26693 про опис майна платника податків ОСОБА_1 в податкову заставу.

Згідно з частинами першої, другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).

01 січня 2017 року набрали чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII (далі - Закон № 1797-VIII) та Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20 грудня 2016 року №1791-VIII (далі - Закон № 1791-VIII), якими зокрема внесені зміни до статті 267 Податкового кодексу України, яка визначає основні елементи транспортного податку, порядок його обчислення та строки сплати.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Водночас, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1791-VIII установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання Закону України від 20 грудня 2016 року N 1791-VIII, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 267.1.1. пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

За положеннями абзацу 1 підпункту 267.2.1 пункту 267.2. статті 267 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, з 01 січня 2017 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 01 січня 2017 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 3200 грн (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік»). Отже, 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2017 року складали 1200000 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2017 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1200000 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального (абз.2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального (абз.3 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 р. N 428), (далі - Методика), встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Пунктом 2 Методики, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576).

Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).

Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку (пункт 4 Методики).

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про те, що для визнання автомобіля об'єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється, виключно, Мінекономрозвитку.

Відтак, перелік легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у 2017 році (з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.

Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.

Як правильно установили суди попередніх інстанцій, позивачу на праві власності належить автомобіль моделі Volkswagen Touareg, об'ємом двигуна 2967 куб. см., 2016 року випуску, дизель. При цьому судами здійснено неправильне співставлення параметрів автомобілю із переліком легкових автомобілів, розміщеному на сайті Мінекономрозвитку та здійснено висновок про відсутність у переліку подібного автомобілю. Автомобіль з такими показниками наявний у переліку 2017 року (Volkswagen Touareg, об'ємом двигуна 3,0, рік випуску - до 1 року, дизель), а отже він є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.

Суд вважає, що суди попередніх інстанцій не повинні самостійно здійснювати розрахунок середньоринкової вартості автомобіля та враховувати його при вирішенні справи з огляду на те, що по-перше, суди не можуть підміняти органи державної влади, до компетенції яких віднесені ці повноваження, по-друге такий розрахунок з сайту Мінекономрозвитку не враховує показників(параметрів), які були актуальні на час визначення відповідачем податкового зобов'язання.

Відтак, рішення судів в цій частині є такими, що прийняті із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судами попередніх інстанцій також задоволені позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 10 жовтня 2017 року № 26693-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 13 жовтня 2017 року № 17525/10/13-01-17-04-09/26693, як похідні від скасування податкового повідомлення-рішення, однак ці рішення суб'єкта владних повноважень не перевірялись судами першої та апеляційної інстанції на їх відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, своєчасно тощо.

Враховуючи повноваження суду касаційної інстанції та межі перегляду судових рішень, встановлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд позбавлений можливості дослідити правомірність прийняття відповідачем податкової вимоги та рішення про опис майна, що обумовлює скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку із порушенням ними норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи якщо, зокрема суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З урахуванням допущення вказаних вище порушень як судом апеляційної, так і судом першої інстанції, справа направляється до суду першої інстанції зі скасуванням усіх судових рішень у справі.

Керуючись статтями 195, 341, 345, 349, пункту 1 частини 2 статті 353, статтями 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року у справі № 813/3965/17 скасувати.

Справу № 813/3965/17 направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Гончарова

І.Я.Олендер