Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.01.2018 року у справі №810/1149/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2018 року

Київ

справа №810/1149/14

адміністративне провадження №К/9901/3173/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року (суддя Леонтович А.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2014 року (судді: Мамчур Я.С. (головуючий), Желтобрюх І.Л., Шостак О.О.) у справі № 810/1149/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - позивач, Підприємець) звернувся до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.09.2013 №494/0004681702/45, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 181 251,94 грн, у тому числі 145 001,55 грн. за основним платежем та 36 250,39 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, №495/0004691702/46, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 7 570,50 грн, у тому числі 5 047,00 грн. за основним платежем та 2 523,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на основі помилкових висновків про порушення Підприємцем вимог Податкового кодексу України при нарахуванні та відображенні показників доходів та витрат у податковій звітності, а також при формуванні показників податкового кредиту. Всупереч викладеним в акті перевірки висновкам, витрати та сума податкового кредиту сформовані позивачем правильно, що підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують оплату товарів, послуг та їх використання у власній господарській діяльності Підприємця.

3. Позивачем було уточнено позовні вимоги позовні вимоги, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.09.2013 №495/0004691702/46 та №494/0004681702/45 за мінусом витрат на погашення кредиту та суми сплачених відсотків, які нараховані платнику податків за користування кредитом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2014 року, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 18.09.2013 №494/0004681702/45 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 122 563,82 грн за основним платежем та 30 640,96 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, у задоволені решти позовних вимог відмовлено.

5. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, в частині задоволених позовних вимог обґрунтував своє рішення висновком про те, що витрати у розмірі 720 963,62 грн Підприємець сформував на основі належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують факт оплати придбаних товарів (послуг) та зв'язок таких витрат з господарською діяльністю позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2014 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємця в повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Підприємця з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої оформлено акт від 27.08.2013 №592/17-2/2530012314/126 та прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

За результатами вказаної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок з доходів фізичних осіб за 2012 рік на загальну суму 145 001,55 грн, та пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 5 047,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що позивач завищив витрати безпосередньо пов'язані з одержанням доходу на 852 950,31 грн, у тому числі у зв'язку із включенням до них витрат в сумі 720 963,62 грн на придбанням товарно-матеріальних цінностей, що не підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, оскільки під час співставлення звітності з книгою обліку доходів та витрат, контролюючим органом було виявлено, що вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, які були реалізовані або використані у виробництві продукції за 2012 рік складає 66 248 425,33 грн (без ПДВ), а перерахування коштів постачальникам товарів у 2012 році склало лише 65 527 461,71 грн (без ПДВ). Тобто різниця між сумою перерахованих постачальникам коштів у зв'язку з придбанням товарів за 2012 рік та сумою вартості придбаних товарів, що реалізовані у 2012 році становить 720 963,62 грн.

Згідно пояснень позивача вказана розбіжність пов'язана з тим, що товари на суму різниці (720 964,62 грн) було придбано та оплачено постачальникам у попередньому податковому періоді, а саме 2011 році, а кошти від реалізації таких товарів отримано лише у 2012 році.

Щодо завищення валових витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу в сумі 720 963,62 грн у декларації з податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік, судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом 2011 року Підприємець з метою здійснення підприємницької діяльності у постачальників було придбано товари з метою їх подальшого продажу на користь третіх осіб. Частина придбаних у 2011 році товарів позивачем було реалізовано у 2012 році.

Для обліку товарів, що були оплачені у 2011 році та реалізовані у 2012 році, позивачем ведеться реєстр по оплаті, що формується на основі первинних документів бухгалтерського обліку та містить відомості щодо дати розрахунку позивача за поставлений товар, суму, та номер видаткової накладної, за якою здійснювалась оплата.

Суди встановили, що згідно вказаного реєстру за період з 1 січня 2012 року по 29 лютого 2012 року, позивачем було реалізовано товарів, оплата по яким на користь постачальників відбулась у 2011 році на суму 1 035 780,58 грн (сума без ПДВ 720963,62 грн), що підтверджується належно оформленими первинними документами, зокрема, видатковими накладними та банківськими виписки.

Крім того судами встановлено, що витрати позивача у розмірі 720 963,62 грн пов'язані з його господарською діяльністю.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального права, вказує на їх неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій та на помилкову правову оцінку обставин справи. Зазначає про невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених обставин справи, в чому саме полягає порушення (неправильне застосування) судом норм матеріального права скаржник в касаційній скарзі не наводить.

9. Підприємець подав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість формування ним валових витрат, що понесені у зв'язку з веденням господарської діяльності, а відтак безпідставність визначення Підприємцю грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 153 204,78 грн, у зв'язку з чим просить відмовити контролюючому органу у задоволенні касаційної скарги.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

10.2. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.3. Підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

10.4. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

10.5. Пункт 138.4 статті 138

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

10.6. Пункт 138.8 статті 138.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії.

10.7. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

10.8. Пункт 177.1 статті 177.

Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

10.9. Пункт 177.2 статті 177.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

10.10. Пункт 177.4 статті 177.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

10.11. Пункт 177.10 статті 177.

Фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Об'єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід.

12. Чистий оподатковуваний дохід визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними із проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця.

13. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

14. До витрат включаються в тому числі і вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції.

15. Витрати, що пов'язані з проведенням господарської діяльності фізичної особи-підприємця мають бути підтверджені належно оформленими первинними документами.

16. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

17. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

18. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

19. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на адміністративний позов, в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

20. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла до 15.12.2017) та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат, з огляду на не підтвердження таких витрат належними первинними документами. Судами досліджено та встановлено наявність у позивача первинних документів, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для формування витрат. Натомість контролюючим органом всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про формування позивачем своїх витрат без належних на те підстав, зокрема за відсутності первинних документів, які свідчили б про понесені Підприємцем витрати безпосередньо пов'язані з проведенням господарської діяльності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. Згідно зі статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

22. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року (та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2014 року слід залишити без задоволення.

23. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

24. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша стаття 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2014 року у справі № 810/1149/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду